Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 686/23143/20

провадження № 61-13878св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго») про проведення розрахунків з недобросовісним набувачем при витребуванні майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» на його користь доходи, які відповідач одержав від використання підстанції, починаючи з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року, у розмірі 185 953 076,26 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи позивач повторно не з`явився у судове засідання, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Також суди зазначили, що неявка представника позивача у судові засідання та неповідомлення про причини неявки вважається зловживанням своїми правами і не виконанням своїх процесуальних обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а також вказує на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 686/17335/18-ц, від 30 квітня 2021 року у справі № 520/15510/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правового висновку, чому заява (клопотання) про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України, задоволена судом першої інстанції 31 січня 2023 року, не діє на відкладення інших судових засідань, призначених на 28 лютого 2023 року о 10.00 год, 29 березня 2023 року о 15.30 год, 26 квітня 2023 року о 15.30 год, 06 липня 2023 року о 10.00 год. Апеляційний суд залишив поза увагою обставини щодо відсутності ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Позивач зазначає, що залишення позову без розгляду є порушенням принципу доступу до правосуддя, який закріплений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана ОСОБА_1 до Верховного Суду 25 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Хмельницькобленерго» про проведення розрахунків з недобросовісним набувачем при витребуванні майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року відкрито провадження у цій справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначалось на 21 жовтня 2020 року, 27 листопада 2020 року, 21 січня 2021 року, 17 лютого 2021 року, 02 березня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 12 травня 2021 року, 22 липня 2021 року, 25 серпня 2021 року, 21 вересня 2021 року, 02 листопада 2021 року, 06 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року, 23 лютого 2022 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 22 березня 2022 року на 11.00 год.

22 березня 2022 року оголошено у справі перерву, визначено дату наступного судового засідання - 20 квітня 2022 року на 14.30 год. У подальшому у справі неодноразово оголошувались перерви, справа призначалась до розгляду на 24 травня 2022 року об 11.00 год (позивач подав клопотання про відкладення), 24 червня 2022 року об 11.00 год, 05 вересня 2022 року о 10.00 год, 30 вересня 2022 року о 15.00 год (справа не розглядалась - відсутність світла у суді), 01 листопада 2022 року о 14.30 год (клопотання позивача про відкладення), 11 листопада 2022 року о 12.45 год, 16 грудня 2022 року о 10.00 год, 31 січня 2023 року о 14.30 год (клопотання позивача про відкладення), 28 лютого 2023 року о 10.00 год, 29 березня 2023 року о 15.30 год, 26 квітня 2023 року о 15.30 год, 06 липня 2023 року о 10.00 год.

Судова повістка у судове засідання, призначене на 29 березня 2023 року, отримана позивачем 06 березня 2023 року.

Згідно з протоколом судового засідання, складеного секретарем судового засідання, 29 березня 2023 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою сторін, тому фіксація судового засідання не проводилася.

Судові повістки у судові засідання, призначені на 26 квітня 2023 року та 06 липня 2023 року, направлені на адресу позивача (квартира АДРЕСА_1 ), яка зазначена в позовній заяві як поштова адреса, повернулися до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 06 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Хмельницький апеляційний суд своєю постановою від 23 серпня 2023 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року залишив без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення) суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 755/20634/21.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 554/9972/19.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

При цьому положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/21179/21.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 557/1799/21.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 369/12104/20.

У справі, яка переглядається, у судове засідання, призначене на 29 березня 2023 року, позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_1 був повідомлений. Судова повістка про виклик до суду на 29 березня 2023 року отримана ним 06 березня 2023 року.

У наступне судове засідання, призначене на 26 квітня 2023 року, позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений.

Судова повістка про виклик до суду на 26 квітня 2023 року, направлена на адресу позивача (квартира АДРЕСА_1 ) повернулася до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відсутній».

У наступне судове засідання, призначене на 06 липня 2023 року, позивач також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений.

Судова повістка про виклик до суду на 06 липня 2023 року, направлена на адресу позивача (квартира АДРЕСА_1 ) повернулася до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відсутній».

Матеріали справи не містять клопотань позивача про відкладення розгляду справи, призначеної на 29 березня 2023 року, 26 квітня 2023 року та 06 липня 2023 року.

Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Суди першої та апеляційноїінстанцій, встановивши, що позивач був належним чином повідомлений про судові засідання на 26 квітня 2023 року та 06 липня 2023 року, двічі у ці судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, зробили правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що задовольнивши заяву про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 31 січня 2023 року на час воєнного стану в Україні, суд першої інстанції продовжив розгляд справи на період дії воєнного стану.

Зазначені доводи касаційної не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання, складеним секретарем судового засідання, що судове засідання, призначене на 29 березня 2023 року, не відбулося у зв`язку з неявкою сторін. Інших доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах № 802/562/18-а, № 826/4504/17, звертав увагу на те, що «повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору».

Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 вказував, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та інших обставин має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зі змісту заяви позивача від 17 січня 2023 року вбачається, що він просив розгляд справи відкласти у зв`язку з воєнними діями на території України та винести відповідну ухвалу, при цьому жодним чином не мотивуючи необхідності такого відкладення або неможливості прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тлумачення статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 686/17335/18-ц, від 30 квітня 2021 року у справі № 520/15510/19, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, за результатом касаційного перегляду справи № 686/17335/18-ц Верховний Суд постановою від 26 червня 2019 року скасував постанову апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Касаційний суд вказував, що: за відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може; лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем; апеляційний суд не звернув уваги на доводи відповідача; правового висновку взагалі не зробив.

У зазначеній справі (№ 686/17335/18-ц) не вирішувалося питання щодо залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи).

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року в адміністративній справі № 520/15510/19 залишено без змін судові рішення, якими позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний суд вказував, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а наведені нею підстави для поновлення цього строку є неповажними, що на тій стадії розгляду справи судом першої інстанції зумовлювало процесуальний наслідок у вигляді постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи. Висновки судів не є суперечливими.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами Конвенції, зокрема статті 6, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд під час перевірки ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку надав належну правову оцінку усім доводам апеляційної скарги, детально перевірив причини нез`явлення заявника до суду першої інстанції з урахуванням принципу пропорційності в судовому процесі, мотивовано відхиливши його аргументи.

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення права позивача на доступ до правосуддя та на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, що гарантовано статтею 6 Конвенцією, є ідентичними доводам апеляційної скарги, тому додатковій оцінці не підлягають, оскільки їм надана належна та правильна оцінка судом апеляційної інстанції.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк