Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №601/385/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 601/385/17-ц

провадження № 61-1769св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law18~) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 05 травня 2009 року б/н у сумі 15 235,05 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2009 року ОСОБА_2 на підставі заяви отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 250,00 грн зі сплатою 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

Підписом у заяві відповідач підтвердив, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті за посиланням http://www. privatbank. ua/terms/pages/70/ становлять договір про надання банківських послуг. ОСОБА_2 належно не виконав своїх зобов'язань, унаслідок чого станом на 31 січня 2017 року за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 15 235,05 грн, у тому числі: 1 955,65 грн -тіло кредиту, 12 077,73 грн - проценти за користування кредитом, а також відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг нарахованих за порушення умов кредитного договору 500,00 грн штрафу (фіксована частина), 701,67 грн штрафу (процентна складова).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року у складі судді Варневич Л. Б. у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не підтвердив отримання відповідачем кредитних коштів, у заяві на отримання кредиту відсутні істотні умови кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року скасовано, позов задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 травня 2009 року б/н у розмірі 14 033,38 грн, у тому числі: 1 955,65 грн - тіло кредиту, 12 077,73 грн - проценти за користування кредитом; у решті позову відмовлено; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати зі сплати судового збору у сумі 1
473,80 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач користувався кредитними коштами, востаннє погашав заборгованість у квітні 2014 року, не підтвердив обставини, на яку посилався, що він подавав до банку заяву про погашення заборгованості за рахунок коштів, які зараховувалися на пенсійну картку; строк дії кредитної картки визначався до квітня 2015 року. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) ПАТ КБ "ПриватБанк" слід відмовити на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про застосування строків позовної давності; у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом суд визнав вимоги банку обґрунтованими.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.

У січні 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2018 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з Кременецького районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не підписував і не ознайомлювався з Умовами та правилами надання банківських послуг, не погоджував істотних умов кредитного договору, зокрема щодо зміни процентної ставки за кредитним договором, тому вважає, що позивач не підтвердив укладення з ним кредитного договору.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 травня 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем заяви, за умовами якого йому надавався кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" у розмірі 250,00 грн.

Строк, на який видавалася ОСОБА_2 кредитна картка, - квітень 2015 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надавався ПАТ КБ "ПриватБанк", заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року становить: 1 955,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 077,73 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нараховані 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 701,67 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2009 року, крім самого розрахунку заборгованості, посилався на Тарифи банку і Умови та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank. ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Тарифи і Умови та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про отримання картки, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_2 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів), у розмірах і порядках нарахування, зазначених в документах, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://www. privatbank. ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин (05 травня 2009 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

Оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг, які містять у матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 травня 2009 року шляхом підписання заяви про отримання картки.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони визначили умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банком послуг суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого і такого, що ґрунтується на припущеннях висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь банку 12 077,73 грн процентів за користування кредитом як таких, що передбачені договором.

Вимог про стягнення процентів за користування коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не заявляв.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Водночас, ураховуючи, що ОСОБА_2 не заперечує факт отримання та використання ним коштів і поповнення рахунка у квітні 2014 року, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати від ОСОБА_2 виконання обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту) у сумі 1 955,65 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд дійшов висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте допущено неправильне застосування норм матеріального права.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення штрафів (фіксована частина та процентна складова) рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалося та судом касаційної інстанції не переглядалося.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року слід скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2009 року у розмірі 12
077,73 грн - проценти за користування кредитом, відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині, у решті рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 рокуу частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2009 року у розмірі 12 077,73 грн - за процентами, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

У решті рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв Є. В.

Петров