Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2018 року у справі №447/1366/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №447/1366/17

провадження №61-41712св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи:

Новороздільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

публічне акціонерне товариство "Банк Форум",

особа, яка не брала участі у справі та подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2018 року у складі суддів Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила: визнати рішення державного виконавця про визначення вартості належного заявнику майна неправомірним та зобов'язати державного виконавця призначити повторну оцінку майна.

Скаргу мотивовано тим, що у відділі державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Новороздільського МУЮ Львівської області) знаходиться на виконанні виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 27 серпня 2013 року про стягнення з заявника на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості на загальну суму 848
618,87 грн.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 97,9 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. З метою звернення стягнення на майно боржника державний виконавець наклав арешт на майно, описав його та провів оцінку майна. Однак, суб'єкт оціночної діяльності, що провів оцінку не з'являвся для огляду об'єкта, чим порушив положення Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Додатковим свідченням неякісних оцінок експертів є суттєва розбіжність їх результатів при використанні однакових методичних підходів.

05 лютого 2018 року за зверненням заявника було призначено рецензування звіту про оцінку майна. За результатами рецензування звіту про оцінку майна встановлено, що звіт про оцінку майна був проведений з порушенням, які суттєво вплинули на вартість майна.

Враховуючи наведене, заявник вважає рішення державного виконавця про визначення вартості майна неправомірним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Павліва В. Р. скаргу задоволено.

Визнано неправомірним рішення державного виконавця про визначення вартості належного ОСОБА_1 майна, а саме: нежитлового приміщення, площею 97,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі оцінки, визначеної за результатами рецензування, проведеної ФОП ОСОБА_2

Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції Львівської області призначити повторну оцінку майна, а саме нежитлового приміщення площею 97,9 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки при проведенні оцінки майна допущено суттєві порушення, які вплинули на достовірність оцінки, скарга підлягає задоволенню. На момент розгляду справи оцінене майно вже продано з публічних торгів, а строк дії звіту про оцінку закінчився 30 листопада 2017 року, що є підставою призначення повторної оцінки згідно з Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ВДВС Новорозділського МУЮ Львівської області задоволено.

Ухвалу суду першої інстанції скасовано з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що державним виконавцем законно винесено постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майна боржника (заявника у справі), яка останнім не оскаржується, а з урахуванням дати складення звіту про оцінку майна (30 травня 2017 року), дати передачі його на реалізацію (20 жовтня 2017 року) та дати проведення торгів (20 листопада 2017 року), оцінка майна під час його реалізації, зокрема, станом на день проведення торгів була дійсною.

Згідно висновків апеляційного суду, своєчасне подання ОСОБА_1 скарги на дії державного виконавця щодо оцінки майна, без вирішення судом питання про зупинення передачі майна на реалізацію судом (яке нею в поданій скарзі не ставилось) таких висновків не спростовують. А відтак висновки районного суду про те, що строк дії оцінки закінчився 30 листопада 2017 року і це є підставою для задоволення скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що на момент вирішення судом першої інстанції даної скарги, торги з реалізації арештованого майна боржника відбулись, державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Оскільки право власності на нерухоме майно, щодо правильності оцінки якого подано скаргу, вже оформлено на переможця торгів (видано відповідне свідоцтво та зареєстровано його права власності), суд апеляційної інстанції вважав, що ефективним способом захисту прав боржника могло бути лише пред'явлення до суду позову про визнання правочину про його купівлю недійсним із залученням переможця торгів (покупця) і осіб, які здійснювали продаж як співвідповідачів, та стягувача у виконавчому провадженні в процесуальному становищі: третя особа.

При цьому апеляційний суд врахував, що подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця (на підставі статті 383 ЦПК Українив редакції 2004 року, якій за змістом відповідає статті 447 ЦПК України в редакції 2017 року) не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, поданій її представником, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оцінку нерухомого майна, належного боржнику ОСОБА_1, було проведено з порушенням процедури, встановленої нормативно-правовими актами з оцінки майна, а тому рішення державного виконавця про визначення вартості належного ОСОБА_1 майна, а саме: нежитлового приміщення, площею 97,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі оцінки, визначеної за результатами рецензування, проведеної ФОП ОСОБА_2, є неправомірним.

Звіт про оцінку майна, складено з порушенням норм чинного законодавства, при проведенні оцінки майна використано необ'єктивні дані, що призвело до неповноти складених документів, та як наслідок, до викривлення остаточних результатів оцінки майна, чим порушені права боржника.

Порушення оцінювачем окремих вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" суттєво вплинули на достовірність оцінки, допущені оцінювачем недоліки у результаті оцінки за порівняльним підходом призвели до одержання хибного результату, що виключає можливість використання результатів звіту за призначенням.

Звіт не відображав реальної вартості нерухомого майна, тобто занижував вартість нежитлового приміщення.

Проведення прилюдних торгів із реалізації майна відбулися 20 листопада 2017 року за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який виключав можливість використання результатів звіту за призначенням, тобто порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому чисті правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку.

В даному випадку підставою для оскарження оцінки майна є порушення методики її проведення.

На стадії виконавчого провадження оцінку майна як предмет можна оскаржити лише як процесуальні рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

Суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Посилаючись на наведене, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції посилаючись на неправильний спосіб захисту дійшов помилкового висновку про неможливість вирішення даного спору за правилами, передбаченими Розділом VII ЦПК України (в редакції 2017 року), з урахуванням пункту 9 Розділу ХІII "Перехідні положення" ЦПК України, оскільки дії виконавця по встановленню (затвердженню) оцінки нерухомого майна слід оскаржувати саме в процесуальному порядку, а не із застосуванням загальних норм про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_3, просив залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції Львівської області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27 серпня

2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості в сумі 848 618,87 грн.

21 січня 2014 року державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на нежитлове приміщення площею 97,9 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця від 11 травня 2017 року призначено суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 та доручено йому надати звіт про вартість арештованого нежитлового приміщення.

30 травня 2017 року ФОП ОСОБА_2 складено висновок про вартість об'єкта оцінки (нежитлового приміщення), яким визначено ринкову вартість майна у розмірі 683

566 грн.

20 листопада 2017 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна боржника, переможцем яких визнано ОСОБА_3 Продаж вчинено за 738 251,28
грн.

15 січня 2018 року затверджено акт державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

12 березня 2018 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на вищевказане приміщення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року) (далі - Закон) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Після набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії здійснюються відповідно до частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Пунктом 8 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону майно, передане на реалізацію до набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, вона проводиться в порядку, визначеному частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону).

частини 1 та частини 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Частиною п'ятою статті 57 Закону передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо оцінки майна, ОСОБА_1 не ставила питання щодо вирішення питання про зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Частиною 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Пунктом 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (який діяв на час передачі майна та реалізацію та проведення торгів) реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Встановивши, що доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна заявником не надано, а державним виконавцем дотримано положення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі вимог закону винесено постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майна боржника, яку ОСОБА_1 в контексті даної скарги не оскаржувала, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої нею скарги на рішення державного виконавця про визначення вартості належного заявнику майна.

З урахуванням дати складення звіту про оцінку майна (30 травня 2017 року), дати передачі його на реалізацію (20 жовтня 2017 року) та дати проведення торгів (20 листопада 2017 року), апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оцінка майна під час його реалізації, зокрема, станом на день проведення торгів була дійсною, у зв'язку з чим обґрунтовано вважав безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що строк дії оцінки закінчився 30 листопада 2017року і це є підставою для задоволення скарги.

Суд апеляційної інстанції об'єктивно врахував, що право власності на нерухоме майно, щодо правильності оцінки якого подано скаргу, вже оформлено на переможця торгів (видано відповідне свідоцтво та зареєстровано його права власності), оскарження рішення та дії державного виконавця щодо правильності проведеної оцінки майна (на підставі статті 383 ЦПК України в редакції 2004 року, якій за змістом відповідає статті 447 ЦПК України в редакції 2017 року) не забезпечує боржнику відновлення порушених прав на нерухоме майно, за захистом яких подано скаргу, оскільки в даному випадку належним способом судового захисту є оспорення торгів на загальних підставах, зокрема з підстав реалізації майна за оцінкою, яка не відповідає вимогам законодавства.

Зі змісту скарги, що є предметом перегляду вбачається, що заявник не погоджується з рішенням державного виконавця, яке фактично полягає у врахуванні останнім висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта оцінки (нежитлового приміщення), яким визначено ринкову вартість майна.

Колегія суддів враховує, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, провадження № 61-18гс18).

Державний виконавець не брав безпосередньої участі при оцінці майна, а також не має відношення до експертної установи, оскільки саме суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність за надання недостовірної чи необ'єктивної оцінки майна.

На момент постановлення судом першої інстанції ухвали по суті скарги торги з реалізації арештованого майна боржника відбулись, державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, у зв'язку з чим ефективним способом захисту прав боржника в даному випадку є пред'явлення до суду позову про визнання правочину щодо купівлі майна недійсним, із залученням переможця торгів (покупця) і осіб, які здійснювали продаж як співвідповідачів, та стягувача у виконавчому провадженні - в процесуальному становищі третьої особи.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність або є необ'єктивним чи недостовірним, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Доводи касаційної скарги про те, що у даному випадку підставою для оскарження оцінки майна є порушення методики її проведення, не спростовують висновків апеляційного суду про дотримання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", та не підтверджують неправомірність його дій, які полягали у врахуванні висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного суб'єктом оціночної діяльності, якого призначеного відповідною постановою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська