Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.08.2023 року у справі №750/3880/22
Постанова КЦС ВП від 18.08.2023 року у справі №750/3880/22

Постанова

Іменем України

18 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 750/3880/22

провадження № 61-3610св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке є правонаступником управління Держпраці у Чернігівській області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в особі Бахмацького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, Коропська селищна рада, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року в складі судді Требух Н. В.та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Чернігівській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в особі Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, Коропська селищна рада, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області, про скасування акту спеціального розслідування групового нещасного випадку.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2021 року стався нещасний випадок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які розбирали цегляну стіну корівника на території колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця», в результаті якого ОСОБА_4 загинув. Наказом управління Держпраці в Чернігівській області від 19 липня 2021 року № 99-31-НВ зі змінами, внесеними відповідно до наказу від 18 травня 2022 року № 17-31ГНВ-ЗМ, призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку. 16 червня 2022 року комісією складено акт проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 15 липня 2021 року о 09-00 год, затверджений першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області. Відповідно до висновку, зазначеному у ньому: груповий нещасний випадок зі ОСОБА_4 (загинув) та ОСОБА_3 (травмований) визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, та підлягає обліку у ФОП ОСОБА_1 . Складено акт форми Н-1, в якому вказано, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи різноробочих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без належного оформлення з ними трудових відносин, без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, не забезпечив розробку проекту виконання робіт по розбиранню будівель колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця» та розроблення заходів із запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих факторів. Внаслідок цього різноробочі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розбираючи стіну корівника, спричинили обвал конструкції будівлі та були травмовані ( ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_3 отримав тяжкі травми). Тобто позивач порушив вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці», пункти 3.1, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), пункти 21.1.1, 21.1.2 розділу 21 глави 21.1 НПАОП 45.2-7.01-12 ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.

Однак, постраждалі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були працівниками позивача і 15 липня 2021 року на момент нещасного випадку розбирали корівник, щоб добути цеглу для власних потреб.

Позивач просив скасувати Акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 15 липня 2021 року о 09-00 год, затверджений 16 червня 2022 року першим заступником начальника управління Держпраці у Чернігівській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 жовтня 2022 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 15 липня 2021 року о 09-00 год у ФОП ОСОБА_1 , без підпорядкування від 14 червня 2022 року, затверджений 16 червня 2022 року першим заступником начальника управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О. О.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт перебування постраждалих осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у трудових відносинах з позивачем станом на 15 липня 2021 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, управлінням Держпраці у Чернігівській області оскаржено його до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залучено Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як правонаступника Управління Держпраці у Чернігівській області до участі у справі № 750/3880/22.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року -без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, визнавши законним та обгрунтованим рішення місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі також - відповідач) надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.

У касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, та витребував справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року відповідач вказує про застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 742/1433/21.

Підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

15 липня 2021 року стався нещасний випадок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які розбирали цегляну стіну корівника на території колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця», в результаті якого загинув ОСОБА_4 .

Наказом управління Держпраці в Чернігівській області від 19 липня 2021 року № 99-31-НВ зі змінами, внесеними відповідно до наказу від 18 травня 2022 року № 17-31ГНВ-ЗМ, призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку.

16 червня 2022 року комісією складено акт проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 15 липня 2021 року о 09-00 год, який затверджено першим заступником начальника Управління Держпраці в Чернігівській області, в якому зазначено про те, що груповий нещасний випадок із ОСОБА_4 (загинув) та ОСОБА_3 (травмований) визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, він підлягає обліку у ФОП ОСОБА_1 .

Складено акт форми Н-1, в якому вказано, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи різноробочих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без належного оформлення з ними трудових відносин, без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, не забезпечив розробку проекту виконання робіт по розбиранню будівель колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця» та розроблення заходів із запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих факторів. Внаслідок цього різноробочі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розбираючи стіну корівника, спричинили обвал конструкції будівлі та були травмовані ( ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_3 отримав тяжкі травми). ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці», пунктів 3.1, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), пунктів 21.1.1, 21.1.2 розділу 21 глави 21.1 НПАОП 45.2-7.01-12 ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2022 року у справі № 740/6961/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_4 був допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин, відтак складу адміністративного правопорушення за вказаною статтею не вбачається.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (стаття 4 ЦПК України)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).

За статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначені процесуальні норми передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі судами встановлено, що 15 липня 2021 року стався нещасний випадок з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які розбирали цегляну стіну корівника на території колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця», в результаті якого ОСОБА_4 загинув.

Наказом управління Держпраці в Чернігівській області від 19 липня 2021року № 99-31-НВ зі змінами, внесеними відповідно до наказу від 18 травня 2022року № 17-31ГНВ-ЗМ призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку.

16 червня 2022 року комісією складено акт проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 15 липня 2021 року о 09-00 год, який затвердженого першим заступником начальника Управління Держпраці в Чернігівській області Тищенко О. О. В актізазначено про те, що груповий нещасний випадок зі ОСОБА_4 (загинув) та ОСОБА_3 (травмований) визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, та він підлягає обліку у ФОП ОСОБА_1 .Складено акт форми Н-1, девказано, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи різноробочих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без належного оформлення з ними трудових відносин, без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, не забезпечив розробку проекту виконання робіт по розбиранню будівель колишньої ферми ПАТ «Агрофірма Вольниця» та розроблення заходів із запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих факторів. Внаслідок цього різноробочі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розбираючи стіну корівника, спричинили обвал конструкції будівлі та були травмовані ( ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_3 отримав тяжкі травми). Тому позивачпорушив вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці», пункти 3.1, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), пункти 21.1.1, 21.1.2 розділу 21 глави 21.1 НПАОП 45.2-7.01-12 ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказував, що не згоден із оспорюваними актом відповідача. Зазначав, зокрема, що він як фізична особа-підприємець найманих працівників не має і не мав. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були його працівниками, вони 15 липня 2021 року розбирали корівник,щоб добути цеглу для власних потреб.

У постанові Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2022 року в справі № 740/6961/21щодо розгляду матеріалів, які надійшли з управління Держпраці в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, за частиною третьою статті 41 КУпАП, зазначено наступне.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 25-02-023/0472, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 КУпАП, яке виявлено 08 жовтня 2021 року о 16-00 год при позаплановому контрольному заходу додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 , а саме порушив вимоги частини першої статті21 Кодексу законів про працю України(далі - КЗпП України) - прийняття на роботу без належного оформлення трудових відносин та частини четвертої статті24 КЗпП України - допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП адміністративна відповідальність настає за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Ообґрунтовуючи факт вчинення правопорушення, інспектор праці зазначив, що до управління Держпраці у Чернігівській області надійшло повідомлення про нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався 15 липня 2021 року з громадянином ОСОБА_4 , 1979 року народження, який фактично був допущений до роботи без оформлення трудового договору з ФОП ОСОБА_1 06 липня 2021 року на території колишньої ферми ПАТ «Вольниця» в с. Рождественське,Новгород-Сіверського району, Чернігівської областіпід час демонтажу будівлі корівника, встановлено порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України та частини четвертої статті 24 КЗпП України, а саме: прийняття на роботу працівника ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин та допущення його до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівникана роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак жодних об`єктивних відомостей, які б беззаперечно свідчили про прийняття на роботу або факт допущення 16 липня 2021 року ОСОБА_4 до роботи різноробочим з демонтажу будівлі корівника натериторії колишньої ферми ПАТ «Вольниця» в с. Рождественське,Новгород-Сіверського району,Чернігівської області, яка належить ФОП ОСОБА_1 , без укладення трудового договору, в протоколі не наведено та доказів цього не додано. За поясненнямиОСОБА_1 , він через аукціон державної виконавчої служби придбав корівник на території колишнього ПАТ «Вольниця», і 15 липня 2021 року ОСОБА_4 перебував там, тому що він надав останньому дозвіл на видобуток цегли для власних потреб; у трудових відносинах з ним ОСОБА_4 не перебував. Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_4 був допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин, відтак складу адміністративного правопорушення за вказаною статтею не вбачається.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закритоу зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

При розгляді цієї справи ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги ФОП ОСОБА_7 та просив їх задовольнити. Тобто, підтвердив позицію позивача, що він не перебував у трудових відносинах з позивачем станом на 15 липня 2021 року.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників(частина перша статті 82 ЦПК України).

За статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) затверджена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337(далі - Порядок № 337).

Відповідно до пункту 57 Порядку № 337 рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 станом на 15 липня 2021 року у трудових відносинах з позивачем, суди дійшли правильних висновків про задоволення позовних вимог позивача.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, які узгоджуються із встановленими ними фактичними обставинами цієї справи; оскаржені судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши належним чином фактичні обставини у справі на підставі наданих доказів, дійшли правильних висновків про задоволення заявлених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Щодо доводів касаційної скарги.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновку про застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 742/1433/21, оскільки висновок у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 742/1433/21 Верховний Суд: скасовуючи судові рішення (про задоволення позовних вимог про визнання гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком таким, що пов`язане з виробництвом, зобов`язання комісії зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1 та картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5) та приймаючи нове рішення (про відмову в задоволенні цих вимог); залишаючи без змін судові рішення (про задоволення позовних вимог про скасування акту за формою Н-1/НП), Верховний Суд, зазначив, зокрема. Дійшовши висновку про обґрунтованість доводів позивачки відносно того, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілого ОСОБА_1 проведено комісією, яка утворена наказом управління Держпраці у Чернігівській області від 28 грудня 2020 року № 103-16-ГПЗ (зі змінами згідно наказу від 09 березня 2020 року № 41-16ГПЗ-ЗМ), неповно, з порушенням Порядку № 337, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно вирішив, що наявні підстави для скасування акту за формою Н-1/НП, затвердженого 23 березня 2021 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Глущенком М. П. про проведення спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося із завідувачем акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Прилуцька ЦМЛ» Прилуцької міської ради ОСОБА_1 28 листопада 2020 року о 13 год. 20 хв.

Разом із тим, положення Порядку № 337 дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнання гострого професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом, відноситься до компетенції комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання. Спеціальна комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. Суд не може перебирати на себе функції уповноваженої спеціальної комісії і робити висновки про те, чи відноситься гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком до такого, що пов`язане з виробництвом, а тим більше зобов`язувати комісію зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1 та картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком таким, що пов`язане з виробництвом, а також про зобов`язання комісії зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1 та картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. Разом із тим, оскільки, відповідно до пункту 10 Порядку № 337, гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків, підлягають обов`язковому спеціальному розслідуванню, слід вважати, що скасування акту за формою Н-1/НП має своїм наслідком проведення комісією повторного спеціального розслідування.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, встановлені фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги не спростовують позицію судів першої та апеляційної інстанцій і не містять підстав для скасування в цілому законних та обґрунтованих рішень судів у цій справі.

Інші аргументи, зазначені відповідачем у його касаційній скарзі, в цілому є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи відповідача, і при цьому враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, доводи відповідача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України»). Судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених відповідачем у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за їх межі не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначили норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук