Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №133/228/18

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 133/228/18

провадження № 61-40239св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2018 року у складі судді Сєчко В. Л. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про розірвання договору підряду, повернення майна із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 серпня 2017 року між нею та відповідачем укладений договір підряду № Пхал70. Предметом договору є виконання ремонтно-будівельних робіт у будинку АДРЕСА_1, а саме: бетонування частини підлоги, установка плитки на стіні, частини підлоги, східцях, установка на стіні гіпсокартону під плитку, установка штроби, душової кабіни, підведення води та врізка у каналізацію. Строк виконання робіт визначений договором у 30 днів.

Згідно з пунктом 6.1 договору вартість робіт складає 6 498,00 грн, які відповідач повністю отримав у вигляді авансу. Проте протягом визначеного договором строку відповідач свої зобов'язання не виконав, ремонтні роботи не завершив. 12 жовтня 2017 року вона направила відповідачу письмову заяву-претензію щодо неналежного виконання умов договору, але відповідь не отримала. У порядку розгляду звернення до Козятинської міської ради Вінницької області створена комісія, яка провела обстеження будинку та склала відповідний акт про незавершення ремонтних робіт. Вона також зверталася до Козятинського міжрайонного прокурора, в Управління держспоживнагляду у Вінницькій області, але відповіді не отримала.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір підряду від 17 серпня 2017 року № Пхал70, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 повернути із незаконного володіння 6 500,00 грн, сплатити 650,00 грн штрафу за невиконання умов договору

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірваний договір підряду від 17 серпня 2017 року № Пхал70, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 500,00 грн майнової шкоди та 650,00 грн штрафу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконала умови договору та передала відповідачу грошові кошти в сумі 6 498,00 грн за вартість робіт, а відповідач у порушення умов договору у визначені ним строки свої зобов'язання не виконав, а тому вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, на підставі підпункту 10.5 договору, розірвання якого суд знайшов необхідним та обґрунтованим, як наслідок із відповідача на користь позивача стягнуто визначені сторонами договору 10 % вартості визначених робіт, що становить 650,00 грн неустойки.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що без необхідності переоцінки доказів, судові рішення ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Про порушення умов і строків договору позивач дізналася і повинна була дізнатися 18 вересня 2017 року, через 26 днів, що майже вчетверо перевищує встановлений законом і договором строк. Фотографії, що були долучені до матеріалів справи з'явилися через п'ять місяців від уявного порушення прав позивача. Апеляційний суд не встановив нові обставини справи, що підлягали встановленню - негайність реагування позивача на відступи та порушення умов договору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 17 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір підряду № Пхал70. Предметом договору є виконання відповідачем протягом тридцяти днів із дня підписання договору ряду ремонтно-будівельних робіт в будинку АДРЕСА_1, а саме: бетонування частини підлоги, облицювання плиткою стіни, частини підлоги та східців, установка на стіні гіпсокартону під плитку, установка штроби та душової кабіни, підведення води, врізка у каналізацію (підпункт 1.1 договору).

Відповідно до підпунктів 6.1,6.8.1 договору позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 6 498,00 грн із оплати вартості робіт, що не оспорюється сторонами у справі, які в договорі визначені як аванс.

Підпунктом 8.1 договору підряду передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом чи розпискою в день закінчення робіт. Проміжні етапи робіт вважаються прийнятими у разі відсутності претензій до початку наступних об'ємів робіт. Претензії до етапів робіт не вважаються належними і допустимими якщо замовник погодився на продовження інших технологічних етапів або не контролював проміжні результати.

12 жовтня 2017 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою-претензією щодо неналежного виконання ним умов договору, але відповіді ФОП ОСОБА_2 не надав, що підтверджується копією заяви та поштовим повідомленням про відправлення рекомендованого листа на адресу відповідача.

Актом від 12 грудня 2017 року обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження Козятинської міської ради від 06 грудня 2017 року № 960-р встановлено, що стіни ванної кімнати облицьовані керамічною плиткою. Частина стіни орієнтовною площею 1 кв. м не облицьована. Підлога ванної кімнати облицьована керамічною плиткою різного розміру, на частині підлоги орієнтовною площею 1,5 кв. м -облицювання відсутнє. Двері до ванної кімнати відсутні, у ній встановлені унітаз, ванна та рушникосушка; відсутні умивальник, душова кабіна та радіатор, частково відсутнє облицювання сходів до ванної кімнати.

Нормативно-правове обґрунтування

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 852 ЦК України).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (частина 2 стаття 852 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-75цс13.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, враховуючи встановлені у справі обставини те, що відповідач, не виконав ремонтно-будівельних робіт в будинку, не вчинив дій щодо належного виконання умов договору, чим істотно порушив його умови, погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для розірвання спірного договору, повернення грошових коштів, що були сплачені позивачем за його виконання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суди правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено істотність порушень відповідачем умов договору підряду.

Посилання заявника на недотримання позивачем норм статті 853 ЦК України є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 у встановлений строк заявила йому про необхідність закінчити обумовлені договором роботи у повному обсязі або повернути сплачені авансом кошти.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик