Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2018 року у справі №459/14/14

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 459/14/14-ц

провадження № 61-31306св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: спеціалізована організація державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» в особі філії «Львівський акціонерний центр», Відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_8, державний нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць Микола Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 06 травня 2016 року у складі головуючого-судді Грабовського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до спеціалізованої організації державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» в особі філії «Львівський акціонерний центр» (далі - ДАК «НМАЦ» - філія «Львівський аукціонний центр»), Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області), ОСОБА_6 та просив визнати недійсними прилюдні торги (аукціон) від 26 липня 2006 року, проведені ДАК «НМАЦ» - філія «Львівський аукціонний центр», по реалізації незавершеного будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 та скасувати протокол прилюдних торгів від 26 липня 2006 року № 186.

У листопаді 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ДАК «НМАЦ» - філія «Львівський аукціонний центр», ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області, ОСОБА_6, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Зайця М. В., Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_4 та просила: визнати недійсним договір застави майна від 02 серпня 2002 року № 519/303, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати недійсним договір поручительства від 02 серпня 2002 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 07 жовтня 2003 року, вчинений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М. В.; визнати недійсними прилюдні торги (аукціон) від 26 липня 2006 року, проведені ДАК «НМАЦ» - філія «Львівський аукціонний центр», по реалізації незавершеного будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 та скасувати протокол прилюдних торгів від 26 липня 2006 року № 186; повернути ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домоволодіння по АДРЕСА_1.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 листопада 2010 року вищевказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2011 року, в задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

У січні 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявами про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами мотивовані тим, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. Цим вироком ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 02 серпня 2002 року, укладаючи з ЗАТ КБ «ПриватБанк» додаткову угоду № 519/303 до договору № 443 на обслуговування міжнародної пластикової картки VІSАELEKTRONSERVISE № НОМЕР_1 від 01 серпня 2002 року, діючи з метою підробки офіційного документа, який видається та посвідчується підприємством чи організацією і який надає право чи звільняє від обов`язків, уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір поручительства від 02 лютого 2002 року, в якому поручителем зобов`язань позичальника ОСОБА_4 перед банком виступала ОСОБА_5, в якому від її імені власноручно розписався без її відома. Крім того, цим же вироком ОСОБА_4 визнано винним в тому, що 02 серпня 2002 року на виконання вимог вищезгаданої додаткової угоди 519/303, діючи повторно, з метою підробки офіційного документа, який видається, посвідчується підприємством чи організацією і який надає право чи звільняє від обов`язків, в приміщенні Червоноградської державної нотаріальної контори уклав договір застави майна № 519/303, який було засвідчено державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем В. М., згідно з яким ОСОБА_4 був заставодавцем-позичальником, а ОСОБА_5 - заставодавцем-поручителем, а ЗАТ КБ «ПриватБанк» - заставодержателем, в якому ОСОБА_4 власноручно підписався від імені ОСОБА_5 заставодавця-поручителя без її відома.

Заявники зазначають, що цим вироком достовірно встановлено те, що оспорювані договори застави та поручительства від 02 серпня 2002 року були підроблені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5, а тому підлягають визнанню недійсними, як і підлягає визнанню недійсним аукціон, а протокол прилюдних торгів - скасуванню.

Заявники вважають, що обставини, які встановлені вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року є нововиявленими, оскільки не були і не могли бути відомими під час розгляду цієї справи в 2010 році, тому просили їх заяви задовольнити, скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовів.

Заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядались судами неодноразово.

Останньою ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 06 травня 2016 року заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що обставини на які посилаються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є нововиявленими, а тому не можуть бути підставою для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2017 року ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 06 травня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що наведені нею у заяві обставини є нововиявленими, тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду з урахуванням цих обставин. Такими нововиявленими обставинами, які, на думку заявника, безпідставно не враховані судами, є те, що оспорювані договори застави та поручительства від 02 серпня 2002 року були підроблені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та вказані обставини були встановлені лише вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року, тобто після ухвалення рішення, яке просять переглянути заявники.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року справу № 459/14/14-ц за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про пергляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди встановили, що рішенням Червоноградського міського суду від 29 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2011 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4. про визнання аукціону недійсним та скасування протоколу прилюдних торгів, а також відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсним договору застави майна, договору поручительства, виконавчого напису нотаріуса, аукціону та скасування протоколу прилюдних торгів, повернення будинковолодіння.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаних позовів, суди виходили із недоведеності позовних вимог ОСОБА_4 для визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протоколу прилюдних торгів, а також недоводеністю ОСОБА_5 позовних вимог для визнання недійсними договорів застави, поручителсьтва, виконавчого напису нотаріуса та прилюдних торгів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, який був чинним на момент розгляду судами заяви про перегляд, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Звертаючись до суду з заявами про перегляд рішення Червоноградського міського суду від 29 грудня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилалися на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. Цим вироком встановлено, що оспорювані договори застави та поручительства від 02 серпня 2002 року були підроблені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_5, в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що оспорювані нею договори застави та поручительства вона не укладала, згоди на їх укладення не давала та їх не підписувала.

Аналогічні обґрунтування містяться і в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду від 29 грудня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилаються заявники, не є нововиявленими в розумінні положень статті 361 ЦПК України 2004 року, оскільки ці доводи були предметом дослідження в судах першої, та апеляційної інстанції під час вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги про віднесення обставин, на які заявник посилається, до категорії нововиявлених, є безпідставними та ґрунтуються на власному трактуванні і розумінні цих обставин, які, відповідно до змісту статті 361 ЦПК України 2004 року не є нововиявленими.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які на думку заявника мають істотне значення для вирішення справи, разом з тим, які були предметом перевірки і оцінки, як судом першої, так і судами апеляційної інстанції.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судом першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд не вбачається.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 06 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. А. Стрільчук

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик