Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2020 року у справі №646/327/18

Постанова

Іменем України

17 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 646/327/18

провадження № 61-10238св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року задоволено клопотання позивачів про повернення заяви про збільшення позовних вимог від 26 лютого 2019 року. Повернуто позивачам заяву про збільшення позовних вимог від 26 лютого 2019 року.

Клопотання відповідача задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, та заяву позивачів про збільшення позовних вимог від 09 квітня 2019 року (дата реєстрації 26 квітня 2019 року) залишено без руху. Витребувано від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригінали письмових доказів, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи, по 8 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини клопотань відповідача відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року про зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року задоволено.

Поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року.

Відкрито апеляційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1, ОСОБА_2 10 липня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявниками як підстави касаційного оскарження ухвали апеляційного суду визначено порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження заявників у доступі до правосуддя.

Заявники зазначають, що апеляційний суд неправильно застосував правила статті 353 ЦПК України щодо можливості/неможливості окремого оскарження від рішення суду ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат.

Також у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку суду касаційної інстанції з вирішення цього процесуального питання.

Отже, серед підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадана у частині 2 статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ними вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_3 у наданому відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, зазначила, що позивачі не довели незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За змістом правила частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У пунктах 1, 8 частини 2 статті 129 Конституції України одними із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом правил статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині 2 статті 352 ЦПК України закріплено правило, відповідно до якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частині 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частині 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно, вирішуючи питання щодо можливості оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, потрібно виходити із того, що будь-яка ухвала суду може бути переглянута самостійно або разом з рішенням суду.

Позивачі, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про забезпечення судових витрат, якою зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи, по 8 000,00 грн, скористалися своїм правом на апеляційне оскарження такого процесуального судового рішення суду першої інстанції.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року заявникам відмовлено у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що така ухвала суду першої інстанції за правилами статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті вирішення спору.

В оцінці правильності висновків апеляційного суду суд касаційної інстанції застосовує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 509/2803/19 (провадження № 61-18656св20), відповідно до якого "у частині 1 статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку така ухвала як ухвала про забезпечення судових витрат відсутня. При цьому суд апеляційної інстанції помилково вказував на можливість оскарження цієї ухвали відповідно до пункту 13 частини 1 статті 353 ЦПК України, оскільки у зазначеній нормі права передбачена можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат, а не про їх забезпечення.

Частиною 2 статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, ухвала суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору".

За таких обставин, враховуючи правовий висновок Верховного Суду щодо тлумачення правил статті 353 ЦПК України стосовно можливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат у справі, яка переглядається, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що заявники мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат лише разом з оскарженням рішення суду, яке у справі, яке переглядається, на момент подання апеляційної скарги не було ухвалено.

Відповідно, заявники не позбавлені можливості реалізувати своє право на оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат разом з оскарженням рішення суду першої інстанції, включивши до апеляційної скарги на рішення суду доводи щодо ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат.

Верховний Суд наголошує, що відмова у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що процесуальним законом передбачений інший порядок оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не свідчить про порушення прав заявників на доступ до правосуддя, оскільки таке право заявники можуть реалізувати лише у передбачений процесуальним законом порядок та спосіб. Відмова у відкритті апеляційного провадження на ухвалу про забезпечення судових витрат не є перешкодою у подальшому для оскарження такого судового рішення разом із рішенням суду першої інстанції по суті вимог спору. Натомість відкриття апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, свідчитиме про порушення прав та інтересів інших учасників справи.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Відкриття апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін, яка є складовою принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду по суті спору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі "Воловік проти України" заява № 15123/03, § § 53,55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Отже, Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко