Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №2-885/2010

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-885/2010

провадження № 61-9729 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Жирівська сільська рада Пустомитівського району, Львівської області,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_5,

представник особи, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року у складі судді Кукси Д. А. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Берези В. І., Бойко С. М., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Жирівської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який є батьком позивача, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1.

Вказує, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлого та особою, яка прийняла спадщину, проте, не може оформити її у нотаріуса, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, у зв'язку з чим просить визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті батька.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено: визнано за ним право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що значиться за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що батько позивача помер у 2002 році, у зв'язку з чим після його смерті відкрилася спадщина на будинок з господарськими будівлями. Оскільки на час смерті спадкодавця і до теперішнього часу у спадковому будинку проживає позивач та постійно зареєстрований у ньому, - суд дійшов висновку, що позивач вважається таким, що прийняв спадщину, і за ним слід визнати право власності на спадкове майно.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

31 жовтня 2016 року представник ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 є другим сином померлого ОСОБА_7 та рідним братом позивача, який ввів в оману суд першої інстанції, вказавши, що він є єдиним спадкоємцем після смерті батька, у зв'язку з чим суд невірно встановив фактичні обставини справи.

Представник ОСОБА_5 зазначив, що він не звертався до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що батько за життя подарував спірний будинок позивачу, і після його смерті спадкового майна не залишилося.

09 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень з наступних підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачених законом підстав для їх скасування немає.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_7.

За життя 30.04.1998 ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яким ОСОБА_7 заповів все своє майно сину ОСОБА_4.

На момент смерті ОСОБА_7 був власником будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою виконкому Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 126 від 5 березня 2010 року.

Оскільки правовстановлюючі документи на вказане майно відсутні, що є перешкодою для нотаріального оформлення спадщини, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно слід розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки спадщина внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року (далі - ЦК УРСР), то саме положення цього кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання спадкування майна померлого.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно застосуванню підлягає законодавство, що регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Відповідно до Технічного паспорту спірний житловий будинок побудовано у 1980 році, у зв'язку з чим момент виникнення права власності спадкодавця на нерухоме майно регулюється чинним на момент закінчення його будівництва законодавством.

На підтвердження права власності спадкодавця на спірний будинок позивач надав суду Довідку виконкому Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 126 від 5 березня 2010 року, зроблену на підставі записів погосподарських книг, які велися на підставі Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5.

Таким чином суди, встановивши обставини справи, що підтверджуються належними доказами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право власності померлого ОСОБА_7 на спадкове майно сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528, 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Оскільки позивач ОСОБА_4 проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті і продовжує в ньому проживати, фактично вступив в управління спадковим майном протягом встановленого законом строку, що підтверджується Довідкою № 126 від 05.03.2010, виданою Жирівською сільською радою Пустомитівського району, Львівської області, а також враховуючи наявність заповіту від 30.04.1998, яким ОСОБА_7 заповів все своє майно позивачу, є всі передбачені законом підстави для визнання за ним права власності на спадкове майно.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що другий син спадкодавця ОСОБА_5 також вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, не мають правового значення, оскільки спадкування майна померлого здійснено за заповітом, який ніким не оспорений.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи представника ОСОБА_5 не спростовують висновків суду і не дають підстав уважати неправильним застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи наявними порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК України порядку немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат