Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 362/3043/18

провадження № 61-13063св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Lestera",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Lestera" на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги та рішень судів

У червні 2018 року Закрите акціонерне товариство "Lestera" (далі - ЗАТ "Lestera") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що ЗАТ "Lestera" є власником автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_2 надано право на керування зазначеним автомобілем.

14 вересня 2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, із вини якого сталася ДТП. Внаслідок ДТП, автомобілю "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, завдано механічних пошкоджень, вартість майнового збитку становить 72 292,72 грн.

Із урахуванням наведених обставин, ЗАТ "Lestera" просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь 75 492,72 грн, із яких вартість майнового збитку -72 292,72 грн, витрати за складання звіту з визначення розміру збитків - 1 500,00 грн та послуги евакуатора - 1 700,00 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Lestera" 55 992,72 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП, яка сталася із вини відповідача, пошкоджено транспортний засіб позивача, а тому, в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Суд відхилив посилання відповідача на необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, оскільки позов подано у червні 2018 року і позивач не мав можливості врахувати зазначені висновки.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ "Lestera" відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що страховик заподіювача шкоди та потерпіла особа визнали за взаємною домовленістю суму, яку має отримати потерпіла особа у зв'язку із пошкодженням майна, не керуючись при цьому, актами оцінки майна. Позивачем не доведено розміру сум, які відповідно до законодавством має відшкодувати заподіював шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ЗАТ "Lestera" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 1194 ЦК України одночасно із неправильним застосуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, які не підлягали застосуванню, оскільки у вказаній справі та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, встановлено різні фактичні обставини. Судом апеляційної інстанції не враховано правових висновків щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 583/3159/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року поновлено ЗАТ "Lestera" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказані справі та витребувано її матеріали Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року справу за позовом ЗАТ "Lestera" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ПрАТ "СК "Провідна", про відшкодування майнової шкоди призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року повернуто справу за позовом ЗАТ "Lestera" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", про відшкодування майнової шкоди на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) відсутні посилання на угоду між страховиком та особою, яка має право на відшкодування, про врегулювання страхового випадку, що свідчить про те, що у наведеній справі та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, різні фактичні обставини.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), є посилання на правову позицію Верховного Суду України, викладену у його постанові від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15, а відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом України, може лише Велика Палата Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ЗАТ "Lestera" непідлягає задоволенню.

Встановлені судами обставини

ЗАТ "Lestera" є власником автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, виданим Державним агентством "Регітра" Литовської Республіки.

Довіреністю від 16 квітня 2016 року ЗАТ "Lestera" уповноважило ОСОБА_2, зокрема, керувати та представляти інтереси у питаннях страхування, що пов'язані із автомобілем "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 362/4905/17 (постанова від 17 жовтня 2017 року) встановлено, що 14 вересня 2017 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Mercedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення із автомобілем "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вказаною постановою від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Вартість майнового збитку, заподіяного власнику автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 27 листопада 2017 року, складає 72
292,72 грн, що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку від 27 листопада 2017 року № 2511, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2.

При цьому, вартість відновлювального ремонту складає 242 265,23 грн, а 72 292,72
грн є сумою, що відповідає ринковій вартості транспортного засобу до ДТП.

Вартість складання звіту становить 1 500,00 грн, що підтверджується квитанцією від 27 листопада 2017 року № 576766.

ОСОБА_2 надано послуги з перевезення автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_3, на загальну суму 1 700,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 14 вересня та 24 листопада 2017 року,

Згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 лютого 2017 року № АК/3194701, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ "СК "Провідна". Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000,00
грн.

15 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "СК "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ "СК "Провідна" про настання страхової події.

20 листопада 2017 року між ПрАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_2 укладений договір про врегулювання страхового випадку № 2300180526 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 лютого 2017 року № АК/3194701/1009/17. Сторони цього договору дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування, у зв'язку із вказаною ДТП, складає 19 500,00 грн.

Відповідно до страхового акта ПрАТ "СК "Провідна" від 20 листопада 2017 року № 2300180526 визначено суму для виплати у розмірі 19 500,00 грн.

Листом від 27 червня 2019 року № 17-12/4954, надісланим на адресу адвоката відповідача у справі, ПрАТ "СК "Провідна" повідомило, що сума відшкодування визначена за домовленістю із ОСОБА_2.

Нормативно-правове обґрунтування

Положеннями частини 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон № 1961-IV встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (~law18~).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (~law19~).

Згідно з ~law20~ разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому ~law21~ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ~law22~ страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ~law23~ у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (~law24~).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За встановленими у цій справі обставинами потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.

Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням ~law25~, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов'язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог ~law26~, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до ~law27~ у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:

- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;

- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог ~law28~;

- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ~law29~.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до ~law30~, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено розміру сум, які відповідно до законодавства має відшкодувати заподіював шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ЗАТ "Lestera" про те, що у цій справі суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 755/5374/18, з огляду на таке.

У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі реальної вартості понесених витрат, на відповідача як на винну особу покладається обов'язок відшкодувати потерпілому різницю між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи.

Обґрунтовуючи зазначений висновок, колегія суддів посилалася на висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Проте, у справі № 6-2808цс15, у якій Верховний Суд України 20 січня 2016 року сформулював застосований Верховним Судом у справі № 755/5374/18 висновок, розмір страхової виплати не визначався угодою між спадкоємцями потерпілого та страховиком. Тому наведений правовий висновок не може бути застосований до правової ситуації, коли потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 583/3159/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 755/5374/18, є безпідставними, оскільки у вказаних справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, встановлені різні фактичні обставини. Так, у справах № 583/3159/18,755/5374/18 розмір страхового відшкодування визначено на підставі висновків експерта про вартість майнової шкоди, заподіяної потерпілій особі, тоді як у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, - на підставі домовленості між потерпілою особою та страховиком, експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Lestera" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак СуддіІ. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко