Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №686/9567/17

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 686/9567/17

провадження № 61-23571св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Талалай О. І., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради.

На обґрунтування позовних вимог позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, зазначили, що вони є співвласниками, яким належить по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4

Вказують, що відповідач перешкоджає їм у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, не відчиняє двері та не надає ключі.

З урахуванням викладених обставин, просили суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх у цю квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2017 року первісну позовну заяву ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, а тому наявні підстави для вселення позивача та третьої особи,, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до спірної квартири та усунення перешкод у користуванні нею.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У квітні 2018 року ОСОБА_3 подала до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу.

01 жовтня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу Коротенку Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,2 кв. м, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 належить 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,2 кв. м.

Згідно довідки Комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2017 року № 3855 за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Комісією Житлово-експлуатаційної контори "Будівельник" встановлено, що ОСОБА_6,2015 року народження, проживає без реєстрації зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Судами встановлено, що відповідач перешкоджає позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, про що свідчать витяг з журналу реєстрації звернення громадян до Південно-західного відділення поліції Хмельницького відділу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від
22.03.2017 року та пояснення сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У частині 1 статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Визначальним критерієм для застосування статті 391 ЦК України є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Суди встановили, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,2 кв. м, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 належить 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,2 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що відповідач чинить перешкоди позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у користуванні та володінні квартирою, обмежуючи до неї доступ, а тому наявні підстави для вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спірної квартири та усунення перешкод у користуванні нею.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не перешкоджає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні спірною квартирою є безпідставними, оскільки, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач категорично заперечувала можливість вселення і проживання позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у спірній квартирі.

Крім того, факт перешкоджання з боку відповідача позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у користуванні та володінні квартирою, підтверджено витягом з журналу реєстрації звернення громадян до Південно-західного відділення поліції Хмельницького відділу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 22.03.2017 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не мають наміру проживати в спірній квартирі в даному випадку правового значення не мають та на правильність висновків судів не впливають.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило