ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 127/2551/23

провадження № 61-16079св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Гуменюка К. П., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Гуменюка К. П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» (далі - ТОВ «Будівельне управління механізації») про стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 07 вересня 2022 року у м. Вінниці на вул. Київській, 149, його автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , зазнав технічних пошкоджень внаслідок зіткнення із транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Будівельне управління механізації», під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького міського суд Вінницької області від 08 листопада 2022 року у справі № 127/22176/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант»), поліс № 209349257.

28 вересня 2022 року він звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про ДТП та направив заяву про страхове відшкодування.

Із висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 18 жовтня 2022 року № ЕД-19/102-22/15263-АВ вбачається таке. Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у технічно-справному стані, станом на 27 вересня 2022 року, становила 294 192,00 грн. Вартість відновлюваного ремонту без урахування фізичного зносу транспортного засобу «Volkswagen Polo» у результаті ДТП, яка сталась 27 вересня 2022 року, на момент проведення дослідження (18 жовтня 2022 року) - 192 498,25 грн.

Вказував, що 26 грудня 2022 року від ТДВ СК «Альфа-Гарант» на його рахунок надійшли кошти у сумі 75 000,00 грн страхового відшкодування, а вартість відновлювального ремонту становила 192 498,35 грн.

З урахуванням виплаченої ТДВ СК «Альфа-Гарант» суми страхового відшкодування, сума невідшкодованої частини матеріального збитку становила 117 498,35 грн, загальний розмір завданих збитків з урахуванням витрат на евакуацію автомобіля в сумі 2 500,00 грн та проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 1 132,68 грн становив 121 131,05 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Будівельне управління механізації» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 600,00 грн у відшкодування франшизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 26,00 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що під час ДТП транспортний засіб «Skoda Superb» перебував у користуванні ОСОБА_2 поза межами виконання трудових обов`язків, оскільки з 24 березня 2022 року дія трудового договору останнього із ТОВ «Будівельне управління механізації» були припиненні, а транспортний засіб був переданий йому на відповідальне зберігання. Тому суд дійшов висновку, що у ТОВ «Будівельне управління механізації» не виникло обов`язку, відповідно до статті 1172 ЦК України, відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Крім того, встановивши, що позивач та ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» узгодили розмір страхового відшкодування, а не визначили розмір оціненої шкоди у порядку, встановленому пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на заподіювача шкоди. При цьому на користь позивача суд стягнув франшизу у розмірі 2 600,00 грн.

29 липня 2024 року представник ТОВ «Будівельне управління механізації» подав клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

31 липня 2024 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44 224,00 грн

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2024 року клопотання ТОВ «Будівельне управління механізації» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельне управління механізації» судові витрати, пов`язані із оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Задовольняючи заяву ТОВ «Будівельне управління механізації» про стягнення судових витрат, суд першої інстанції оцінив надані докази, пов`язані з розглядом справи, врахував, що у задоволенні позову до ТОВ «Будівельне управління механізації» відмовлено, заяв відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України позивачем не подано, тому задовольнив клопотання.

Залишаючи без розгляду заяву представника позивача, суд першої інстанції встановив, що вона подана з порушенням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 серпня 2024 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками та вказав, що позивач та страховик узгодили розмір страхового відшкодування, а не визначили розмір оціненої шкоди у порядку, встановленому пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на заподіювача шкоди. При цьому позивач не надав доказів щодо вартості ремонтних робіт та закуплених матеріалів.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок експерта не містить інформації щодо розміру реально понесених на відновлення автомобіля коштів та розміру втрати ним товарної вартості, тому не є належним доказом реальних збитків, понесених ОСОБА_1 на відновлення автомобіля, відповідно позовні вимоги в частині відшкодування різниці між реальною вартістю відновлення автомобіля та сплаченого страхового відшкодування є недоведеними.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення. Представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового строку після закінчення визначеного законом строку для подачі доказів щодо розміру понесених витрат.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд указав, що обґрунтування пропуску строку, визначеного для подання доказів отримання правової допомоги, значення не мають, оскільки заява про відшкодування судових витрат має бути зроблена до закінчення судових дебатів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року, додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц (провадження № 61-5079св18), від 26 серпня 2108 року у справі № 363/218/16-ц (провадження № 61-9547св18), від 27 квітня 2018 року у справі № 910/9029/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 22 квітня 2109 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 364/959/16-ц (провадження № 61-26577св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження № 61-26508св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-13032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) та у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16.

Суд апеляційної інстанції не дослідив розмір шкоди та ліміт відповідальності страховика, не визначив, що шкода, заявлена до стягнення з відповідачів і є шкодою, розрахованою відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а погодження суми страхового відшкодування зі страховиком (у межах ліміту) взагалі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінку його доводам про недостовірність наданого ТОВ «Будівельне управління механізації» наказу про призупинення трудового договору зі ОСОБА_2 та наказу про передачу на зберігання автомобіля, використання і його експлуатацію у межах Вінницької, Київської та Житомирської областей, що не є повноцінною підставою на покладення відповідальності виключно на відповідача 1.

Суди не надали оцінку висновку експертно-товарознавчого дослідження від 18 жовтня 2022 року. Звертає увагу, що відновлення автомобіля не проводилося.

Уважає помилковим висновки судів про те, що у ТОВ «Будівельне управління механізації» не виникає обов`язку, визначеного статтею 1172 ЦК України.

Не погоджується з тим, що суд першої інстанції поклав на нього витрати на правову допомогу ТОВ «Будівельне управління механізації». Натомість у задоволенні клопотання його представника, поданої 32 липня 2024 року та зареєстрованої канцелярією суду 01 серпня 2024 року суд, неправомірно відмовив. Уважає, що суди надали неправильну оцінку обґрунтуванням пропуску строку із заявою про відшкодування судових витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року представник ТОВ «Будівельне управління механізації» - адвокат Мазур О. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що суди в оскаржуваних судових рішеннях правильно зазначили про доктрину заборони суперечливої поведінки, в основі якої знаходиться принцип добросовісності.

Станом на дату вчинення ДТП трудовий договір зі ОСОБА_2 був призупинений, заробітна плата не нараховувалася і не виплачувалася, і він не виконував трудових обов`язків в день ДТП.

Позивач не дотримався вимог закону щодо надання обґрунтування розрахунку понесених судових витрат та їх співмірності зі складністю справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 27 вересня 2022 року о 19:45 год. у м. Вінниці на вул. Київській, 149, керуючи транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом, марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Будівельне управління механізації» як власника транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом № 209349257 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становив 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.

ОСОБА_2 працював у ТОВ «Будівельне управління механізації» на посаді водія. В умовах воєнного стану ТОВ «Будівельне управління механізації» наказом від 24 березня 2022 року № 42-к призупинило дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану. Наказом від 24 березня 2022 року № 44-к за ОСОБА_4 (водій) закріплено та доручено збереження транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , з дозволом його використання в межах Київської, Житомирської та Вінницької областей.

У зв`язку із настанням страхового випадку позивач ОСОБА_1 як потерпілий звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування.

20 грудня 2022 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 укладена угода про розмір страхового відшкодування, за змістом якої сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 27 вересня 2022 року, визнається з урахуванням франшизи у розмірі 75 000,00 грн та буде виплачена на реквізити, вказані в заяві про страхове відшкодування (а. с. 126 том 1).

26 грудня 2022 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило страхову виплату на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 грудня 2022 року.

Відповідно до висновку експерта від 02 січня 2024 року № 7414/23-21, складеного за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи: ринкова вартість автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1 у технічно-справному стані, станом на 27 вересня 2022 року становила 243 346,65 грн; вартість відновлюваного ремонту, без урахування фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Polo, білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 216 555,34 грн; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Polo, білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 105 420,50 грн.

Представник відповідача ТОВ «Будівельне управління механізації» - адвокат Мазур О. В. подав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у строк, визначений законодавством.

На підтвердження понесення відповідачем ТОВ «Будівельне управління механізації» витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової (правничої) допомоги від 03 березня 2023 року, додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28 квітня 2023 року, детальний опис робіт наданої правничої допомоги від 29 липня 2024 року, з якого встановлено, що вартість наданих правових послуг адвоката становить 15 000,00 грн. Крім того, надано рух коштів на рахунку фізичної особи-підприємця від 29 липня 2024 року на суму операції 10 000,00 грн та 5 000,00 грн.

24 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Корченюк А. В. приймав участь у судовому засіданні та був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

Заяву про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати та докази понесення таких витрат представник позивача подав до суду 01 серпня 2024 року (заява датована 31 липня 2024 року).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, судами встановлено, що ОСОБА_1 , власнику автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 27 вересня 2022 року з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda Superb», реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано майнову шкоду.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ««Skoda Superb», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант»» та договором визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн.

20 грудня 2022 року ОСОБА_1 узгодив з ТДВ СК «Альфа-Гарант» розмір страхового відшкодування у сумі 75 000,00 грн, після чого страховик виплатив йому узгоджену суму.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У підписаному ОСОБА_1 узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.

Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ТДВ СК «АЛЬФА-Гарант» у сумі 75 000,00 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії чи завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписав указане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).

Судами встановлено, що перед зверненням до суду та реалізацією автомобіля, ОСОБА_1 власними силами його відремонтував, але доказів щодо вартості ремонтних робіт та закуплених запчастин до матеріалів справи не долучив.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що за наведеними складовими матеріального збитку у більшому розмірі (окрім фізичного зносу), майнову відповідальність міг би нести страховик (страхова компанія), якби зі страховиком не було узгоджено позивачем в порядку статті 36.2 Закону № 1961-IV меншу суму страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Установивши, що ОСОБА_2 , під час керування автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконував трудових обов`язків водія ТОВ «Будівельне управління механізації», а використовував його на момент ДТП у власних цілях на відповідній правовій підставі (наказ від 24 березня 2022 року № 44-к, яким йому доручено збереження транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , та дозволено його використання межах Київської, Житомирської та Вінницької областей), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду має нести її винуватець - ОСОБА_2 .

Отже, суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Щодо оскарження додаткового рішення

Відповідно до пункту 3 частини першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) Верховний Суд указав, що у матеріалах справи відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, особа не заявила до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та не подала заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, тому

суд апеляційної інстанції помилково виснував про відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Судом встановлено, що із заявою про ухвалення додаткової постанови представник ОСОБА_1 - адвокат Корченюк А. В. звернувся до суду першої інстанції 01 серпня 2024 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 24 липня 2024 року, до якої долучив докази про розмір витрат на правову допомогу.

Однак, як встановлено судом, ОСОБА_1 та його представник ні у позовній заяві, поданій до суду першої інстанції, ні у будь-якому іншому документі до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції не зазначили попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, і не зробили про це відповідну заяву.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, відшкодуванню не підлягають, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції він або його представник своєчасно (до закінчення судових дебатів) не зробили про це відповідну заяву, чим порушили вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не навів доводів про свою незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення клопотання представника ТОВ «Будівельне управління механізації» про відшкодування витрат на правову допомогу та не зазначив жодної підстави касаційного оскарження судових рішень у частині цих висновків, а суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ « Будівельне управління механізації» - адвокат Мазур О. В. виклав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

До клопотання долучив: ордер від 19 грудня 2024 року на представництво у Верховному Суді; договір про надання правничої допомоги від 17 грудня 2024 року, згідно з яким предметом цього договору є надання адвокатом послуг, що підлягає у підготовці відзиву на касаційну скаргу та представництво інтересів клієнта у Верховному Суду у справі № 127/2551/23. Вартість гонорару - 10 000,00 грн (пункти 1.1, 4.1 договору); платіжну інструкцію від 17 грудня 2024 року про оплату 10 000,00 грн послуг адвоката; детальний опис робіт наданої правничої допомоги від 19 грудня 2024 року.

Встановлено, що за результатами касаційного перегляду справи касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Розмір заявлених ТОВ «Будівельне управління механізації» витрат на правову допомогу підтверджено матеріалами справи.

У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».

Колегія суддів, вивчивши докази, подані представником ТОВ «Будівельне управління механізації» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому колегія суддів констатує, що позивач не скористався своїм правом, наданим йому положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Будівельне управління механізації» судові витрати у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник