Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №234/5957/17

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 234/3957/17

провадження № 61-17400св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальна лікувально-профілактична установа «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на постанову апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року у складі суддів Никифоряка Л. П., Соломахи Л. І., Корчистої О. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом докомунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КЛПУ «ОЦЕМДМК», комунальна установа), в якому просив скасувати наказ від 23 березня 2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

У поданому до суду у травні 2017 року ОСОБА_4 просив: визнати незаконним його звільнення з Установи і поновити його на роботі на посаді фельдшера, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати йому за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Позов мотивовано тим, що догана від 23 березня 2017 року, оголошена позивачу є незаконною, а службова перевірка, що здійсненна після накладення дисциплінарного стягнення містить неправдиві і непідтверджені відомості, які не давали підстав для звільнення, що є підставою для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач вважає, що 23 березня 2017 року його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, оскільки використання санітарного автомобіля в робочий час не за призначенням та відсутність на роботі впродовж трьох годин 10 хвилин мали місце з поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року у складі судді Демидової В. К. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача, який працював фельдшером Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська - відокремлений структурний підрозділ КЛПУ «ОЦЕМДМК» з 14 липня 2014 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП Україничерез систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку є законним та обґрунтованим. Звільненню передувало притягнення до дисциплінарної відповідальності та підтверджені обставини порушення позивачем посадової Інструкції фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади, що обґрунтовано стало наслідком винесення наказу про оголошення позивачу догану.

При застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільненні позивача, роботодавець дотримав вимог чинного законодавства, та при обранні виду стягнення врахував ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступки, та звільнення здійснено з дотриманням вимог статті 149 КЗпП України.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним наказ «Про звільнення працівника» комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 04 травня 2017 року № 125-П. про звільнення ОСОБА_4 з посади фельдшера Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді фельдшера Станції швидкої медичної допомоги міста Краматорська - відокремлений структурний підрозділ комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 05 травня 2017 року.

Стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 60 297,90 грн, моральну шкоду у розмірі 500 грн, 1328,80 грн судового збору.

Стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави 592 грн судового збору.

Зобов'язано комунальну лікувально-профілактичну установу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» при виплаті ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 5343 грн.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 106-п від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після застосування стягнення за наказом № 106-П «Про винесення догани» за проступок, що мав місце 20 березня 2017 року, ОСОБА_4 інших проступків не вчиняв, оскільки звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП Українистало заходом стягнення за проступки, що мали місце в період часу з листопада 2016 року по березень 2017 року, останній з яких вчинено 12 березня 2017 року, тобто до моменту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 23 березня 2017 року.

При цьому, що звільнення ОСОБА_4 відбулось саме за наслідками службової перевірки згідно акту від 11 квітня 2017 року та під час розгляду справи апеляційним судом представники відповідача не підтвердили наявності інших порушень з боку працівника ОСОБА_4, які мали б місце після накладення попереднього дисциплінарного стягнення та були підставою для звільнення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, роботодавець не навів конкретних фактів допущеного працівником невиконання обов'язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення, тобто діяв з порушенням вимог чинного законодавства та звільнив працівника за відсутності правових підстав.

Звільнення позивача є незаконним, що є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, Комунальна лікувально-профілактичної установа «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наказ № 106-П від 23 березня 2017 року про оголошення позивачу догани є законним, чинним, не скасований, дисциплінарне стягнення у порядку, визначеному статтею 151 КЗпП України не зняте. Факт порушення позивачем трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку є незаперечним, будь-яких порушень приписів чинного законодавства у застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення відповідач не допустив.

Дисциплінарне стягнення до ОСОБА_4 у вигляді звільнення було накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку та застосовано до нього стягнення не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що саме у пункті З статті 40 КЗпП України вказане, що у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності.

Також відповідачем подана суду заява про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції, зокрема про стягнення з ОСОБА_5 на користь комунальної установи 54 549,79 грн безпідставно стягнутих за постановою апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з'ясуванню обставини, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Надаючи оцінку підставам звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, в тому числі щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд апеляційної інстанції правильно виходив з наступного.

За змістом вказаної норми для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов'язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час апеляційного розгляду справи суд встановив, що після застосування до позивача дисциплінаного стягнення у вигляді догани згідно наказу від 23 березня 2017 року № 106-П, за проступок, вчинений 20 березня 2017 року позивач не допустив невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП Українистало заходом стягнення за проступки, які мали місце в період часу з листопада 2016 року по березень 2017 року, останній з який вчинено 12 березня 2017 року, тобто до моменту притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 23 березня 2017 року.

Звільнення відбулось за наслідками службової перевірки згідно акту від 11 квітня 2017 року та під час розгляду справи апеляційним судом представники відповідача підтвердили наявності інших порушень з боку позивача, як працівника, що мали місце після накладення попереднього дисциплінарного стягнення та могли б бути підставою для звільнення.

З урахуванням змісту положень пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та ненаведення роботодавцем при звільненні позивача конкретних фактів допущеного ним невиконання обов'язків після застосування до дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов'язував підстави такого звільнення.

Встановивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів та правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладенням на роботодавця обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, розмір якої визначив у 500 грн.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Заява відповідача про поворот виконання постанови суду задоволенню не підлягає, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги відповідача не настали підстави, передбачені статтею 444 ЦПК України, для вирішення питання повороту виконання судового рішення, оскільки оскаржуване рішення залишено касаційним судом без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська