Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №636/3546/17

Постанова

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 636/3546/17

провадження № 61-19793св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Гуменного З. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 10 квітня 2001 року, та від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 жовтня 2000 року у справі № 2-2158/2000 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 22 вересня

2000 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі зазначеного судового рішення, 23 листопада 2005 року виданий виконавчий лист № 2-2158, який перебував на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дніпровський РВ ДВС

м. Київ ГТУЮ у м. Києві). Відповідач рішення суду належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Відповідно до довідки-розрахунку

від 25 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 30 червня 2018 року складала 174 758,75 грн. Проте, головним державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенком Ю. П., з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості по аліментам, здійснено перерахунок розрахунку заборгованості, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 по аліментам за період із 28 листопада 2008 року по 24 березня 2018 року складає 119 453,56 грн.

Посилаючись на наведене, позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2009 року по 24 березня 2018 року на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 159 847,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 17 листопада 2017 року о 09 год. 00 хв.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 70 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного процента суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 процентів заборгованості. При цьому, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції з урахуванням встановлених ним обставин у справі, зокрема стану здоров'я відповідача, зменшив розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню у розмірі 70 000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Твердження заявника про те, що розмір неустойки підлягає зменшенню до 29 611,00 грн у зв'язку з його скрутним матеріальним станом, хронічним захворюванням та відсутністю постійного місця роботи є необгрунтованими, оскільки тривала несплата аліментів призвела до утворення значної заборгованості, і таке суттєве зменшення неустойки призведе до порушення прав дитини, тоді як, суд першої інстанції, визначаючи розмір неустойки, урахував указані відповідачем обставини.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, та ухвалити у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з нього пені в розмірі 29
611,28 грн, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що у зв'язку з втратою роботи та хронічним захворюванням (тромбоемболія легеневої артерії, виразкова хвороба) він був позбавлений можливості з 2015 року своєчасно сплачувати аліменти у розмірі, визначеному місцевим судом у 2000 році. Розрахунок пені, наданий позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства та є невірним. Вказував, що правильним здійсненням нарахування неустойки є обрахунок за кожен день прострочення конкретного місяця, а не на загальну кількість прострочених днів. Тобто неустойка за один місяць рахується так: заборгованість по сплаті аліментів за місяць помножується на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Таким чином, стягненню підлягає неустойка у розмірі 29 611,28 грн. Суди наведеного не урахували та не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15. Крім того, суди не звернули увагу, що виникненню заборгованості по сплаті аліментів сприяли дії позивачки, яка у період з 2015 року по 01 вересня 2017 року перебувала на тимчасово анексованій території Автономної Республіки Крим, а отже неповідомлення позивачем її нової адреси у зазначений період мало наслідком неможливість виконання ним зобов'язань по сплаті аліментів, тому відповідно до положень статей 612, 613 ЦК України, за вказаний період пеня за прострочення виконання зобов'язання не має нараховуватися.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

26 грудня 2019 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 жовтня 2000 року у справі № 2-2158/2000 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з

22 вересня 2000 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі зазначеного судового рішення, 23 листопада 2005 року виданий виконавчий лист № 2-2158, який перебував на виконанні у Дніпровському РВ ДВС м.

Київ ГТУЮ у м. Києві.

ОСОБА_2 рішення суду належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яка відповідно до виконаного старшим державним виконавцем розрахунку від 25 липня 2018 року, станом на 30 червня 2018 року складала 174 758,75 грн.

З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості по аліментів, 08 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Дарницького РВ ДВС

м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенком Ю. П. здійснено перерахунок розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до якого заборгованість

ОСОБА_2 за період із 28 листопада 2008 року по 24 березня 2018 року складає 119

453,56 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 80 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, батьки зобов'язанні утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.

Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину (частина перша статті 82 КпШС України, у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів).

Зазначені норми кореспондують нормам чинного Сімейного Кодексу України (далі - СК України) (статті 180,182).

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, та дійшла висновку, що пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені), передбаченої статтею 196 СК України.

З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості по аліментам, 08 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Дарницького РВ ДВС

м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенком Ю. П. здійснено перерахунок розрахунку заборгованості по аліментам, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 за період із 28 листопада 2008 року по 24 березня 2018 року складає 119 453,56 грн.

Заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки (пені) за період з 01 січня 2009 року по 24 березня 2018 року становить 1 159 847,00 грн, що значно перевищує розмір заборгованості за аліментами (119 453,56 грн).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що з 2015 року не має постійного місця роботи, має хронічні захворювання, які потребують додаткових матеріальних затрат, а відтак вважає, що стягненню з нього підлягає неустойка у розмірі 29 611,28 грн.

Згідно з частиною 2 статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Урахувавши надані відповідачем виписки з медичної картки хворого щодо стану його здоров'я, а також погашення ним заборгованості по сплаті аліментів по досягненню сином повноліття, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував положення статті 196 СК України, та дійшов правильного висновку про зменшення розміру неустойки (пені), що підлягає стягненню з ОСОБА_2 до 70 000,00 грн. Позивач із визначеним судом розміром неустойки погодилася, а тому рішення суду не оскаржувала.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 є неспроможними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків, викладених в указаній постанові Верховного Суду України.

Посилання заявника на те, що розрахунок пені, наданий позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства є безпідставними, оскільки такий складений відповідно до положень частини 1 статті 196 СК України та узгоджується з наведеним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду щодо порядку обрахування неустойки (пені).

Інші доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою ним оцінкою доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам. Оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак