Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.12.2018 року у справі №203/1461/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 203/1461/17

провадження № 61-48591 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: СімоненкоВ. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах ОСОБА_4

відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6

відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7,

третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_9,

треті особи без самостійних вимог - Центральна районна у м. Дніпрі рада, Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_9, державний нотаріус П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генріхівна, приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Суслов МаксимЄвгенійович та Солошенко Юлія Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року вскладі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними довіреність на ім'я ОСОБА_13 від 19 грудня 2014 року та договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 від 20 грудня 2014 року, витребувати у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, скасувати запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та внести запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 було видано довіреність на розпорядження належним йому нерухомим майном до досягнення ним 18-річного віку без згоди осіб, які замінюють батьків та органу опіки та піклування, тобто ОСОБА_4 на момент видачі довіреності не набув повної цивільної дієздатності, отже не можна вважати, що його волевиявлення щодо розпорядження спірною квартирою було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_9 пред'явив позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання права власності на 36/70 часток квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірну квартиру було придбано час шлюбу з ОСОБА_6 Ним було здійснено ремонтні роботи на загальну суму 36215,33 грн, внаслідок чого вартість квартири, яка була придбана в занедбаному стані, істотно збільшилась.

ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічною позовною заяви, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є добросовісним набувачем вказаної квартири, не знала і не могла знати про наявність підстав для оспорення договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_14, просила врахувати, що ОСОБА_4 дійсно підписував спірну довіреність, що підтверджується висновком експертизи, та одержував за неї кошти, про що є відповідна розписка. ОСОБА_6 в свою чергу придбала квартиру у особи, яка мала зареєстроване право власності та відповідні документи, сплатила відповідна кошти .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 8 грудня 2017 року, позов прокурора в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними задоволено частково. Визнано недійсною з моменту видачі довіреність ОСОБА_4 на право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1, видану на ім'я ОСОБА_15, посвідчену 19 грудня 2014 року державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_14, посвідчений 20 грудня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. В решті позову відмовлено. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_9 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 30,7 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, видано довіреність на розпорядження нерухомим майном до досягнення ним 18-річного віку без згоди осіб, які замінюють батьків та органу опіки та піклування, тому, вимоги про визнання цієї довіреності недійсною підлягають задоволенню. У зв'язку із цим, а також зважаючи на заборону на відчуження спірної квартири без згоди органів опіки та піклування, встановлену заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, підлягає також визнанню недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_14

Вирішуючи питання щодо вимог за первісним позовом про витребування майна, зобов'язання скасувати запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_4, та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_6 придбала спірну квартиру за відплатним договором у ОСОБА_8, який мав на неї відповідні документи та за яким було зареєстровано право власності на цю квартиру, розрахунок за квартиру був здійсненим в повному обсязі, ОСОБА_6 не була і не могла бути обізнана про можливі права ОСОБА_4 на неї, враховуючи відсутність в єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відомостей про заборону відчуження. З цих підстав суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 підлягає визнанню добросовісним набувачем, у якої квартира не може бути витребувана, і вона набула права власності на цю квартиру.

Відмовляючи в позові ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо коштів за які було придбано квартиру, наявність чи відсутність у сторін шлюбного договору в судовому засіданні не досліджувались. У зв'язку з цим, вирішення питання про право власності на квартиру з підстав її придбання під час шлюбу є передчасним. Крім того, третьої особою із самостійними вимогами не доведено, що внаслідок проведеного ремонту відбулись якісні зміни квартири як об'єкта нерухомого майна, і вона може розглядатись як новий об'єкт.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом та в частині задоволених вимог за зустрічним позовом. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора в інтересах ОСОБА_4 задоволено повністю. Витребувано у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування права власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, зареєструвавши право власності на цю квартиру за ОСОБА_4 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 за зустрічним позовом відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи нове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на момент видачі довіреності не набув повної цивільної дієздатності, отже не можна вважати, що його волевиявлення щодо розпорядження спірної квартири було вільним та відповідало його внутрішній волі. Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_4 поза його волею і пред'явлення прокурором індикаційного позову до добросовісного набувача є правомірним та підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки майно підлягає витребуванню із чужого володіння, то підлягає скасуванню і державна реєстрація права власності на вказане майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2017 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, на її думку, за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. ОСОБА_4 свідомо підписав довіреність на розпорядження третьою особою належним йому майном, керував своїми діями та отримав за відчужене майно кошти, а тому застосування до спірних відносин положень статті 388 ЦК України є безпідставним. Крім того, зазначає, що вирішуючи питання про витребування у добросовісного власника майна, суд повинен вирішити питання про відшкодування такому набувачу понесених ним витрат, чого суд апеляційної інстанції не зробив.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом на подачу відзиву не скористались.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3.

У лютому 2007 року малолітнього ОСОБА_4 влаштовано в державний заклад для дітей-сиріт на повне державне забезпечення (мати померла, а батько зловживав алкоголем) закріплено за ним житло за місцем реєстрації - АДРЕСА_1, відповідальним за збереження житла визначено директора КВ ЖРЕП Кіровського району.

29 грудня 2009 року управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло щодо квартири АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 Право власності ОСОБА_4 на цю квартиру зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У 2011 році малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини-сироти, оскільки обоє його батьків померли.

Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 вересня 2011 року № 319 ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено від виконання обов'язків опікуна над майном дитини-сироти ОСОБА_4

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року у цивільній справі № 2-2862/11, яке набрало законної сили 26 січня 2013 року, задоволено позов виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Дніпропетровська до КВЖРЕП Кіровського району, Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області та заборонено знімати ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено відчуження вказаної квартири без згоди органів опіки та піклування.

Суди також установили, що з метою внесення до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомостей про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 згідно із заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, управління-служба у справах дітей Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради неодноразово направлялись листи і до П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори і до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Проте, записів щодо реєстрації заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 в єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відсутні.

19 грудня 2014 року ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_7 на право розпорядження належною йому квартирою. У довіреності зазначена наступна дата народження ОСОБА_4 - «ІНФОРМАЦІЯ_2». При видачі довіреності державному нотаріусу було надано паспорт серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суди установили, що бланк паспорта НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, встановленому зразку відповідає, до первинного змісту реквізитів вказаного документу вносились зміни в графах «Дата народження» шляхом механічного видалення первинного цифрового тексту та друкуванні на його місці нового: «1996».

Підпис та рукописний запис прізвища, ім'я та по батькові ОСОБА_4 на спірній довіреності, виконаний саме ОСОБА_4

На момент видачі довіреності від 19 грудня 2014 року останньому було 17 років і він не досяг повноліття.

За фактом використання підробленого документу та заволодіння чужим майном відкрито кримінальне провадження № 42015040670000001 (том 1 а.с. 14).

20 грудня 2014 року між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 19 грудня 2014 року, та ОСОБА_14 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За продаж квартири ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 5000 доларів США.

Того ж дня за ОСОБА_14 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну квартиру.

30 грудня 2014 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_8 здійснив продаж квартири за 429000 грн, що є еквівалентом 22000 доларів США. Вказану суму він одержав в повному обсязі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно із частинами другою та третьою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених, зокрема, частинами другою та третьою статті 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 ЦК України).

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування (частина друга статті 32 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до частини другої статті 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння за недійсним правочином, за яким майно вибуло від законного власника, обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Установивши, що на момент видачі довіреності на відчуження належної йому на праві власності квартири ОСОБА_4 не набув повної цивільної дієздатності, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що його волевиявлення щодо розпорядження спірною квартирою не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги щодо обов'язку суду в разі витребування у добросовісного власника майна, вирішити питання про відшкодування такому набувачу понесених ним витрат не приймаються судом, оскільки не вирішення цього питання не впливає на правильність висновків щодо витребування майна те не має значення для вирішення справи по суті позову в розумінні вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, заявниця не позбавлена на захист шляхом подання відповідного позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням та переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення .

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартеєв