Історія справи

Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 461/1011/18-ц

провадження № 61-7318св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А .Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що з 1979 року вона працювала у Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. У 2004 році прийнята на посаду молодшого наукового працівника Галереї. 01 січня 2010 року переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Європейського мистецтва. 01 жовтня 2015 року переведена на посаду наукового співробітника відділу Європейського мистецтва. 01 серпня 2016 року переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу Європейського мистецтва. Відтак, у розумінні КЗпП України з нею укладено трудовий договір на невизначений строк. 11 січня 2018 року звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників. На час звільнення була діючим членом профспілкового комітету (виборного органу) первинної профспілкової організації Галереї з 2014 року. Стверджувала, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки скорочення штату працівників Галереї не було, відсутні жодні належні докази такого скорочення, відтак, вважала, що порушені її трудові права. Окрім того, покликалася на те, що звільнення відбулось з порушенням вимог статті 43 КЗпП України, оскільки роботодавець видав наказ про звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України за відсутності згоди профспілкової організації.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 згідно з наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 11 січня 2018 року № 05-к.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Стягнуто з Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2018 року у розмірі 22 279,25 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, а саме: 7 170,25 грн допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що 01 вересня 2017 року позивача ознайомлено із попередженням про скорочення займаної нею посади, проте не запропоновано вакантні посади, які з`явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на час звільнення, та що дане звільнення відбулось без попередньої згоди виборного органу профспілки та об`єднання профспілок, у зв`язку з чим вважав, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на посаду молодшого наукового працівника Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького згідно з наказом від 22 вересня 2004 року № 145. Згідно з наказом від 30 грудня 2009 року за № 199 01 січня 2010 року переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Європейського мистецтва. 01 жовтня 2015 року переведена на посаду наукового співробітника відділу Європейського мистецтва. 01 серпня 2016 року переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу Європейського мистецтва Галереї.

Наказом від 04 травня 2017 року № 385 затверджено структуру Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Структурою введено: новий відділ - «відділ фондрейзингу, промоції та інформаційного забезпечення», науково-дослідні відділи змінено на наукові відділи, в іншій частині відбулось лише перейменування.

Наказом генерального директора Галереї від 30 травня 2017 року № 125 введено в дію з 01 травня 2017 року структуру Галереї та зобов`язано відділ кадрів забезпечити здійснення відповідних заходів щодо працівників відділів, посади яких скорочуються згідно із штатним розкладом Галереї.

Штатний розпис Галереї затверджено наказом Міністерства культури України від 14 липня 2017 року № 666, введено в дію з 01 травня 2017 року та зобов`язано генерального директора Галереї ввести в дію штатний розпис з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до штатного розпису Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г . Возницького, на 2017 рік (затверджений 14 липня 2017 року) у відділі «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» передбачено 2 посади старшого наукового співробітника тарифний розряд - 16.

Згідно з штатним розписом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького на 2016 рік (затверджений 05 квітня 2016 року) у відділі Європейського мистецтва XIV-XVIII ст. передбачено 3 посади старшого наукового співробітника з тарифним розрядом - 16.

28 липня 2017 року генеральним директором прийнято наказ від № 184 «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності штату працівників у зв`язку зі зміною структури та введенням в дію штатного розпису, яким перейменовано розділ та посади, введено нові посади, виведено та введено відділи, зобов`язано повідомити працівників про вивільнення та запропонувати інші посади, зокрема: виведено відділ європейського мистецтва 14 - 18 ст. та введено відділ Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст., зобов`язано повідомити працівників, які займають посади, у тому числі старшого наукового співробітника ОСОБА_1 про її наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, одночасно запропонувати посаду лектора екскурсоводи у новоствореному відділі».

11 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, на підставі наказу від 11 січня 2018 року № 05-к.

На час звільнення ОСОБА_1 була діючим членом профспілкового комітету (виборного органу) первинної профспілкової організації Галереї з 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

Відповідно до частин першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі позивача, оскільки остання має більш високу кваліфікацію, інша робота (інші вакантні посади) не пропонувалися, не дивлячись на наявність вакантних посад, та з урахуванням того, що звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу профспілки та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок), дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог статті 42 КЗпП України, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев