Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.11.2022 року у справі №695/35/20

Постанова

Іменем України

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 695/35/20

провадження № 61-6860св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року у складі судді Середи Л. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л., Новікова О. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- скасувати як протиправний (незаконний) наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 142-к/ТМ від 03 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » в частині оголошення їй догани, як вихователю, за порушення посадової інструкції в частині збереження здоров`я та життя дітей;

- скасувати як протиправний (незаконний) наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани ОСОБА_1 , вихователю, за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка та порушення режиму роботи навчального закладу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що наказом Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 142-к/ТМ від 03 грудня 2019 року її протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення став факт того, що одна з учениць, переданих їй під нагляд, вийшла на прогулянку взута в тканинні черевики.

Наведене не могло спричинити шкоди здоров`ю дитини, оскільки у той день, коли сталась дана подія, на дворі було тепло. Докази шкоди здоров`ю дитини відсутні, а батько, який забирав увечері дитину жодних претензій ні до неї, ні до директора чи її заступника не пред`являв.

Претензії з приводу взуття пред`явила мати учениці, яка зателефонувала до класного керівника через годину після того, як батько забрав дитину зі школи, тобто учениця потрапила додому вже ввечері, після суттєвої зміни температури та минування значного проміжку часу, за який нагляд вихователя за вказаною ученицею був відсутній, крім того остання могла прохолоти через необачність батька.

Також після події дитина продовжувала відвідувати школу, що свідчить про відсутність доказів того, що здоров`ю дитини завдано шкоди діями позивача.

Крім того, зазначила, що того дня мала здійснювати нагляд тільки за учнями 7 класу, а дитина, яка вийшла на прогулянку в тканинних черевиках навчається у 5 класі, при цьому її не було належно повідомлено про наявність в учениці особливих потреб. Підстави для передання під її нагляд дітей так званої «зведеної групи» того дня також були відсутні. Крім того така дитина має відноситись до інклюзивного класу та потребує додаткової підтримки, яку мала б надавати асистент вихователя, якого закріплено не було.

На її думку противоправним є і наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення їй догани за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями.

Вказувала на те, що режим навчального закладу не передбачає виділення часу відпочинку для вихователя, в тому числі для прийому їжі, що є суттєвим порушенням вимог КЗпП України.

Вона дійсного того дня здійснювала прийом їжі, однак дітей без належного нагляду не залишала, оскільки здійснювала нагляд за ними, а діти були зайняті переглядом телепередачі, що транслювалась по телевізору, який встановлений у фойє біля учительської.

Жодних наслідків у вигляді порушення дисципліни дітьми чи заподіяння комусь з дітей шкоди під час приймання їжі не настало, що свідчить про безпідставність винесення оскаржуваного наказу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 02 грудня 2021 року позов задовольнив частково.

Скасував як протиправний (незаконний) наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради № 142-к/тм від 03 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » в частині оголошення догани ОСОБА_1 за порушення посадової інструкції в частині збереження здоров`я та життя дітей».

У задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині оголошення догани ОСОБА_1 вихователю за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка та порушення режиму роботи навчального закладу відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази переохолодження організму та спричинення шкоди здоров`ю дитини ОСОБА_3 внаслідок вказаних у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності обставин. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що внаслідок винних дій чи бездіяльності позивача або порушення нею своїх посадових обов`язків була завдана шкода здоров`ю дитини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечується та не вказується на порушення процедури застосування дисциплінарного стягнення, визначеного статтями 147-149 КЗпП України, не спростовуються докази, що взяті відповідачем до уваги при прийнятті оспорюваного наказу підстави для скасування наказу від 13 грудня 2019 року № 153-к/ТС відсутні.

Черкаський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2022 рокуапеляційну скаргу Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради залишив без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Міщенка С. В. задовольнив.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року скасував в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині оголошення догани ОСОБА_1 вихователю за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка та порушення режиму роботи навчального закладу і ухвалив в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Скасував як протиправний (незаконний) наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани ОСОБА_1 за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка роботи та порушення режиму роботи навчального закладу.

В решті рішення суду залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в означеній частині апеляційний суд виходив з того, що жодних негативних наслідків для вихованців школи у зв`язку з тим, що вихователь виходив із фойє, не настали.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не оспорює та не заперечує докази, зазначені в оспорюваному наказі не можуть бути підставою для визнання такого наказу законним. Суд не знаходить складу дисциплінарного правопорушення, яке б могло бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав зазначених у ньому. За таких обставин, суд першої інстанції помилково вважав порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни 29 листопада 2019 року о 17 год за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Залишаючи врешті рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у даній частині є обґрунтованим, оскільки відповідач як роботодавець не довів невиконання позивачем покладених на неї посадових обов`язків, не надав доказів того, що при виконанні позивачем своїх обов`язків мав місце дисциплінарний проступок, не зазначив достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради у липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права уникав дослідження важливих доказів, про які йому було відомо протягом усього розгляду справи та про дослідження яких наполягала представник відповідача.

Не задовольнив клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , навіть з огляду на те, що клопотання було подано поза межами встановленого строку, суд не міг встановити об`єктивної істини без дослідження основної підстави оскаржуваного наказу та не заслухавши свідка.

Норми законодавства, яким суд обґрунтовує рішення не регулюють діяльності відповідача та не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору. Позивач працює у відповідача майже 10 років, тому їй відомо, що школа є закладом освіти, де кожна дитина потребує особливої уваги. Крім того, згідно з пунктом 1.5 посадової інструкції зобов`язана була знати про особливості розвитку цієї дитини.

Місцевим судом не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, згідно з яким ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Наказ від 03 грудня 2019 року № 142-к/тм містить чітку вказівку на дії (бездіяльність) позивача, які склали факт проступку та на пункт посадової інструкції, який вона порушила.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме проігнорував клопотання представника відповідача, чим порушив право сторони відповідача на безпосередню участь у судовому процесі задля реалізації своїх інших процесуальних прав, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та хибних висновків.

Вина ОСОБА_1 щодо здійснення неналежного догляду за ученицею є доведеною, оскільки переохолодження дитини є шкодою для здоров`я, яка може призвести до серйозних наслідків у майбутньому.

Позивач не надала доказів, які б спростували факт вчинення порушень та вини в її вчиненні.

У штаті суду першої інстанції, який очолює Середа Л. В. на посаді старшого секретаря, тобто у прямому підпорядкуванні судді Середи Л. В., на даний час працює Міщенко Н. М. - дружина Міщенка С. В. , тобто зазначені особи пов`язані тісними соціальними зв`язками як колеги, які з великою вірогідністю можуть вплинути на об`єктивність розгляду справи суддею Середою Л. В.

Судове рішення апеляційним судом ухвалено за участю судді Фетісової Т. Л., яка не входила до складу колегії, що розглядала справу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відповідач у касаційній скарзі не спростував встановлених судом обставин справи, висновків суду першої інстанції, з якими правомірно погодився апеляційний суд, та не довів правомірність винесеного наказу.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вона не порушувала Посадової інструкції вихователя.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував проти того, що ОСОБА_4 або його дружина не зверталися 05 листопада 2019 року з будь-якими претензіями до керівництва навчального закладу, хоча для цього мав таку можливість.

Факт спричинення переохолодження організму дитини є недоведеним, а притягнення її до дисциплінарної відповідальності - безпідставним. У її діях відсутні всі складові дисциплінарного проступку, які характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони.

Апеляційний суд правомірно дослідив відеозапис, усунувши неповноту, яку допустив суд першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Справа № 695/35/20 надійшла до Верховного Суду 03 жовтня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Станом на листопад-грудень 2019 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді вихователя.

Наказом Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 142-к/ТМ від 03 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » на підставі пункту 53 Статуту Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної ради від 24 червня 2019 року № 300-р, відповідно до статей 147-149 КЗпП України, враховуючи заяву батька ОСОБА_4 від 06 листопада 2019 року, доповідну записку заступника директора з НР Гасаненко О. В. від 06 листопада 2019 року, акт про відмову ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо неналежного виконання своїх посадових обов`язків від 07 листопада 2019 року №152/01-17, притягнуто до дисциплінарної відповідальності вихователя ОСОБА_1 за порушення посадової інструкції в частині збереження здоров`я та життя дітей.

Згідно з вказаним наказом, 05 листопада 2019 року о 16 год 45 хв батько учениці 5 класу ОСОБА_4 , забираючи свою дочку ОСОБА_3 після школи додому, з`ясував, що його дочка під час прогулянки на подвір`ї шкільного майданчика була взута в кімнатні капці. Як зазначено в наказі інцидент трапився внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків вихователями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з наказом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , порушивши пункт 3.1 посадової інструкції вихователя, не здійснили належного догляду за ученицею, чим спричинили переохолодження організму дитини та зашкодили її здоров`ю.

ОСОБА_1 відмовилася від підписання оспорюваного наказу, оскільки вважає його безпідставним, виданим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що має ознаки особистої неприязні до позивача як працівника, що підтверджується заявою про відмову від підписання наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 04 грудня 2019 року.

Пунктом 3.1. посадової інструкції вихователя № 09, затвердженої виконуючим обов`язки директора школи-інтернату 31 серпня 2015 року, визначено, що вихователь планує, організовує та здійснює виховання учнів, постійно здійснює контроль за вихованцями і несе повну персональну відповідальність за збереження здоров`я та життя учнів з моменту виходу на роботу відповідно графіка роботи.

Судами також встановлено, що доповідна батьком учениці була написана не у день встановлення порушення трудової дисципліни 05 листопада 2019 року, а на наступний день - 06 листопада 2019 року.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази зазначені у спірному наказі щодо переохолодження дитини та завдання шкоди її здоров`ю, внаслідок такого переохолодження. Відсутні медичні довідки, результати аналізів, висновки лікарів. Наслідки, зазначені у наказі, не настали, оскільки дитина продовжила безперервне відвідування навчального закладу після 05 листопада 2019 року.

Наказом Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради № 153-к/тм від 13 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на підставі пункту 53 Статуту Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної ради від 24 червня 2019 року № 300-р, відповідно до статей 147-149 КЗпП України, враховуючи письмові пояснення вихователів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 29 листопада 2019 року, письмове пояснення вихователя ОСОБА_1 від 12 грудня 2019 року, доповідну записку директора з НР Гасаненко О. В. від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення посадової інструкції в частині постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка роботи та порушення режиму, роботи навчального закладу.

Згідно з вказаним наказом, 29 листопада 2019 року вихователі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 о 17 год залишили своїх вихованців без нагляду, що зафіксовано камерою відеоспостереження, влаштували вечерю в учительській кімнаті, чим порушили пункт 3.1 посадової інструкції вихователя щодо постійного здійснення контролю за учнями з моменту виходу на роботу відповідно до графіка роботи та режим роботи навчального закладу, затвердженого наказом по школі від 30 серпня 2019 року № 85 «Про організацію освітнього процесу та режим роботи школи-інтернату на 2019/2020 навчальний рік».

Апеляційним судом також встановлено, що згідно з режимом дня, затвердженим наказом від 30 серпня 2019 року № 85, з 17 год до 18 год в учнів 2-4 класів відбувався час зайняття з пізнавальної діяльності.

При перегляді відеофіксації факту залишення ОСОБА_1 вихованців без нагляду апеляційним судом встановлено, що діти знаходяться у фойє перед кімнатою до якої періодично заходять вихователі, при цьому двері даного приміщення знаходяться у відчиненому вигляді, факту залишення вихованців на тривалий час у даному відео не зафіксовано.

Відеофіксація, яка надана як доказ залишення вихованців без нагляду о 17 год розпочинається з 17 год 45 хв.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши наказ від 03 грудня 2019 року № 142-к/тм про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , відсутність доказів переохолодження дитини та завдання шкоди її здоров`ю, внаслідок такого переохолодження, медичних довідок, результатів аналізів, висновків лікарів, а також те, що дитина продовжила безперервне відвідування навчального закладу після 05 листопада 2019 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування наказу від 03 грудня 2019 року № 142-к/тм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » в частині оголошення догани ОСОБА_1 за порушення посадової інструкції в частині збереження здоров`я та життя дітей.

Крім того, суди правильно зазначили про те, що доповідна батька учениці була написана не у день встановлення порушення трудової дисципліни 05 листопада 2019 року, а на наступний день - 06 листопада 2019 року.

Також обґрунтованим є висновок апеляційного суду в частині скасування наказу від 13 грудня 2019 року № 153-к/тм про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки апеляційний суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів не встановив негативних наслідків для вихованців школи у зв`язку з тим, що вихователь виходи у фойє.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 29 листопада 2019 року о 17 год, оскільки відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не задовольнив клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , тому не міг встановити об`єктивної істини без дослідження основної підстави оскаржуваного наказу та не заслухавши свідка, не заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

У статті 222 ЦПК України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, зібрання відповідних доказів здійснюється до закінчення підготовчого засідання. У разі якщо учасник справи пропустив такий строк, він має право на його поновлення, якщо надасть докази неможливості їх подання у передбачені процесуальним законодавством строки з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із матеріалів справи встановлено, що Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 15 січня 2020 року призначив у справі підготовче засідання на 01 квітня 2020 року, а ухвалою від 17 червня 2020 року - підготовче засідання у цій справі закрив та призначив її до розгляду по суті на 23 вересня 2020 року.

Представник Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської області - адвокат Мельник Т. М. 01 грудня 2021 року подала клопотання про виклик свідка, тобто після закриття підготовчого засідання.

Золотоніський міськрайонний суд ухвалою від 02 грудня 2021 року, оформленою протоколом судового засідання, правильно відмовив у поновленні пропущеного строку для подання клопотання на стадії судового розгляду та повернув його, оскільки зазначене клопотання подане поза межами строку, визначеного процесуальним законодавством.

Аргументи касаційної скарги про неврахування місцевим судом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, висловленій у постанові, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме проігнорував клопотання представника відповідача, чим порушив право сторони відповідача на безпосередню участь у судовому процесі задля реалізації своїх інших процесуальних прав, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та хибних висновків, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

За приписами положень статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до ЦПК України розглядається з їх повідомленням.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Міщенка С. В., а ухвалою від 24 січня 2022 року - за апеляційною скаргою представника Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради - адвоката Мельник Т. М.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2022 року справу призначив до розгляду на 24 лютого 2022 року на 12 год 00 хв, про що сторони були належним чином повідомлені.

Від представника Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради - адвоката Міщенка С. В. 24 лютого 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Враховуючи викладене, неявка представника відповідача в судове засідання не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення апеляційного суду.

Аргументи касаційної скарги про те, що у штаті суду першої інстанції, який очолює Середа Л. В. на посаді старшого секретаря, тобто у прямому підпорядкуванні судді Середи Л. В., на даний час працює Міщенко Н. М. - дружина Міщенка С. В. , тобто зазначені особи пов`язані тісними соціальними зв`язками як колеги, які з великою вірогідністю можуть вплинути на об`єктивність розгляду справи суддею Середою Л. В. суд касаційної інстанції також відхиляє.

Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Враховуючи викладене, заявником касаційної скарги не наведено підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу (самовідводу) судді.

Доводи касаційної скарги про те, що судове рішення апеляційним судом ухвалено за участю судді Фетісової Т. Л., яка не входила до складу колегії, що розглядала справу, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Відповідно до частин першої-третьої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Відповідно до частини 11 статті 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення про автоматизовану систему документообігу суду), передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи та матеріали кримінального провадження, що надійшли: за шістдесят календарних днів включно до закінчення повноважень судді; у день припинення (відсутності) повноважень судді; за три календарні дні включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить чотирнадцять календарних днів або менше, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; у день відсутності судді на робочому місці - за наявності у табелі обліку робочого часу щодо нього відомостей про підстави відсутності на роботі (із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронних органів, військових комісаріатів, за листком тимчасової непрацездатності, за наказом про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), підтверджених первинними документами.

Згідно з пунктом 1 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду результатом роботи модулю автоматизованого розподілу є протокол заміни судді в колегії або основного судді запасним. Всі протоколи автоматично створюються модулем автоматизованого розподілу та невідкладно публікуються на веб-порталі.

Протокол підписується електронним цифровим підписом модуля автоматизованого розподілу з міткою часу та не підлягає редагуванню. Доступ до перегляду протоколів на веб-порталі не може бути обмежений. Копія протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. З протоколу роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи витяг.

Підпунктом 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. Електронний примірник такого розпорядження вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2022 року визначено колегію суддів: Вініченко Б. Б. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Бондаренко С. І., Новіков О. М.

Як зазначено вище, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Міщенка С. В., а ухвалою від 24 січня 2022 року - за апеляційною скаргою представника Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради - адвоката Мельник Т. М.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2022 року справу призначив до розгляду на 24 лютого 2022 року.

23 лютого 2022 року на підставі розпорядження керівника апарату Черкаського апеляційного суду у справі здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, згідно з яким вилучено (замінено) суддю Бондаренка С. І. та замінено його на суддю Фетісову Т. Л.

Отже, апеляційний суд розглянув справу повноважним складом суду.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що діючим процесуальним законодавством не передбачено обов`язкове письмове повідомлення учасників справи про заміну судді, оскільки сторони мають вільний доступ на ознайомлення з відповідним протоколом на веб-порталі «Судова влада» або у матеріалах справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Черкаської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров