Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2025 року у справі №753/23291/21
Постанова КЦС ВП від 19.02.2025 року у справі №753/23291/21
Постанова КЦС ВП від 19.11.2025 року у справі №753/23291/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 753/23291/21

провадження № 61-12126св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Белінський Віктор Анатолійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року в складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк), у якому просив визнати дії АТ «ОТП Банк» щодо відмови у проведенні реструктуризації неправомірними та зобов`язати банк провести реструктуризацію кредитної заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 19 березня 2007 року між позивач та відповідач уклали кредитний договір № ML-009/070/2007, за умовами якого позивач отримав у кредит кошти в сумі 89 550,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням умов договору рішенням Дарницького районного суду від 13 липня 2015 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором.

Позивач вказував, що 19 липня 2021 року він подав відповідачу заяву із додатками про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та внесеними змінами до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», які надають позичальнику право на проведення реструктуризації зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, оскільки, кредитні правовідносини, які існують між сторонами, підпадають під дію зазначеного закону.

30 липня 2021 року відповідач відмовив позивачу у проведенні реструктуризації, посилаючись на те, що позивач не подав банку довідку про склад сім`ї та про доходи позивача і його членів сім`ї. Зазначену відмову позивач вважав неправомірною, вказуючи на те, що він подав належні та достатні документи для здійснення реструктуризації кредиту, а тому відмова банку є протиправною.

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати дії АТ «ОТП Банк» щодо відмови у проведенні реструктуризації неправомірними та зобов`язати АТ «ОТП Банк» провести реструктуризацію кредитної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до банку із заявою про реструктуризацію, не додав до заяви інформацію про членів сім`ї позичальника та майнового стану поручителя (чоловіка/дружини/дітей); не долучив довідку про доходи позичальника, майнового поручителя і членів сім`ї; не надав розширеної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї позичальника та/або майнового поручителя. Подання цих документів є обов`язковими умовами для прийняття рішення про реструктуризацію, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану Белінським В. А. , залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що чинною нормою підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», передбачено право кредитодавця додатково вимагати документи щодо доходів членів сім`ї позичальника, а документи про доходи іпотекодавця (позичальника) повинні бути подані в обов`язковому порядку, що прямо зазначено цією нормою Закону.

Вимога позичальника на підставі пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» без дотримання порядку, встановленого цим пунктом, не є безумовною підставою для реструктуризації зобов`язання за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, оскільки реструктуризацією є зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту з урахуванням інших вимог цього пункту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Белінський В. А. , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в указаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22) та від 28 червня 2023 року у справі № 756/16109/21(провадження № 61-2508св23).

Крім того, заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у подібних правовідносинах щодо необов`язковості подання позичальником для проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, документів про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї якщо кредитор не пред`являв вимогу про їх надання.

Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження).

Заявник указує на те, що зобов`язання позичальників за споживчим кредитом підлягають обов`язковій реструктуризації за їх заявою, а документи про склад сім`ї, про доходи позичальника та членів його сім`ї зазначаються позичальником лише на вимогу кредитора. Звертає увагу, що відповідач не направляв йому вимогу щодо зазначення у заяві про проведення реструктуризації документів про склад сім`ї, про його доходи чи членів його сім`ї, а відтак він цілком правомірно не вказав такі документи у своїй заяві.

Крім того, заявник зазначає, що суди розглянули справу за відсутності його та представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, чим порушили вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Інший учасник справи не скористався правом подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

07 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Белінський В. А. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Стрільчук В. А., Фаловська І. М.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 28 серпня 2023 року у зв`язку із відставкою судді Верхового Суду Стрільчука В. А. та перебуванням у відпустці судді Верховного Суду Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Ігнатенко В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 20 грудня 2024 року у зв`язку із необхідністю приведення у відповідність затвердженому складу постійної колегії призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є позичальником за кредитним договором № ML-009/070/2007, укладеним 19 березня 2007 року між позивачем та відповідачем, за умовами якого позивач отримав у кредит кошти в сумі 89 550,00 доларів США, із цільовим призначенням для купівлі квартири.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 753/22586/14 позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 48 144,81 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 3 909,66 доларів США, а всього 52 054,47 доларів США, що в еквіваленті до гривні станом на 16 вересня 2014 року складає 676 092,30 грн, та пеню у розмірі 468,91 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

ОСОБА_1 як споживач фінансових послуг, які йому надає відповідач у справі, 19 липня 2021 року подав АТ «ОТП Банк» заяву про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 до заяви про проведення реструктуризації додав такі документи: копію паспорту ОСОБА_1 ; копію витягу з Єдиного державного реєстру від 15 липня 2021 року щодо АТ «ОТП Банк»; копію кредитного договору № ML-009/070/2007 від 19 березня 2007 року; копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ; копію інформаційної довідки № 266507267 від 19 липня 2021 року.

Банк (кредитор) відмовив у задоволенні вказаної заяви у зв`язку з невиконанням позивачем вимог закону та не наданням до заяви таких документів: документ про склад сім`ї, виданий уповноваженими на це законодавством особами, документи про доходи іпотекодавця (позичальника) та про доходи членів його сім`ї (в разі наявності).

Інших підстав для відмови у задоволенні заяви про проведення реструктуризації банк (кредитор) не навів.

Банк (кредитор) у передбаченому законом порядку не пред`являв ОСОБА_1 вимогу про надання інших документів, відсутність яких стала підставою для відмови у задоволенні заяви про проведення реструктуризації.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти росії» (TRUDOV v. russia), заява № 43330/09, § 24, 27)).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

У рішенні у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року (BELLET v. FRANCE), серія А, № 333-B, с. 41, п. 31)) ЄСПЛ вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ від 03 жовтня 2019 року у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, §§ 6, 7).

У справі, яка переглядається, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не виконав вимогу закону щодо належного повідомлення заявника та його представника про апеляційний розгляд справи, що позбавило його права участі у судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до матеріалів справи суд апеляційної інстанції призначав справу до судового розгляду неодноразово. Повідомлення учасників справи про її апеляційний розгляд відбувалося шляхом надсилання судових повісток-повідомлень на електронні адреси учасників справи (а. с. 143, 146, 152, 157).

Судовою повісткою-повідомленням від 26 січня 2023 року Київський апеляційний суд повідомив про апеляційний розгляд цієї справи 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Белінського В. А. шляхом її направлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовою повісткою-повідомленням від 07 лютого 2023 року Київський апеляційний суд повідомив про апеляційний розгляд цієї справи 07 березня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Белінського В. А. шляхом її направлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Судовою повісткою-повідомленням від 15 березня 2023 року Київський апеляційний суд повідомив про апеляційний розгляд цієї справи 07 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Белінського В. А. шляхом її направлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовою повісткою-повідомленням від 07 червня 2023 року Київський апеляційний суд повідомив про апеляційний розгляд цієї справи 28 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Белінського В. А. шляхом її направлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про призначення апеляційного розгляду справи на 28 червня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Белінський В. А. також повідомлявся телефонограмою (а. с. 156).

Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Белінським В. А., залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року залишено без змін.

Водночас повідомлення учасників справи телефонограмою про розгляд справи не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи (постанови Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 127/18576/21, провадження № 61-12428св22; від 27 березня 2024 року у справі № 526/2771/21, провадження № 61-1588св23; від 22 квітня 2024 року у справі № 553/1642/15-ц, провадження № 61-10021св23).

Колегія суддів також звертає увагу, що у справі, яка переглядається, у суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування такого способу повідомлення позивача про судовий розгляд як адреса власної електронної пошти представника позивача, оскільки у матеріалах справи відсутня відповідна заява позивача та його представника про виклик у судове засідання шляхом надсилання повідомлень на електронну пошту представника позивача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 За наведених обставин надсилання апеляційним судом судової повістки на адресу власної електронної пошти представника позивача не може вважатися належним повідомленням позивача про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, місце і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника адвоката Белінського В. А. про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, зокрема 28 червня 2023 року, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, у прохальних частинах позовної заяви та апеляційної скарги заявник просив усю кореспонденцію у цій справі направляти поштою його представнику адвокату Белінському В. А. за адресою: АДРЕСА_1 . Однак матеріали справи не містять доказів надсилання апеляційним судом повідомлення представнику ОСОБА_1 адвокату Белінському В. А. про апеляційний розгляд цієї справи на указану адресу поштовим зв`язком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 28 червня 2023 року, за відсутності учасника справи ОСОБА_1 та його представника, належним чином не повідомлених про дату, місце і час судового засідання.

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недобросовісний характер поведінки позивача ОСОБА_1 як учасника справи та його представника адвоката Белінського В. А.

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду (постанова Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 240/17246/23, провадження № К/990/3166/24).

Такі принципи цивільного судочинства як відкритість інформації щодо справи, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Верховний Суд виснує про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні належні відомості про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Белінський В. А. , підлягає задоволенню частково, а постанова Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене Верховним Судом порушення апеляційним судом норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Белінський Віктор Анатолійович, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко В. В. Пророк В. В. Сердюк О. М. Ситнік