Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №711/6458/17

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 711/6458/17

провадження № 61-7423св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15 вересня 2017 року у складі судді Степаненко О. М. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І.,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» (далі -

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго») про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 проживає у квартирі дочки з 2005 року. Позивач своєчасно оплачував всі рахунки за комунальні послуги, в тому числі й за опалення. В двох кімнатах квартири відсутні опалювальні радіатори (були зняті у зв'язку з протіканням). Таким чином без опалення перебувають дві кімнати по 17,3 кв.м, що складає 67,74 % від загальної площі квартири. Але КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» нараховує свої послуги на всю площу квартири, а він в свою чергу перестав оплачувати платіжні квитанції, які включають 2/3 оплати за неодержане тепло.

Надходження платіжних доручень та претензій з боку відповідача, а в подальшому звернення відповідача із позовами до суду щодо стягнення нереальної заборгованості, негативно вплинуло на його здоров'я (він страждає на захворювання серця), і як результат призвело до встановлення

І «Б» групи інвалідності. Моральну шкоду позивач оцінює в 200 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не оплачував повністю за теплопостачання, так як вважає, що повинен сплачувати реальну вартість за отримане тепло без оплати за дві кімнати, в яких відсутні радіатори, йому було відмовлено у субсидії, яка б з 01 березня по 31 липня 2017 складала З 345,91 грн.

ОСОБА_4 просив стягнути на його користь з КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн та матеріальних збитків в сумі з 3 345,91 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача по нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію власнику квартири ОСОБА_7 не передбачають підстав для стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальних збитків на користь члена сім?ї власника квартири ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від

17 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 лютого 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції» України, статті З ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильного виходили із того, що між позивачем, як членом сім'ї власника квартири, та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не існує ніяких правовідносин з приводу постачання теплової енергії, а тому права позивача нічим не порушуються. Повноважень на представлення інтересів власника квартири ОСОБА_7 в даному спорі в ОСОБА_4 відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15 вересня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня

2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська