Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.09.2025 року у справі №303/5411/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 303/5411/18

провадження № 61-7635св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович Оксана Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна, Мукачівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у складі колегії суддів Мацунича М. В., Фазикош П. П., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович Оксана Василівна (далі - приватний нотаріус Ришкович О. В.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна (далі - приватний нотаріус Кондра Л. В.), Мукачівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Мукачівський міський ВДВС ГТУЮ у Закарпатській області), про захист прав споживача та припинення договору іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 20 липня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0153/07/26-N, згідно з яким позивач отримав кредит у сумі 43 000,00 доларів США на купівлю квартири.

На забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами 20 липня 2007 року укладено іпотечний договір.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області від 04 березня 2015 року заочним рішенням стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у сумі 374 918,86 грн.

Після відкриття виконавчого провадження він сплатив вказану суму заборгованості.

28 липня 2015 року старший державний виконавець Ярошевський Д. А. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.

05 квітня 2017 року йому стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 не знято заборону на її відчуження, а тому звернувся до ПАТ «Банк Форум» з проханням зняти цю заборону, оскільки позивач повністю погасив заборгованість перед банком.

Однак це прохання було відхилено і повідомлено, що станом на 07 квітня 2017 року заборгованість за кредитним договором становить 17 780,74 доларів США, а тому зняти заборону буде можливо лише після повного погашення кредиту.

11 травня 2018 року приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. відмовила позивачу у знятті заборони відчуження та припинення іпотеки у зв`язку з відсутністю листа-заяви іпотекодержателя.

З огляду на це позивач вважає, що ПАТ «Банк Форум» незаконно відмовив йому в наданні заяви про погашення кредиту та припинення договору іпотеки, оскільки зобов`язання між ними припинилися, він належним чином виконав свої зобов`язання та погасив заборгованість за кредитом.

Вимога до нього про дострокове погашення всієї суми заборгованості припиняє дію кредитного договору від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, а банк втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за цим кредитним договором, а тому банк неправомірно вимагає від нього погасити заборгованість у розмірі 17 780,74 доларів США.

27 липня 2018 року він отримав повідомлення, в якому зазначено, що між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено договір № 127-Ф відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 липня 2018 року.

На підставі укладеного між банком та ОСОБА_2 договору № 127-Ф про відступлення права вимоги від 25 липня 2018 року відбулося відступлення вимог за іпотечним договором від 25 липня 2018 року № 0153/07/26-N, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира, що розташована: АДРЕСА_2 . Таким чином, на підставі цього договору новим кредитором та новим іпотекодержателем став ОСОБА_2 .

Зазначає, що банк порушив його право власності, оскільки не надав нотаріусу заяву про зняття заборони відчуження та припинення іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після повного погашення банку заборгованості та відступив право вимоги новому кредитору та іпотекодержателю ОСОБА_2 , чим порушив його права.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив:

припинити іпотечний договір від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., зареєстрований у реєстрі за № 4176;

припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

вилучити з реєстру обтяжень нерухомого майна відповідний запис;

припинити договір відступлення прав за іпотечним договором від 25 липня 2018 року № 0153/07/26-N, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , посвідчений 25 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 1651;

припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 15 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року, позов задовольнив.

Припинив іпотечний договір від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., зареєстрований у реєстрі за № 4176, та припинив обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вилучив з реєстру обтяжень нерухомого майна відповідний запис.

Припинив договір відступлення прав за іпотечним договором від 25 липня 2018 року № 0153/07/26-N, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , посвідчений 25 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 1651.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року,просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2021 року у справі № 727/7775/18 (провадження № 61-7478св19), від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 (провадження № 61-14506св20), від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21 (провадження № 61-3528сво22), від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 та постановах Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 та від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16.

Заявник зазначає, що оскільки борг ОСОБА_1 розрахований станом на 10 листопада 2014 року та стягнений рішенням суду від 04 березня 2015 року, а сплачений останнім 24 липня 2015 року, заборгованість не виконана у повному обсязі. 25 липня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1247-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким старий кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N та договором іпотеки від 20 липня 2007 року № 4176.

27 липня 2018 року заявник надіслав боржнику ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення. Таке повідомлення з описом вручено ОСОБА_1 під розписку 01 серпня 2018 року. Однак боржник вказані вимоги за кредитним договором не виконав, заборгованість не погасив. Крім того, нараховані проценти за користування кредитними коштами та 3 % річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є складовою порушеного грошового зобов`язання.

Таким чином, сплата боржником коштів за рішенням суду не означає належне виконання основного зобов`язання.

Аргументи інших учасників справи

У травні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначав, що кредитні зобов`язання перед банком він виконав належним чином, про що свідчить постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Наявність заборгованості після виконання рішення суду в розмірі 16 827,79 доларів США спростовується постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, який скасував заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року про стягнення вказаної кредитної заборгованості. Оскільки він виконав основне зобов`язання 24 липня 2015 року, тому іпотека припинилася в цей же день.

Отже, незважаючи на те, що ОСОБА_1 кредит погасив повністю, відповідач більше п`яти років порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження своєю власністю (квартирою) та продовжує його порушувати з метою отримання неіснуючого боргу.

Межі касаційного перегляду

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог про припинення іпотечного договору, припинення обтяження на квартиру, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховного Суду ухвалою від 02 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи.Зупинив дію рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є ПАТ «Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0153/07/26-N, відповідно до якого останній отримав кредит на купівлю квартири у розмірі 43 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 19 липня 2032 року.

Вказаний договір 02 серпня 2012 року було доповнено договором про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, що стосувалися порядку списання грошових коштів.

На забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N між сторонами було укладено іпотечний договір від 20 липня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБ «Форум» квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань з погашення кредиту АКБ «Форум» достроково 10 листопада 2014 року звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області заочним рішенням від 04 березня 2015 року у справі № 303/7251/14-ц з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» стягнув 374 918,86 грн заборгованості за вказаним кредитним договором та судові витрати.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 28 липня 2015 року ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження та згідно з квитанціями про сплату грошових коштів на суму 250 000,00 грн та 124 918,86 грн заочне рішення є виконаним.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. про припинення обтяження та іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , однак йому відмовлено через відсутність листа-заяви іпотекодержателя.

Згідно з листом від 07 квітня 2017 року № 2474/3 ПАТ «Банк Форум» відмовив ОСОБА_1 у наданні документів, необхідних для зняття заборони та обтяження з вказаної квартири, оскільки станом на 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 17 780,74 доларів США за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N.

Таку відмову у наданні документів, необхідних для зняття заборони та обтяження з квартири, яка є предметом договору іпотеки, яким, у свою чергу, забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, мотивовано наявністю невиконаного заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» за вказаним кредитним договором стягнуто заборгованість у розмірі 16 827,79 доларів США та 5 202,01 грн.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області заочним рішенням від 19 жовтня 2016 року у справі № 303/5404/16 стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість станом на 01 вересня 2016 року у сумі 16 827,79 доларів США, 5 202,91 грн та 6 461,96 грн судових витрат.

25 липня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено договір № 1247-Ф про відступлення прав вимоги, за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за зобов`язаннями за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N та іпотечним договором від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N, за реєстром № 4176.

25 липня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором № 0153/07/26-N, згідно з яким ОСОБА_2 набув прав первісного іпотекодержателя. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1651.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 04 липня 2019 року було внесено запис про припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2019 року у справі № 303/5404/16 заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року скасував та у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 відмовив.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 13 березня 2020 року у справі № 303//5262/19, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, скасував рішення приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Переста Я. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43484933, від 13 жовтня 2018 року, 13:29:13, та припинив право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666796221104, поновив право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зміни запису про державну реєстрацію права власності з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 20 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4173. Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

Верховний Суд постановою від 09 серпня 2023 року у справі № 303/5262/19 вказані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав змінив та виклав їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; резолютивну частину рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, змінив, виключив з нього вказівку про припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (предмет іпотеки); оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про поновлення права власності скасував, у задоволенні позову в цій частині відмовив.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У частині першій статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

У частині п`ятій статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Підставами припинення іпотеки згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» є: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, а також у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23) зроблено такий висновок: «За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконанням основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється».

Закарпатський апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2019 року у справі № 303/5404/16 заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість станом на 01 вересня 2016 року у сумі 16 827,79 доларів США, 5 202,91 грн, скасував та у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 відмовив.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що на стадії примусового виконання заочного рішення у ВП № НОМЕР_1 позивач сплатив 24 липня 2015 року 250 000,00 грн та 124 918,86 грн, у зв`язку із чим постановою старшого державного виконавця Ярошевського Д. А. у ВП № НОМЕР_1 від 28 липня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/303/133/15, виданого 15 квітня 2015 року, закінчено внаслідок сплати суми боргу боржником (позивачем) у повному обсязі.

ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ОСОБА_2 , у порядку положень статті 625 ЦК України позовних вимог за період після пред`явлення позову у листопаді 2014 року та до повного виконання рішення суду (липень 2015 року) до ОСОБА_1 не заявляло.

Водночас іпотека є похідною від основного зобов`язання за кредитним договором № 0153/07/26-N, яке припинено належним виконанням, тому іпотечний договір від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N є припиненим.

Враховуючи, що основне зобов`язання за кредитним договором № 0153/07/26-N припинено належним виконанням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що іпотечний договір від 20 липня 2007 року № 0153/07/26-N відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» є також припиненим, що є підставою для здійснення державної реєстрації у встановленому законодавством порядку відомості про припинення іпотеки на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 .

Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги про те, що сплата боржником коштів за рішенням суду не означає належне виконання основного зобов`язання, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це не належить до його повноважень.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження

№ 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) зазначено, що у ЦК України та в Законі України «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки, як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням.

У постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-цВелика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме собою свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 викладено висновок про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2021 року у справі № 727/7775/18 (провадження № 61-7478св19) вказано, що сплив позовної давності не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 зазначено, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам собою не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання належить до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами у разі пропущення позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21 вказано, що, розпочинаючи процедуру позасудового врегулювання спору та направляючи іпотекодавцю досудову вимогу, іпотекодержатель мав правомірні очікування на реалізацію своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку після втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виключно обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності. Після втрати чинності цим Законом право іпотекодержателя примусово звернути стягнення на предмет іпотеки відновлюється та іпотекодержатель вправі скористуватися ним у разі існування на те підстав, зокрема факту невиконання боржником умов кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зазначено, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16 зазначено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а отже, відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування статті 625 ЦК України, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які заявник посилався на обґрунтування доводів касаційної скарги.

Доводів щодо неврахування висновків Верховного Суду в частині вимог про припинення договору відступлення прав за іпотечним договором касаційна скарга не містить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Щодо зупинення дії рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року дію рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року зупинив до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

Оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року залишено без змін, наявні підстави для поновлення дії оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400 410 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині вирішення вимог про припинення іпотечного договору, припинення обтяження на квартирузалишити без змін.

Поновити дію рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік