Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №482/242/20

Постанова

Іменем України

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 482/242/20

провадження № 61-14059св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області у складі судді Баранкевич В. О., від 04 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яворської Ж. М.,

Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., від 27 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про розірвання договору, стягнення сум вкладу і процентів.

Позовна заява мотивована тим, що 11 березня 2014 року між сторонами було укладено договір депозитного вкладу "Стандарт" з відкриттям рахунку № НОМЕР_1 на суму 8 000 євро на строк до 11 березня 2015 року.

Позивач стверджував, що на виконання умов зазначеного договору ним було перераховано грошові кошти у сумі 8 000 євро на депозитний рахунок. Однак, банк, в порушення умов договору після спливу строку його дії, внесені на депозитний рахунок кошти не повернув та не сплатив проценти, нараховані за період із 11 березня 2014 року по 31 січня 2020 року.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір банківського вкладу "Стандарт", укладений 11 березня 2014 року між сторонами, та стягнути з відповідача вклад в сумі 8 000 євро та

3 673,33 євро нарахованих процентів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір банківського вкладу "Стандарт", укладений 11 березня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", з відкриттям рахунку № НОМЕР_1.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 11 673,33 євро або 322 767,57
грн по курсу Національного банку України (далі - НБУ).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав договір з

АТ КБ "ПриватБанк", тому зобов'язання за таким договором повинен виконувати саме Банк як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій/відділень або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банківську установу від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами, тому з відповідача стягнуто суми вкладу з процентами, розмір яких суд вважав доведеним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 березня

2021 року в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та судових витрат змінено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором банківського вкладу у розмірі 8 304,83 євро, з яких: 8 000 євро сума вкладу, 304,83 євро нараховані проценти, а в дохід держави судовий збір у розмірі 3
136,96 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що після пред'явлення вимоги про дострокове повернення вкладу та/або розірвання депозитного договору, банк має сплатити відсотки за користування цими грошовими коштами в розмірі, визначеному відповідно до вимог статті 1070 ЦК України. При цьому суду не надано доказів розміру процентної ставки за вкладом на вимогу, яка діяла та діє в Банку за період з 12 вересня 2014 року по теперішній час.

Суд апеляційної інстанції спростував доводи відповідача щодо відповідальності за зобов'язаннями перед позивачем товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі -

ТОВ ФК "Фінілон"), вказавши, що відповідно до вимог статті 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Проте матеріали справи ні доказів належного повідомлення відповідачем позивача про заміну боржника

АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон", ні доказів наявності згоди позивача на заміну боржника не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у серпні 2021 року касаційній скарзі на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 серпня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 482/242/20 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанції не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц.

Банк стверджував, що районний та апеляційний суди не встановили фактичних обставин справи, а їх висновки зроблені з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині задоволення позову.

На підтвердження укладення договору між Банком та позивачем не було надано оригіналів договору та банківських документів (квитанцій, виписок тощо).

Крім того позивач не звертався до банку з вимогою про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів.

Також банк вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 51 ЦПК України, які не усунув суд апеляційної інстанції, оскільки суди не залучили до участі у справі належного відповідача - ТОВ "ФК "Фінілон". При цьому апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності згоди позивача на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон".

Відповідно до пунктів 1.1.7.58,1.1.7.59 Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" (в редакції від 01 червня 2014 року), які розміщені на офіційному сайті Банку https://privatbank. ua. на офіційному сайті Банку за посиланням https://conditions-and-rules. privatbank. ua/news/

74/? lang=ru 30 січня 2015 року було розміщене повідомлення з наступним змістом:

"У зв'язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності Банка па цій території в розділ "1.1.7. Додаткові положення" Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами Клієнта з Банком. У разі невиконання Клієнтом обов'язків, передбачених п. 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору Клієнта з Банком буде здійснюватися з ТОВ "ФК "Фінілон", що розташоване за адресою:

м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди Клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення Клієнт направляє Банку в строк до 15 лютого 2015 року. Неподання Клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк, підтверджує здійснення Банком переводу боргу по договорам Клієнта на ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди Клієнта".

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" 11 березня 2014 року укладено договір банківського вкладу з відкриттям рахунку № НОМЕР_1,

тип - "Стандарт", строком на 6 місяців, валюта - євро.

Згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 15 травня 2014 року №7527948, станом на 15 травня 2014 року сума коштів на депозитному рахунку

ОСОБА_3 № НОМЕР_1, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" складає 8 021,86 євро.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 526, 530, 598, 599 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 частини 1 статті 1058 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 5 постанови Правління НБУ "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банки, у перелік яких входить і АТ КБ "ПриватБанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити НБУ.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї конкретної справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання із повернення вкладу та сплати процентів.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги недоведеність поширення Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" на відносини, які виникли за укладеним між сторонами договором банківського вкладу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передбачені

статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не застосовуються до правовідносин сторін.

Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та

ТОВ ФК "Фінілон" укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", а тому саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду

від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20),

від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Отже підстави для скасування оскаржених рішення районного суду, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги про недоведення позивачем факту укладення депозитного договору, то колегія суддів зазначає, що суди при вирішенні цієї справи забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам.

Крім того, доводи банку про неукладення депозитного договору із позивачем суперечать посиланням АТ КБ "ПриватБанк" на переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору

від 17 листопада 2014 року та наведенням реквізитів договору банківського вкладу із ОСОБА_1 у документах, поданих апеляційному суду (договір № SAMDNWFD0070089716800, депозитний рахунок № НОМЕР_2, валюта грошових коштів EUR).

При цьому в наданій позивачем довідці АТ КБ "ПриватБанк" від 15 травня 2014 року №7527948 окрім відомостей про залишок коштів по спірному договору банківського вкладу вказано про наявність коштів на інших рахунках ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк", а саме № НОМЕР_3 (договір банківського вкладу від 30 липня 2013 року) та № НОМЕР_4 (договір банківського вкладу від 31 січня 2014 року).

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання щодо стягнення із Банку на користь ОСОБА_1 коштів за договорами банківських вкладів від 30 липня 2013 року та від 31 січня 2014 року, зазначених в довідці від 15 травня 2014 року № 7527948, вирішено на користь ОСОБА_1 в межах цивільних справ № 482/452/20 та № 482/453/20.

Так, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі № 482/453/20, стягнуто з

АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 31 січня 2014 року № SAMDNWFD0070068960700 у сумі 24 072,40 грн, а рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у справі № 482/452/20 стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 30 липня 2013 року № SAMDN25000736842021 у сумі 20 244 грн.

Посилання заявника на відсутність порушеного права позивача, оскільки він не звертався до Банку з вимогою щодо розірвання спірного договору банківського вкладу та повернення йому коштів у повному обсязі спростовано змістом письмового звернення поданого ОСОБА_1 до

АТ КБ "ПриватБанк" у листопаді 2018 року.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів у розглядуваній справі не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня

2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, на які заявник посилався як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення районного суду та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської від 04 березня

2021 року, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В Синельников С. Ф. Хопта