Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2020 року у справі №728/465/20

Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 728/465/20

провадження № 61-15234св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області, у складі судді Пархоменка П. І.,

від 15 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

від 15 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на частину спільного майна.

Позов обґрунтовано тим, що із лютого 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона проживала однією сім'єю без шлюбу із ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1.

Стверджувала, що оскільки зазначений житловий будинок придбано за час спільного проживання із ОСОБА_4, він є об'єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_4.

Нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із наявністю інших спадкоємців - ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дочками ОСОБА_4 та спадкоємцями першої черги за законом.

Посилаючись на те, що прийняття спадщини відповідачами та державна реєстрація спадкових прав на спірне нерухоме майно призведе до порушення її права на частку у спільній сумісній власності, набутій під час спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу в період із лютого 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину спільно придбаного житлового будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю без шлюбу на момент придбання спірного майна 18 лютого 2014 року не знайшов підтвердження в ході судового розгляду.

Судом враховано, що укладаючи договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, ОСОБА_4 довів до відома продавця, що він розлучений, у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання житлового будинку за цим договором, не є спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю житлового будинку, відсутні. Надані позивачем розпорядження, акт обстеження умов проживання та заява-згода не підтверджують факт спільного проживання на момент придбання спірного будинку, а свідчать лише про обставини, які мали місце починаючи із 2016 року.

При цьому суд вказав, що не підлягає встановленню факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю без шлюбу починаючи

з 2016 року, оскільки він не породжує юридичних наслідків для позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішуючи даний спір, районний суд правильно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін.

Колегією суддів наголошено на тому, що факт проживання ОСОБА_1 та її онуки в спірному будинку сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства з померлим ОСОБА_4, наявності спільного з ним бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між позивачем та ОСОБА_4 склались та мали місце протягом вказаного у позові періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 728/465/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які ухвалюючи оскаржувані судові рішення застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, зокрема застосували положення статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) без урахування поняття домогосподарства, викладеного у зазначеній постанові касаційного суду.

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статей 77, 80 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) щодо належності та допустимості доказів при встановленні факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зокрема чи є достатнім доказом нотаріально посвідчена заява покупця про його не перебування у фактичних шлюбних відносинах під час придбання будинку і чи має перевагу такий доказ над іншими.

Звертає увагу касаційного суду, що в пункті 10 договору купівлі-продажу спірного житлового будинку зазначено, що нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи;

не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав та інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання було 02 вересня 2019 року надано на запит ОСОБА_1.

Розпорядженням Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області № 730 від 24 жовтня 2016 року "Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_5" залишено місцем перебування дитини (ОСОБА_6 2007 року народження) сім'ю опікуна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із актом обстеження умов проживання від 24 жовтня 2016 року за зазначеною адресою мали постійне місце реєстрації: ОСОБА_5,2007 року народження, ОСОБА_4,1951 року народження, дідусь; ОСОБА_1

1961 року народження, бабуся.

ОСОБА_4 у своїй заяві-згоді від 24 жовтня 2016 року, адресованій начальнику служби у справах дітей, не заперечував, щоб в його сім'ї проживала дитина, позбавлена батьківського піклування - ОСОБА_5.

Згідно з актами підтвердження від 02 жовтня 2019 року та від 29 вересня 2019 року, які складеними сусідами, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю в період з 2005 року до дня смерті

ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме з 2005 року по 2014 рік - за адресою: АДРЕСА_2,

із 2014 року - за адресою: АДРЕСА_1. Вели спільне господарство, разом проводили дозвілля. Позивач доглядала хвору матір ОСОБА_4, сплачувала кошти за його лікування та здійснила його поховання за власний рахунок.

На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного

18 лютого 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Бахмацького нотаріального округу Чернігівської області Дорошенко Н. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 259,

ОСОБА_4 придбав житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1.

В пункті 1.6 вказаного договору купівлі-продажу вказано, що ОСОБА_4 довів до відома продавця, що він розлучений, у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання житлового будинку за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є її особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлі житлового будинку, відсутні.

Відповідне застереження викладено і в заяві ОСОБА_4, підписання якої передувало укладенню 18 лютого 2014 року договору купівлі-продажу спірного житлового будинку.

ОСОБА_4 із 22 лютого 2014 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, оформлював пільги щодо сплати вартості житлово-комунальних послуг за цією адресою, зазначаючи в заявах щодо проживаючих в будинку тільки себе.

Із 1990 року ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3, здійснювала оформлення державної субсидії, зазначаючи при цьому у відповідних заявах, як членів своєї сім'ї лише онуку.

За повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори № 276/01-16 від 17 квітня 2020 року, спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_4 заведена 24 вересня 2019 року за № 416/2019 за заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Заповіт відсутній. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

ОСОБА_1 відмовлено в оформлені спадкових прав після смерті

ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують факт її родинних відносин зі спадкодавцем та рішення суду про надання ОСОБА_1 права спадкувати нарівні зі спадкоємцями першої черги.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що спірний будинок належав його рідним і він оформляв його продаж. Він зробив в газеті оголошення і йому зателефонувала позивач. Він був при оформленні договору купівлі-продажу. Вважає, що спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по АДРЕСА_4, була знайома з ОСОБА_4, ОСОБА_1 вона не знає та ніколи її не бачила по АДРЕСА_1. Близько двох років з ОСОБА_4 проживала його матір. Також ОСОБА_9 бачила під двором господарства, як гралась дівчинка. В будинку робив ремонт ОСОБА_4 та його доньки. За 1,5 роки перед смертю він проживав із іншою жінкою ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він проживає по АДРЕСА_4, є сусідом ОСОБА_1.

Починаючи з 2005 року по 2014 рік ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 проживали однією сім'єю. На початку 2014 року вони придбали будинковолодіння, почали проживати за новою адресою, позивач забрала онуку, вони вели сумісне господарство. Про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідок знав з їх слів.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_4 знав з 1974 року. ОСОБА_4 проживав у ОСОБА_1 на квартирі, однак спілкувався з іншими жінками. У 2018-2019 роках у ОСОБА_4 з'явилась інша жінка. Спірний житловий будинок ОСОБА_4 придбав за свої гроші, про що сам говорив свідку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що із ОСОБА_4 вона познайомилась на початку березня 2018 року та почала з ним спільно проживати. На момент їх знайомства ОСОБА_4 проживав сам, говорив, що будинок його і він не одружений. ОСОБА_1 в будинку не проживала.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_4 був його другом, вони постійно підтримували стосунки. ОСОБА_4 проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 приблизно з 2003 року, а в 2014 році вони разом купили будинок.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали із 2003 року, пізніше купили будинок і переїхали до нього жити.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що проживала на АДРЕСА_5 році придбали будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які проживали як одна сім'я і вели господарство.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що із 2005 року по 2019 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю і вели спільне господарство, а у 2014 році спільно придбали будинок.

Свідок ОСОБА_18, брат спадкодавця пояснив, що ОСОБА_4 за особисті кошти придбав будинок у м. Бахмач і з позивачем однією сім'єю не проживав.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статтею 74 СК України.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення права спільної сумісної власності на майно.

Правило статті 74 СК України, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у зареєстрованому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, зокрема ведення спільного господарства, прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, спільне проживання тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема: показання свідків; ділова та особиста переписка; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня

2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

За своєю правовою природою принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві засновано на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей суду та сторін. При цьому принцип змагальності сторін взаємопов'язаний із принципами диспозитивності цивільного судочинства та незалежності суду. Суд досліджує та оцінює надані учасниками справи або витребувані за їх клопотання докази, але, за загальним правилом, збирання доказів не є обов'язком суду (статті 2, 12, 13 ЦПК України).

У розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, правильно встановившифактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ґрунтуючись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінили ці докази за своїм внутрішнім переконанням та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та

ОСОБА_1 без шлюбу із лютого 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

При цьому суди надали оцінку застереженню, викладеному в пункті 1.6 договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 18 лютого

2014 року та в нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_4 від 18 лютого 2014 року щодо не перебування його в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах і придбання житлового будинку за особисті кошти.

Колегія суддів погоджується із доводами заявника, що вказані докази, в силу частини 2 статті 89 ЦПК України, не мають для суду заздалегідь встановленої сили чи переваги над іншими доказами.

Разом із тим ці докази (договір та заява) були правильно оцінені судами попередніх інстанцій у взаємозв'язку з іншими доказами.

Судами також враховано, що, звертаючись до уповноважених органів з питання надання житлових субсидій, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не вказували один одного, як членів своїх сімей.

Показання допитаних судом першої інстанції свідків суперечать один одному та переважно залежать від того, за ініціативою якої сторони проводився їх допит.

Надаючи оцінку акту обстеження умов проживання від 24 жовтня 2016 року, заяві-згоді ОСОБА_4 від 24 жовтня 2016 року та розпорядженню голови Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області від 24 жовтня 2016 року № 730, суди правильно виходили з того, що ці документи не стосуються періоду набуття ОСОБА_4 у власність спірного будинку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено зокрема статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскільки судами не встановлено, що спірне майно (житловий будинок) набуте за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю, правильним є висновком судів про відсутність правових підстав для визнання будинку АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку.

Висновки судів у розглядуваній справі не суперечать висновкам, викладеними Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), на які ОСОБА_1 посилалась в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами та загалом аналогічні доводам позовної заяви й апеляційної скарги які обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 2 статті 401 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 15 вересня 2020 року - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відхилення касаційної скарги ОСОБА_1, відсутні підстави для зупинення дії постанови Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, про що просила заявник у своєму клопотанні від 23 січня 2021 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 липня

2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта