Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 553/1642/15-ц

провадження № 61-13209св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - Державна виконавча службам. Києва, Міністерство юстиції України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",

заінтересовані особи: начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.

Києві Гоцій Богдан Ігорович, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович, заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобай Олександр Юрійович, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно Сергій Семенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Нещадима І.

С. та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року у складі судді Тимчука Р. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Бутенко С. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії, неправомірну бездіяльність посадових осіб органів Державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит"), заінтересовані особи: начальник Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.

Києві Гоцій Б. І., заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляр С. В., уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявська О. С., щодо протиправної відмови виконувати рішення суду.

Скарга обґрунтована тим, що 19 січня 2017 року він надіслав Міністру юстиції України заяву та копію ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року в справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), яка набрала законної сили. У заяві ставилось питання про відкриття провадження з примусового виконання вищевказаної ухвали, винесеної відповідно до статті 389 ЦПК України, в порядку судового контролю за фактом невиконання боржником АТ
"Банк "Фінанси та Кредит" попереднього рішення зазначеного вище національного суду від 16 листопада 2015 року, а також вмотивовано відвід посадовим особам Міністерства юстиції України і викладена вимога про проведення службового розслідування за фактом корупційних проявів з боку державних службовців. Проте до цього часу в порушення вимог статей 17, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" жодного рішення органами Державної виконавчої служби та Мін'юстом України з виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року не прийнято.

Зазначав, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ліквідації відмовився добровільно виконати рішення суду, а державні виконавці Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва Крастоштан Л. І. та Нідзельська А. В. у період червень-вересень 2015 року незаконно та протиправно допустили бездіяльність, у зв'язку з чим він звертався із заявою про їх відвід.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2016 року подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Красноштан І. Л. про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 553/1642/15-ц, виданого 16 листопада 2015 року Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 9 333,60 грн.

Водночас до 28 грудня 2017 року керівництво Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва, заступник директора департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_3 та заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляр С. В. про прийняте рішення заявника не повідомили.

З повідомлення заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В. від 17 лютого 2015 року стало відомо, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і в цей же день постанову про закінчення виконавчого провадження, проте в порушення вимог статей 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії цих документів заявнику як стягувачу не надані, та не проведено службового розслідування щодо державних виконавців Красноштан Л. І. та Нідзельської А. В. за допущену ними бездіяльність, яка встановлена ухвалами суду від 16 листопада 2015 року та від 01 грудня 2015 року.

29 лютого 2016 року заявник подав до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заяву та оригінал другого виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави для виконання, проте листом від 31 березня 2016 року отримав відповідь фактично про відмову від його добровільного виконання з огляду на сплив тридцятиденного терміну приймання вимог від кредиторів. Вважає таку відмову службових осіб протиправною, так як з 04 січня 2016 року і по теперішній час його заяви та по одному із оригіналів виконавчих листів суду надійшли до виконання і дотепер знаходяться без руху у Шевченківському відділу державної виконавчої служби м.

Києва і в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати факти умисної неправомірної бездіяльності протиправного невиконання: а) рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) зі стягненням боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь стягувача ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн; б) ухвали Ленінського районного суду м.

Полтави від 23 вересня 2016 року (у справі № 553/1642/15-ц, провадження № 4-с/553/20/2016, яка була постановлена відповідно статей 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389 ЦПК України в порядку судового контролю за виконанням вищевказаного первинного рішення національного суду від 16 листопада 2015 року № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) та безпідставної і протиправної відмови щодо організації і проведення службового розслідування вчинених з боку: начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б. І., заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В. ; уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С. ;

У порядку статті 389 ЦПК України просив зобов'язати вищевказаних зацікавлених осіб, в десятиденний термін з дня одержання ухвали суду, надати суду та ОСОБА_1 письмову інформацію щодо організації та проведення ними роботи, спрямованої на фактичне виконання: рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) зі стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь стягувача ОСОБА_1 в сумі 9
333,60 грн; ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), яка була постановлена відповідно до статей 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389 ЦПК України в порядку судового контролю за виконанням вищевказаного первинного рішення національного суду від 16 листопада 2015 року № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015).

Короткий зміст ухвал судів першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року скасовано, скаргу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2017 року витребувано докази у справі з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ
"Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року повторно витребувано докази у справі з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ
"Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2018 року провадження у справі зупинено до розгляду в касаційній інстанції ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05 червня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 05 червня 2019 року скасовано. Справу за скаргою ОСОБА_1 повернуто до Ленінського районного суду м. Полтави для продовження розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 щодо протиправної відмови виконувати рішення суду задоволено.

Визнано факти умисної неправомірної бездіяльності протиправного невиконання: рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц, (провадження № 2/553/707/2015) зі стягненням боргу з АТ
"Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн; ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), яка була постановлена відповідно до статей 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389 ЦПК України, в порядку судового контролю за виконанням вищевказаного первинного рішення національного суду від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) та безпідставної і протиправної відмови щодо організації і проведення службового розслідування вчинених з боку начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б. І., директора департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Міхна С. С.

Відповідно до статті 389 ЦПК України зобов'язано вищевказаних зацікавлених осіб, у десятиденний термін з дня одержання ухвали суду, надати суду та ОСОБА_1 письмову інформацію щодо організації та проведення ними роботи, спрямованої на фактичне виконання: рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) зі стягнення боргу з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь стягувача ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн; ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), постановлена відповідно до статей 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389 ЦПК України в порядку судового контролю за виконанням вищевказаного первинного рішення національного суду від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час звернення ОСОБА_1 із зазначеною скаргою судове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року та ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року залишаються невиконаними.

19 січня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу Міністра юстиції України Петренка П. Д. ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2016 року, де, зокрема, заявником ставилось питання про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання даної ухвали суду, яка була винесена судом в порядку статті 389 ЦПК України, відповідно до судового контролю, за фактом невиконання боржником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року.

Однак звернення ОСОБА_1 залишилось поза увагою та без належного реагування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б. І., директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю., від імені яких діє головний спеціаліст сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Полтавській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Листопад О. А., залишено без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час звернення ОСОБА_1 із зазначеною скаргою судове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року та ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року залишаються невиконаними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії, неправомірну бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо відмови виконувати рішення, що державною виконавчою службою, а також уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" підтверджуються обставини невжиття усіх дій для примусового виконання судових рішень, тому наявні підстави для визнання бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного, ефективного, примусового виконання рішення протиправною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Нещадима І. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьскасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

У вересні 2020 року директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов М. Є., заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобай О. Ю. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. та зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Нещадима І. С.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Нещадима І. С. мотивована тим, що 28 вересня 2016 року державним виконавцем у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом із дублікатом виконавчого документа було направлено на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Зазначена постанова незаконною чи протиправною не визнавалась, підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи, що виконавче провадження завершено та виконавчий документ направлено до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", державний виконавець та інші посадові особи органів державної виконавчої служби позбавлені можливості подальшого виконання судового рішення, а також здійснення контролю щодо його виконання іншими особами.

З огляду на викладене, державним виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ направлено до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Касаційна скарга директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. мотивована тим, що відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" контроль за діями державних виконавців здійснює керівник, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у даному випадку це начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов М. Є. призначений на посаду з 25 жовтня 2019 року, заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. призначено з 05 червня 2018 року.

Жодних звернень та скарг від ОСОБА_1 на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з червня 2018 року не надходило.

Отже, директор Департаменту державної виконавчої служби Кисельов М. Є. та заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Чорнобай О. Ю. не знали та не могли знати всі обставини, що склались під час виконання судового рішення.

Також слід зазначити, що судами першої та апеляційної інстанції вищезазначені обставини взагалі не досліджувались.

Крім того, згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року № 553/1642/15-ц, ОСОБА_1 19 січня 2017 року на адресу Міністра юстиції України направив заяву та ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року № 553/1642/15-ц, яка набрала законної сили 30 листопада 2016 року, де, зокрема ставилося питання про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання даної ухвали суду, яка була винесена відповідно до статті 389 ЦПК України, в порядку судового контролю, за фактом невиконання боржником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року.

У вказаній ухвалі зазначено, що лист ОСОБА_1 став підставою для звернення останнього зі скаргою на дії оскаржуваних осіб, мотивуючи своє звернення тим, що його звернення залишилося поза будь-якою увагою та належного реагування до теперішнього часу, що призвело до порушення його законних прав.

При цьому листом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2017 року № 5819/Б-1567/20.4 ОСОБА_1 надано відповідь.

Крім того, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було вчинено жодних протиправний дій чи бездіяльності щодо реагування на звернення та вимоги заявника, які були спрямовані до Департаменту державної виконавчої служби.

За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 19 січня 2017 року стосовно виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року № 553/1642/15-ц Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України спрямовано до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві доручення щодо надання інформації про стан виконання та проведених всіх виконавчих дій, вказавши про необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 17 лютого 2017 року № 5819/Б-1567/20.4 надано відповідь, яку направлено на адресу заявника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Крім того, у відзиві порушено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, у відзиві порушено клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції, оскільки у діях зацікавлених у справі осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статями 364, 382 КК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Придніпровського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання дій банку протиправними, відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, пов'язаної із порушенням права власності та прав споживачів послуг, задоволено частково.

Визнано незаконними та протиправними дії АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Придніпровського регіонального департаменту АТ Банк "Фінанси та Кредит" щодо: а) обмеження ОСОБА_1 з 09 квітня 2015 року в праві власності, одержанні всіх наявних готівкових коштів на його пенсійному картковому рахунку (договір від 05 грудня 2014 року) в сумі 29 331,43 грн; б) припинення з лютого 2015 року банком щомісячних виплат процентів за строковим валютним договором від 12 грудня 2014 року; в) протиправною відмову по закінченню строкового договору 12 травня 2015 року повернути кошти в сумі 1 636,13 дол. США.; г) позбавлення права ОСОБА_1 оперативно контролювати власні кошти шляхом одержання СМС-інформації щодо повного руху коштів за договорами, рахунками. Стягнуто з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Придніпровського регіонального департаменту АТ Банк "Фінанси та Кредит" солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн та судові витрати за надану правову допомогу, які на жовтень 2015 року складають 6
333,60 грн, а всього 9 333 грн 60 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (т. 1 а. с. 5-7).

Ухвалою Ленінського районного суд м. Полтави від 23 вересня 2016 року задоволено частково скаргу ОСОБА_1, відповідно до статей 55, 56, 64, частини 5 статті 124 Конституції України, статей 383, 384, 385, 386, 387 ЦПК України, статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про незаконні дії, неправомірну бездіяльність посадових осіб органів Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо відмови виконувати рішення національного суду. Відповідно до статті 389 ЦПК України зобов'язано зацікавлених осіб, у 10-денний термін з дня одержання ухвали суду, надати суду та ОСОБА_1 (як заявнику) письмову інформацію щодо організації та проведення ними роботи, спрямованої на фактичне виконання рішення Ленінського районного суду м.

Полтави від 16 листопада 2015 року ( № 553/1642/15-ц, провадження 2/553/707/2015) зі стягнення боргу з ПАТ "Банку "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в сумі 9
333,60 грн. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року залишено без змін (т.1, а. с. 8-10).

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві з виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9 333,60 грн скасовано.

Визнано неправомірною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві з виконання рішення Ленінського районного суду м.

Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9 333,60 грн. Поновлено ОСОБА_1 строк на включення до реєстру акцептованих вимог кредитів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для погашення кредиторських вимог ОСОБА_1 на загальну суму 9 333,60 грн, та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 9
333,60 грн. В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року залишено без змін (т. 2 а. с. 101-109).

На час звернення ОСОБА_1 із зазначеною скаргою вищевказані судові рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року та ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року залишаються невиконаними.

19 січня 2017 року ОСОБА_1 направив Міністру юстиції України Петренку П. Д. заяву та ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2016 року, де, зокрема, скаржником ставилось питання про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання даної ухвали суду, яка була винесена судом відповідно до статті 389 ЦПК України, в порядку судового контролю, за фактом невиконання боржником ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит", попереднього рішення даного національного суду від 16 листопада 2015 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи заінтересованихосіб задоволено.

Залучено до участі у справі як заінтересованих осіб: директора Департаменту державної виконавчої служби України Воробйова О. В., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби України Чорнобая О. Ю. та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Ю. П. Виключено з кола заінтересованих осіб: заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В. та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О. С. (т. 3, а. с. 131).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи заінтересованих осіб задоволено. Залучено до участі у справі як заінтересованих осіб: директора Департаменту Державної виконавчої служби України Кисельова М. Є. та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"
Міхна С. С. Виключено з кола заінтересованих осіб: директора Департаменту Державної виконавчої служби України Воробйова О. В. та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Ю. П. (т. 3, а. с. 165).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційні скарги начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Нещадима І. С. та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до частини 1 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Встановлено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії, неправомірну бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо відмови виконувати рішення, що державною виконавчою службою, а також уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не було вжито всіх дій для примусового виконання судових рішень, а тому, оцінюючи дії державної виконавчої служби, суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України "Про виконавче провадження" та визнав бездіяльність державного виконавця щодо своєчасного, ефективного примусового виконання рішення протиправною.

У ~law55~ (п. 17) викладена правова позиція згідно з якою сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Вказаним пунктом постанови також передбачено, що до участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Відповідно до скарги ОСОБА_1, поданої 09 червня 2016 року, він просив із червня 2015 року визнати факт умисної неправомірної бездіяльності, протиправного невиконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року зі стягненням боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь стягувача ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн та відсутності організації та проведення належного службового розслідування з боку завідувача підрозділу з обліку та доставки кореспонденції Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_2, заступника директора Департаменту - начальника управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3;

Із 04 березня 2016 року просив визнати неправомірною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С. щодо невиконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року зі стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в розмірі 9 333,60 грн.

Відповідно до статті 389 ЦПК України зобов'язати зацікавлених осіб, у десятиденний термін з дня одержання ухвали суду, надати суду та ОСОБА_1 письмову інформацію щодо організації та проведення ними роботи, спрямованої на фактичне виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року, зі стягненням боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9 333,60 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Постановою Верховного Суду України від 20 червня 2018 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві з виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в розмірі 9 333,60 грн скасовано.

Визнано неправомірною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.

Києві з виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9 333,60 грн.

Поновлено ОСОБА_1 строк на включення до реєстру акцептованих вимог кредитів ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" для погашення кредиторських вимог ОСОБА_1 на загальну суму 9 333,60 грн, та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 9333,60 грн.

В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року залишено без змін.

Разом з тим рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року так і не було виконано.

Таким чином, доводи касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що не було вчинено жодних протиправний дій чи бездіяльності щодо реагування на звернення та вимоги заявника, які були спрямовані до Департаменту державної виконавчої служби, є необґрунтовані.

Доводи касаційної скарги директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., щодо відсутності бездіяльності в його діях, оскільки він призначений на посаду з 25 жовтня 2019 року, заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. призначено з 05 червня 2018 року, є безпідставними у зв'язку з тим, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року та ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року не виконані.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Інші доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками судів попредніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції, оскільки у діях зацікавлених у справі осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статями 364, 382 КК України

Відповідно до частини 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

У зазначеній статті не встановлено прямого обов'язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції, оскільки у діях зацікавлених у справі осіб, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статями 364, 382 КК України, є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи, окрім встановленого факту порушення, відсутні докази про наявність об'єктивних причин та умов, що сприяли допущенню вчинення даного порушення, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У відзиві, поданому у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 порушує клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 5 статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, Об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині 5 статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Наведені ОСОБА_1 доводи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини 5 статті 403 ЦПК України, не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За змістом частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційні скарги начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нещадима І. С. та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. підлягають залишенню без задоволення, відповідно до положень частини 3 статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційні скарги начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова Максима Євгеновича, заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобая Олександра Юрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк