Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 712/995/19

провадження № 61-6937св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року у складі судді Пироженка С. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що про наявність рішення Черкаської міської ради від 18 квітня 2000 року № 380 йому стало відомо 05 грудня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 712/6649/18-ц.

Зазначав, що земельна ділянка надана відповідачу безоплатно у приватну власність і користування для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, який станом на 23 січня 2000 року згорів. Про це свідчить акт про пожежу № 12.

Вказував, що у зв'язку із пожежею, що сталася 17 лютого 2000 року, у житловому будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 та її сім'ї у складі чотирьох осіб (вона, чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_8, дочка - ОСОБА_9) рішенням Черкаської міської ради від 17 лютого 2000 року № 105 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Тобто, на момент винесення оскаржуваного рішення Черкаська міська рада знала про факт пожежі у будинку ОСОБА_2, однак, протиправно прийняла оскаржуване рішення від 18 квітня 2000 року № 380.

Стверджував, що ці обставини свідчать про те, що на момент прийняття рішення Черкаської міської ради від 18 квітня 2000 року № 38 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, будинку на АДРЕСА_1 фактично не було.

Крім того, відповідно до оскаржуваного рішення, площа земельної ділянки становить 586,0 кв. м, що не відповідає дійсності, оскільки рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих "Про затвердження обміру земель забудованого кварталу № 101 м. Черкаси" від 05 квітня 1956 року № 274-а домоволодінню АДРЕСА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 383 кв. м.

Вважав, що оскаржуване рішення в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 586,0 кв. м є незаконним та порушує його права, оскільки він є власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою від 23 грудня 2016 року № 105625670. Вказував, що межі його ділянки встановлено в натурі (на місцевості), їй присвоєно кадастровий номер у передбаченому законом порядку.

Посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 протягом 18 років не міг скористатися правом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та належно не оформив право власності на земельну ділянку у зв'язку з відсутністю домоволодіння.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 18 квітня 2000 року № 380 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування" у частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 586 кв. м ОСОБА_2, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що доводи позивача про відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення Черкаської міської ради будинку на вул.

Хрещатик, 158 є безпідставними, оскільки у матеріалах справи наявний акт про пожежу № 12 будинку за адресою: АДРЕСА_1, у якому зазначено, що пожежою було пошкоджено дах будинку.

Районний суд вказав, що в даному акті відсутній висновок про те, що будинок повністю знищений та непридатний для проживання.

Суд першої інстанції вважав, що оскаржуваний акт органу місцевого самоврядування не суперечить актам цивільного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попельнюха А. О. залишено без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд вказав, що проаналізувавши наявні у справі докази в сукупності, правильним є висновок районного суду про відсутність достатніх доказів того, що права позивача порушено оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування. За таких обставин достатні підстави для скасування або зміни законного та обґрунтованого рішення районного суду відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Кузнєцову В. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р.

А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваним актом органу місцевого самоврядування не порушуються його права є неправильними.

Вказує, що відсутність у справі землевпорядних документів при ухваленні оскаржуваного рішення ради обумовлено тим, що вказані документи знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

Стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у виконавчого комітету Черкаської міської ради були відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками, оскільки такі належали Черкаській міській раді.

Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відносно однієї особи - ОСОБА_2, тоді як домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було приватизоване на сім'ю у складі чотирьох осіб.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 372/4583/14-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 509/4722/16-а, від 29 серпня 2019 року у справі № 540/2441/18, постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-472цс15 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року Черкаська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, відтак, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що при прийнятті оскаржуваного акту органом місцевого самоврядування не було встановлено порушень законодавства та про недоведеність позивачем порушення його прав.

Вважає, що прийняте Черкаською міською радою рішення не суперечить актам цивільного законодавства, не порушує будь-які права або інтереси позивача. При цьому надання ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_3 після пожежі для тимчасового поліпшення житлових умов не може бути підставою для визнання неправомірним акту органу місцевого самоврядування.

У травні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, оскільки оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263, 264, 265 ЦПК України.

Вказує, що питання щодо правомочності виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо прийняття оскаржуваного рішення не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій, отже, заявляючи про це у касаційній скарзі, ОСОБА_1 фактично змінює підстави позову на стадії касаційного провадження і таким чином порушує норми процесуального права.

Стверджує, що позивач не є власником земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується долученими до відзиву документами, а отримання ОСОБА_3 квартири не є перешкодою для отримання земельної ділянки ОСОБА_2.

При цьому позивачем не надано доказів повного знищення будинку під час пожежі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У рішенні виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1956 року № 274-а зазначено, що домоволодінню АДРЕСА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 383 кв. м (том 1, а. с. 52).

Домоволодіння на АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 та членами його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету від 02 квітня 1997 року.

Відповідно до акту про пожежу від 23 січня 2000 року № 12 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено дах будинку на площі приблизно 90 кв. м, дошки, балки, перегородки (том 1, а. с. 10).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17 лютого 2000 року № 105 у зв'язку з пожежею у будинку АДРЕСА_1 для тимчасового поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_3 їй надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 поточного звільнення із частковими комунальними зручностями, жилою площею 19,6 кв. м на АДРЕСА_1 на сім'ю у складі чотири особи (вона, чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_8, дочка - ОСОБА_9) без зняття з квартирного обліку (том 1, а. с. 11).

Право власності на дане житло виникло в неї на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 листопада 2015 року (том 1, а. с. 51).

18 квітня 2000 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 380, яким передала безоплатно у приватну власність і користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, громадянам згідно з додатком. Додатком до вказаного рішення у пункті 14 передбачено, що ОСОБА_2 передано 586,0 кв. м (загальна площа у приватній власності і користуванні) (том 1, а. с. 19).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 67 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що домоволодіння на АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 та членами його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету від 02 квітня 1997 року.

Відповідно до акту про пожежу від 23 січня 2000 року № 12 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено дах будинку на площі приблизно 90 кв. м, дошки, балки, перегородки.

18 квітня 2000 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 380, яким передала безоплатно у приватну власність і користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, громадянам згідно з додатком. Відповідно до пункту 14 додатку до вказаного рішення ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 586,0 кв. м.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Черкаської міської ради від 18 квітня 2000 року № 380 не суперечить актам цивільного законодавства, не порушує будь-які цивільні права або інтереси, отже, скасуванню не підлягає.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення Черкаської міської ради будинку на вул. Хрещатик, 158, а посилання на повне його знищення в результаті пожежі спростовується долученим позивачем актом про пожежу від 23 січня 2000 року № 12.

Посилання позивача, як на підставу позовних вимог, про надання ОСОБА_3 згідно з рішенням Черкаської міської ради від 17 лютого 2000 року № 105 квартири за адресою: АДРЕСА_3 для тимчасового поліпшення житлових умов після пожежі, не свідчить про порушення органами місцевого самоврядування законодавства та не є підставою для задоволення позову та визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування.

Доводи ОСОБА_1 про неправомірне виділення ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 586,0 кв. м не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновком про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_5 (том 1, а. с. 53).

При цьому правильними є доводи ОСОБА_2, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що питання щодо правомочності виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо прийняття оскаржуваного рішення не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій, отже, заявляючи про це у касаційній скарзі, ОСОБА_1 фактично змінює підстави позову на стадії касаційного провадження, що не відповідає нормам процесуального права.

Ураховуючи викладене, доводи позивача є недоведеними, отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.

Посилання ОСОБА_1 на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 372/4583/14-ц (провадження № 14-493цс18) колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 712/995/19, та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Також не заслуговують на увагу посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та постанові від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), оскільки у зазначених справах відмінним від цієї справи є підстави позову, наявне різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а також різні встановлені фактичні обставини справи.

Необґрунтованими є посилання заявника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18) з огляду на те, що він стосується наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції спорів.

Безпідставними є посилання особи, яка подала касаційну скаргу, на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 (провадження № К/9901/3734/17), постанові від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 509/4722/16-а (провадження № К/9901/16286/18) та постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 540/2441/18 (провадження № К/9901/15986/19), оскільки у зазначених справах відмінним від цієї справи є підстави позову, характер правовідносин (адміністративно-правові відносини), наявне різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а також різні встановлені фактичні обставини справи.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про необхідність застосування висновків Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-472цс15, оскільки під час розгляду вказаної справи Верховним Судом України вирішувалося питання про момент набуття особою права власності на земельну ділянку, тоді як у справі № 712/995/19 така обставина не підлягає встановленню.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк