Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.01.2021 року у справі №712/3196/20

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 712/3196/20

провадження № 61-19542св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 рокув складі колегії суддів: ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У квітні 2020 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") про захист прав споживачів, визнання іпотеки такою, що припинена, та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що 08 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 354411/3705/1601-6, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення 07 серпня 2013 року з умовами кредитування по програмі "Споживчі цілі під заставу нерухомості".

Відповідно до умов договору іпотеки від 08 серпня 2006 року № 354411/3705/1601-бі у заставу банку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 передали нерухоме майно, а саме жилий будинок з надвірними будівлями і спорудами 73,7 кв. м, житловою площею - 39,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Цього ж дня приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Веліков А. І. у порядку заміщення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н. А. та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки № 354411/3705/1601-6і наклав заборону відчуження зазначеного в договорі жилого будинку з прибудовами, який належить позивачам до припинення іпотечного договору.

09 червня 2009 року кредит було реструктуризовано відповідно до додаткової угоди № 3 до кредитного договору та укладено договір про зміни та доповнення до договору іпотеки. У додатковій угоді сторони домовились збільшити строк користування кредитом на 68 місяців. В новій редакції вказано, що кредит надається на 152 місяці з 08 серпня 2006 року до 07 квітня 2019 року.

Позивачі вказували, що ОСОБА_1 сумлінно та добросовісно виконувала взяті на себе зобов'язання, передбачені кредитним договором. Натомість

АТ "Райффайзен Банк Аваль" постійно порушував умови кредитного договору, фальшував документи щодо кредиту, відмовляв позичальнику і поручителю у прийнятті коштів на погашення кредитної заборгованості та здійснив дії, спрямовані на штучне створення заборгованості за кредитом.

Позивачі зазначали, що 11 грудня 2015 року банк направив ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту і відповідно змінив строк повернення кредиту, який був передбачений кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 2019 року, був змінений кредитором в спосіб повернення усієї суми у строк 30 днів з моменту отримання вимоги (18 грудня 2015 року).

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2017 року визнано недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору, укладену

14 травня 2009 року між банком та ОСОБА_1. Стягнуто із ОСОБА_1

і ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 17 лютого 2017 року, а саме: тіло кредиту - 3 034,42 дол. США, заборгованість за процентами - 579,30 дол. США, пеня - 855,95 дол. США, а всього - 4 469,67 дол. США. В іншій частині первісного та зустрічного позовів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено, скасовано рішення в частині стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором, що утворилась станом на

17 лютого 2017 року, в загальній сумі 4 469,67 дол. США, та в частині стягнення судових витрат. Ухвалено нове рішення у скасованій частині, яким ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні позову до ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Позивачі вказували, що рішеннями судів, які набрали законної сили, їх не визнано ні боржниками, ні порушниками умов кредитного договору чи прав банку. Зазначали про відсутність заборгованості за кредитним договором у позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 письмово звернулася до АТ "Райффайзен Банк Аваль" з проханням повернути їй документи на нерухомість, які були надані банку, та підтвердити факт закриття кредиту та розрахункових рахунків за кредитним договором. Банк відмовився виконати ці вимоги позивача.

Позивачі зазначали, що від приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н. А. їм стало відомо, що приватний нотаріус Веліков А. І. помер, тому державна реєстрація припинення заборони відчуження нерухомого майна та реєстрація припинення іпотеки ним не може бути проведена.

З огляду на викладене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили:

визнати іпотеку житлового будинку з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею

39,7 кв. м, вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ.

Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа ( № 1-3), водоколонка ( № 5), замощення (І), за договором іпотеки від 08 серпня 2006 року № 354411/3705/1601-6і такою, що припинена, та виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження;

зняти заборону відчуження нерухомого майна, що була накладена

08 серпня 2006 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А. І. у зв'язку з посвідченням договору іпотеки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виключити запис з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Визнано іпотеку нерухомого майна на житловий будинок з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 73,7 кв. м, житлова площа 39,7 кв. м, вбиральня (літ.

Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа ( № 1-3), водоколонка ( № 5), замощення (І), за договором іпотеки від 08 серпня 2006 року № 354411/3705/1601-6і такою, що припинена, та виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження.

Знято заборону відчуження нерухомого майна, що була накладена 08 серпня 2006 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А. І. у зв'язку з посвідченням договору іпотеки на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та виключено запис з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність між сторонами будь-яких зобов'язань, які б могли бути забезпечені іпотекою, тому з метою захисту прав власників майна вільно ним користуватися і розпоряджатися, задовольнив позов.

Крім того, суд першої інстанції послався на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року між цими ж сторонами щодо відмови банку у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що направлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів пов'язане лише з припиненням права банку нараховувати проценти за кредитним договором, а не припинення зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, які є діючими та чинними до моменту повного виконання зобов'язань за цими договорами. Проте суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини справи, не перевірив доводи позивача та спростування відповідача у відзиві щодо того, чи припинено основне зобов'язання про повернення коштів по кредиту позичальником, неправильно виклав позицію суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами будь-яких зобов'язань, які б могли бути забезпечені іпотекою.

Позивачами не доведено факт виконання умов кредитного договору, не надано жодного належного, достовірного доказу того, що у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" за цим кредитним договором, а наданий кредит в сумі 10 000,00 дол. США виплачений нею у повному обсязі, що давало б підстави для висновку про припинення основного зобов'язання відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", та визнання іпотеки такою, що припинена.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги від 04 лютого 2021 року та доповнення до касаційної скарги від 18 лютого 2021 року, просять скасувати: ухвалу апеляційного суду про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження, постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Крім того, просили постановити окремі ухвали за фактом незаконних дій суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які мають ознаки злочину, передбаченого статтею 382 КК України, та за фактом порушення суддею ОСОБА_7 правил щодо карантину людей.

Касаційна скарга, враховуючи уточнену її редакцію та доповнення до неї, мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 наголошують, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, наведені відповідачем, не є поважними. Крім того, АТ "Райффайзен Банк Аваль" не подало до суду жодних доказів про те, що: представник банку мав намір ознайомитись з матеріалами справи; не мав можливості прибути до суду першої інстанції у зв'язку із пандемією коронавірусної хвороби у період з 11 червня

2020 року до 06 серпня 2020 року.

Так, рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня

2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цій справі задоволено. Повний текст цього рішення було складено 15 червня 2020 року. Позивачі вважають, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції тривав з 16 червня 2020 року до 14 липня 2020 року.

Надалі, у зв'язку з поширенням пандемії коронавірусної хвороби з 17 липня

2020 року, набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені у зв'язку зі встановленням карантину (відповідно Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ) спливають через 20 днів. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України. Таким чином, із 07 серпня 2020 року набирають законної сили, зокрема, рішення судів першої інстанції у цивільних та адміністративних справах, якщо такі були прийняті судом під час загальнодержавного карантину і строк на апеляційне оскарження яких сплив.

Враховуючи викладене, на переконання позивачів, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року у цій справі набрало законної сили 07 серпня 2020 року. При цьому, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції зареєстрована у суді 11 вересня 2020 року, тобто через два місяці після отримання банком копії оскаржуваного рішення.

Позивачі зазначають, що аналіз інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що, посилаючись на неможливість здійснення претензійно-позовної роботи банком через пандемію коронавірусної хвороби, представники банку під час перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі брали участь у судових засідання в інших справах.

У квітні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало письмові пояснення,

в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначало, що рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року надійшло на адресу банку 06 липня 2020 року. Апеляційна скарга на це судове рішення була направлена Укрпоштою 09 вересня 2020 року через суд першої інстанції, отримана і зареєстрована у суді 11 вересня 2020 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів поважності пропуску строків апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку із запровадженим карантином в Україні.

На виконання ухвали апеляційного суду АТ "Райффайзен Банк Аваль" суду були надані додаткові пояснення щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто, особою, яка подала апеляційну скаргу, були виконані вимоги апеляційного суду, визначені ним в ухвалі від 24 вересня

2020 року, щодо надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку із запровадженим карантином.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Крім того, цією ж ухвалою в задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зупинення дії та виконання постанови Черкаського апеляційного суду від

10 грудня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року в задоволенні заяви

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зупинення дії постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку

відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року в задоволенні клопотання

АТ "Райффайзен Банк Аваль" про продовження строку для подачі відзиву на касаційну скаргу відмовлено. Відзив АТ "Райффайзен Банк Аваль" на касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 лютого 2021 року зазначено, що доводи касаційної скарги разом з доповненнями до касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1,4 частини другої статті

389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті

389 ЦПК України. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті

389 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина 1 статті 127 ЦПК України).

У частині 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 354 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України).

Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини вказав, що "у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України". Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з "поважних причин", оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного

з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року,

і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника" (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що з апеляційною скаргою на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження,

а також з окремою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось

09 вересня 2020 року (т. 1, а. с. 253).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 червня 2020 року залишено без руху та надано особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для усунення недоліків апеляційної скарги спосіб подання доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку із запровадженим карантином в Україні, які б давали підстави суду для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

12 жовтня 2020 року на адресу апеляційного суду від АТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшло пояснення про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі.

Апеляційний суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження вказав, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник посилався на те, що у зв'язку із широким розповсюдженням коронавірусної хвороби карантин в Україні було продовжено, діяли обмеження на роботу готелів, закладів харчування і транспорту. Представник відповідача проживає у місті Полтаві, у зв'язку з чим прибути до Соснівського районного суду міста Черкаси для ознайомлення із матеріалами справи об'єктивно не мав можливості.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, врахувавши запроваджений карантин у державі та його обмеження, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне поновити цей строк, погодившись із заявником про поважність причин його пропуску.

Разом з цим, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску вказаного строку поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження.

Оскільки встановлено підставу для скасування ухвали про відкриття апеляційного провадження та постанови апеляційного суду, направлення справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінку не надає.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Щодо клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про постановлення окремих ухвал

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 містяться клопотання про постановлення окремих ухвал за фактом незаконних дій суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які мають ознаки злочину, передбаченого статтею 382 КК України, та за фактом порушення суддею ОСОБА_7 правил щодо карантину людей, зокрема норми частини 2 статті 44-3 КУпАП.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що "суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина 1 статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що "посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремих ухвал суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції не тим органом, який відповідно до норм КУпАП може складати протоколи або розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 44-3 КУпАП. Суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії. Тому в задоволенні клопотань про постановлення окремих ухвал належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку що: ухвала про відкриття провадження за апеляційною скаргою та постанова прийняті без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження за апеляційною скаргою скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасувати.

Передати справу № 712/3196/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року втрачають законну силу.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про постановлення окремих ухвал відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю.

Тітов