Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №522/403/17

Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 522/403/17

провадження № 61-35816 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В.І., Курило В.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року в складі судді Чернявської Л. М. та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року в складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р.Д.,

ВСТАНОВИВ :

10 січня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Главбуд Плюс» та з уточненням позовних вимог просив стягнути з відповідача 2 017 516,27 грн грошових коштів.

З метою забезпечення позову ОСОБА_4 подав до суду відповідну заяву та просив забезпечити позов в даній справі шляхом накладення арешту на 34/100 частини нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) та належать ТОВ «Главбуд Плюс».

В обґрунтування клопотання ОСОБА_4 зазначав, що 21 листопада 2014 року між ним та ТОВ «Главбуд Плюс» був укладений договір купівлі-продажу 34/100 частин нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На виконання договору він сплатив відповідачу 1 478 505,54 грн. Рішенням суду зазначений договір визнаний недійсним, питання про повернення сплачених коштів не вирішено. Право власності на зазначений об'єкт зареєстрований за ТОВ «Главбуд Плюс».

Ураховуючи викладене, просив ужити заходів забезпечення позову.

Клопотання розглядалося в судах першої та апеляційної інстанцій неодноразово.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на 34/100 частининежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) та належать ТОВ «Главбуд Плюс», в межах ціни позову.

Суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Главбуд Плюс» задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою накладено заборону на відчуження34/100 частини нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) та належать ТОВ «Главбуд Плюс». Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно 34/100 частин нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) та належать ТОВ «Главбуд Плюс».

04 травня 2018 року ТОВ «Главбуд Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та просило скасувати її, оскільки висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи, а обраний вид забезпечення позову не є співрозмірним до заявлених позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито провадження в даній справі.

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року дану справу призначено до судового розгляду

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що в провадженні Приморського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Товариства ТОВ «Главбуд Плюс» про стягнення коштів.

21 листопада 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Главбуд Плюс» був укладений договір купівлі продажу 34/100 частин нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1473.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року в цивільній справі № 521/22624/14-ц, залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 частин нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ «Главбуд Плюс» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1473.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 05 січня 2017 року нежитлові приміщення загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2), зареєстровані за ТОВ «Главбуд Плюс».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на нежитлові приміщення, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) в межах ціни позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2017 року скасовано та направлено дану заяву на новий розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив співмірність позовних вимог та заходу забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Аналогічні положення містяться у частині першій статті 151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі заяви).

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Аналогічні положення містяться в пункті 1 частини першої, частини третьої статті 152 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі заяви).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом поданого ОСОБА_4 позову є стягнення з ТОВ «Главбуд Плюс» 2 017 516,27 грн грошових коштів.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомості від 07 грудня 2017 року 34/100 частин нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість 34/100 частин нежитлових приміщень станом на 07 грудня 2017 року становить 2 517 360 грн.

Суд першої інстанції, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на 34/100 частини нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, правильно визначив об'єкт, на який має бути накледене обтяження для забезпечення позову, однак не врахував невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.

Так, при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд апеляційної інстнації, належним чином з'ясувавши обставини справи, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач ОСОБА_4 позовним вимогам, заборону перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, дійшов правильного висновку, що в даному разі необхідно вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони на відчуження 34/100 частин нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ТОВ «Главбуд Плюс», та заборони суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, приватним нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно 34/100 частин вказаних нежитлових приміщень.

З огляду на викладене, обгрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна та заборони іншим особам вчиняти певні дії щодо цього майна.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Н. О.Антоненко

В. І.Журавель

В. І. Крат

В. П.Курило