Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2019 року у справі №718/2661/17

Постанова

Іменем України

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 718/2661/17

провадження № 61-1095св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року у складі судді

Мінів О. І. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня

2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права користування власністю.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25 грудня 2015 року Кіцманською державною нотаріальною конторою, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері

ОСОБА_5, яка була власником спірного майна на підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року.

Власниками іншої 1/2 частки житлового будинку є ОСОБА_2, яка там проживає разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в свою чергу, чинять позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй власністю, не дають ключі від житлового будинку, приналежних до нього господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки, які зачинені на колодку. Усі намагання потрапити в середину завершувалися сварками та викликом поліції.

Оскільки відповідачі чинять позивачу перешкоди, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні 1/2 часткою житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідачів надати їй дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки та звільнити частину будинковолодіння від власних речей, а також не чинити їй перешкод у виконанні нею заочного рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2014 року в її частині проведення ремонтно-будівельних робіт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 правом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності 1/2 часткою житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, які чиняться ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки, що розташовані по АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 640,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт створення відповідачами перешкод у користуванні належною позивачу на праві власності 1/2 частиною домогосподарства АДРЕСА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивач через створення йому перешкод у доступі до будинку, відсутність ключів від вхідних дверей та хвіртки, позбавлений можливості вільно, на власний розсуд, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За таких обставин, суд вважав, що права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні її правом володіти, користуватися і розпоряджатися належним на праві власності 1/2 часткою спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та прийшов висновку зобов'язати відповідачів надати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки домогосподарства.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 січня 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та передати справу частково на новий розгляд або ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не може бути відповідачем по справі, а тільки третьою особою, оскільки не є власником спірного домоволодіння. Вказує, що відповідачів зобов'язано надати ключі від вхідних дверей їх будинку, де зберігаються їхнє майно, однак угоди між співвласниками житлового будинку про порядок володіння та користування житловим будинком та всім нерухомим майном, яке є їх спільною частковою власністю, згідно вимог частини 2 статі 358 ЦК України не досягнуто, поділу майна в натурі відповідно до правил статті 367 ЦК України не відбулося та будинок в натурі поділено не було, позивачу не виділено конкретні приміщення будинку в свідоцтві про право на спадщину за законом. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільної справи № 718/505/18 за позовом ОСОБА_3 до Кіцманської громади, Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення міської ради, часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіцманського районного суду Чернівецької області.

У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року, якою залишено без змін рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року, до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року та постанова апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права користування власністю.

В іншій частині рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області

від 23 травня 2018 року та постанова апеляційного суду Чернівецької області

від 03 жовтня 2018 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1.

Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 є свідоцтво про право на спадщину, серія та номер НВС № 03600, за реєстровим № 2432, видане 25 грудня 2015 року Кіцманською державною нотаріальною конторою.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину з законом від 25 грудня

2015 року, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з: 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5 на підставі ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" 30 січня 2012 року в реєстровій книзі № 10, сторінка № 252, за реєстровим № 191, внесений запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 січня 2012 року за реєстровим № 27427310.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку домогосподарства не визнається відповідачами.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. "А", літньої кухні літ. "Б ", сараїв літ. "В ", "Д ", "Е ", "Ж ", підвалу літ. "Пд", вбиральні літ. "Г ", огорожі № 1-3, криниці літ. "К", що по АДРЕСА_1 за кожною в рівних частках.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області

від 24 лютого 2014 року, з урахуванням ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2014 року про виправлення описки, у справі № 718/177/14-ц, проведено поділ будинковолодіння в натурі по першому варіанту поділу відповідно до експертного висновку наступним чином: виділено ОСОБА_5 конкретно перелічені в рішенні суду приміщення в житловому будинку (літ. "А") та господарські будівлі, що складає 51/100 ідеальної долі та земельні ділянки: 1-0,0499 га для обслуговування житлового будинку; 2-0,1203 га для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ № 007237, що розташовані на території міста Кіцмань, Чернівецької області. Виділено ОСОБА_2 конкретно перелічені в рішенні суду приміщення в житловому будинку (літ. "А"), та господарські будівлі і споруди, що складає 49/100 ідеальної долі та земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку, площею 0,0271 га та площею 0,0129 га; для ведення особистого селянського господарства 0,1202 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ № 007237, що розташовані на території міста Кіцмань, Чернівецької області. Для реалізації вказаного варіанту розподілу зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 провести ремонтно-будівельні роботи в будинку по його розподілу в натурі на дві окремі ізольовані частини. Рішення набрало законної сили 07 березня 2014 року.

Позивач ОСОБА_1 має намір вільно розпоряджатись та користуватись своєю часткою домоволодіння по АДРЕСА_1 та провести ремонтно-будівельні роботи по розподілу будинку на дві окремі ізольовані квартири, як то передбачено заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2014 року.

Відповідачі, які проживають та значаться зареєстрованими в даному житлі, чинять перешкоди позивачу у користуванні даним житлом, оскільки не допускають позивача на територію домогосподарства, не надають йому, як співвласнику будинку, ключів від замків вхідних дверей, воріт та хвіртки.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, справа № 718/1245/14-ц, касаційну скаргу

ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду Чернівецької області

від 17 серпня 2016 року про скасування рішення першої інстанції, залишено без змін. Вказаним рішенням апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кіцманської міської ради про визнання незаконним рішення сесії міської ради від 10 квітня 1996 року № 277/4, його часткове скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 12 травня 1996 року та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Представник відповідача ОСОБА_7 дану обставину визнала в судовому засіданні, хоча не розцінює факт ненадання ключів та заборону доступу до житла як створення перешкод у користуванні власністю, оскільки взагалі не визнає право власності позивача на 1/2 частину домогосподарства, а отримане нею свідоцтво про право на спадщину за законом - вважає сфальсифікованим.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що відповідачами чиняться позивачці перешкоди щодо користування 1/2 частиною спірного домоволодіння, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні її правом володіти, користуватися і розпоряджатися належним на праві власності 1/2 часткою спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та зробив правильний висновок про зобов'язання відповідачів надати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки домогосподарства.

Аргументи заявника про те, що вона не може бути відповідачем по справі є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 проживає та зареєстрована у спірному будинку, та як встановлено судом, нею чиняться перешкоди у користуванні своєю власністю позиваці.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області

від 24 лютого 2014 року, з урахуванням ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2014 року про виправлення описки, у справі № 718/177/14-ц, спростовуються твердження заявника про те, що між співвласниками не здійснено розподіл будинковолодіння в натурі і вони не знають від яких приміщень мають надавати ключі, адже в даному судовому рішенні передбачено виділення кожному із співвласників конкретних приміщень в житловому будинку та господарських будівель і споруд в натурі по першому варіанту поділу відповідно до експертного висновку.

Є неприйнятними безпідставними аргументи заявника про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільної справи № 718/505/18 за позовом ОСОБА_3 до Кіцманської громади, Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення міської ради, часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, відновлення становища, яке існувало до порушення права, оскільки відкриття провадження Кіцманським районним судом Чернівецької області 06 квітня 2018 року по справі № 718/505/18 не тягне за собою неможливість розгляду даної цивільної справи, про що було вказано в ухвалі судом першої інстанції під час вирішення питання щодо зупинення провадження у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права користування власністю - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

За змістом частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини 3 статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року, якою залишено без змін рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до правил статі 141 ЦПК України Верховним Судом не вирішується.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права користування власністюзалишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Чернівецької області

від 03 жовтня 2018 року, якою залишено без змін рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська