Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2022 року у справі №638/16066/20
Ухвала КЦС ВП від 13.07.2021 року у справі №638/16066/20

Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 638/16066/20

провадження № 61-10243 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Стець Максим Леонідович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця Максима Леонідовича, на постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі - ТОВ «ФК «Фінрайт») про припинення запису про іпотеку

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяження

в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав

на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 ; шляхом заборони виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , реєструвати інших осіб, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати, входити до вказаної квартири, здійснювати заміну замків на вхідних дверях, обладнувати охоронними пристроями вказану квартиру, здійснювати дії, спрямовані на відключення квартири від послуг з водо-, газо-, електропостачання та водовідведення, а також іншим чином користуватися, володіти нею, у тому числі, укладати договори оренди з третіми особами.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Дзержинського районного суду

м. Харкова від 15 січня 2021 року забезпечено її позов шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії будь-яким органам державної реєстрації прав

на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно,

у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав

на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири

АДРЕСА_1 , власником якої

вона є.

Копію указаної ухвали суду направлено для негайного виконання до Центру надання адміністративних послуг Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Шевченківського відділу державної виконавчої служби

в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Харків). Проте, з інформаційної довідки від 25 лютого 2021 року

№ 245890528 убачається, що 23 січня 2021 року за ТОВ «ФК «Фінрайт» зареєстровано право власності на її квартиру. Тобто, вже під час розгляду справи та після вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій стосовно спірної квартири здійснено перереєстрацію права власності.

Вважала, що на даний час існує реальна загроза можливості відчуження відповідачем зазначеної квартири третім особам, неправомірного заволодіння цією квартирою, вселення до неї третіх осіб, чи виселення мешканців, що унеможливить або значно ускладнить виконання можливого рішення суду у цій справі, тому необхідним є вжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня

2021 року у складі судді Хайкіна В. М. заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця М. Л., про забезпечення позову задоволено.

До вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили заборонено вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав

на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно

у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири

АДРЕСА_1 ,

яка належить ТОВ «ФК «Фінрайт».

До вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили заборонено виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , реєструвати інших осіб, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати, входити

до вказаної квартири, здійснювати заміну замків на вхідних дверях, обладнувати охоронними пристроями вказану квартиру, здійснювати дії, спрямовані на відключення квартири від послуг з водо-, газо-, електропостачання та водовідведення, а також іншим чином користуватися, володіти нею, у тому числі укладати договори оренди з третіми особами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірності заявленим позовним вимогам, а також, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінрайт» задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд виходив

із того, що запропонований позивачем вид забезпечення позову

не є співмірним із заявленими нею позовними вимогами про припинення запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. При цьому припинення запису про іпотеку та обтяження мають правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

Заявником не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду та/або поновлення її порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Апеляційним судом узято до уваги доводи ТОВ «ФК «Фінрайт» про те,

що судові рішення про відмову у визнанні недійсним кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство (справа № 640/13154/14-ц), та про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах заборгованості за цим договором (справа № 2-953/10) набрали законної сили. Таким чином, за недоведеності позивачкою наявності об`єктивних обставин для вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення її заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стець М. Л., посилаючись

на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 12 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця М. Л., на постанову Харківського апеляційного суду

від 17 травня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Стець М. Л., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

На підставі повідомлення судді Луспеника Д. Д. від 26 липня 2021 року,

у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гулька Б. І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В.,

Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 638/16066/20

із Дзержинського районного суду м. Харкова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця М. Л., мотивована тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки його доводам і запереченням, а також зібраним у справі доказам, невірно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. На переконання заявника, існування ризиків ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду було належно обґрунтовано.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року ТОВ «ФК «Фінрайт» подало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому вказало, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця М. Л., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається

як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову,

а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення

від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те,

що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня

2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано,

що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб

чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір

та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення

чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі

у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись

із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця М. Л. про забезпечення позову, апеляційний суд правильно виходив із того,

що позивач та її представник належним чином не обґрунтували, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі про припинення запису про іпотеку

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Апеляційний суд урахував, що запропонований позивачем вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими нею позовними вимогами.

Апеляційний суд правильно вказав на наявність судових рішень,

що набрали законної сили, щодо відмови у визнанні недійсним кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого

є товариство (справа № 640/13154/14-ц), та про звернення стягнення

на предмет іпотеки в межах заборгованості за цим договором (справа

№ 2-953/10).

Тобто дійсність кредитного та іпотечного договору, наявність та обсяг зобов`язання позивача за вказаними договорами не спростовано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

При цьому, ОСОБА_1 двічі зверталася до суду із заявами про забезпечення позову у цій справі з ідентичним обґрунтуванням необхідності застосування таких заходів забезпечення позову (у січні та березні

2021 року), які постановами Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року (оскаржувана постанова) та від 22 червня 2021 року були залишені без задоволення.

Таким чином, оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи, а тому відповідні доводи відхиляються Верховним Судом.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують,

на його законність не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стеця Максима Леонідовича, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк