Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.04.2019 року у справі №761/21351/17

Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 761/21351/17

провадження № 61-6513 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковирзіна Світлана Павлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду від 20 листопада 2018 року у складі судді: Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 15 березня 2011 року, згідно якого, ОСОБА_3 (мати) заповіла на користь своєї сестри ОСОБА_2 заповіла все своє майно, недійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з: 3/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1; 1/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1; 1/2 частки гаражного боксу АДРЕСА_4; 1/2 частки чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_2.

Після смерті матері, позивачу ОСОБА_1 стало відомо про існування заповіту від 15 березня 2011 року, згідно якого, ОСОБА_3 (мати) заповіла все своє майно на користь своєї сестри ОСОБА_2.

Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С.

За заявою позивача від 14 липня 2015 року, поданої до Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві відкрите кримінальне провадження № 12015100080006947 за частиною 1 статті 358 КК України. В ході кримінального провадження була проведена експертиза, за висновками якої, на оскаржуваному заповіті підпис та текст виконані з попередньою підготовкою, за допомогою копіювально-множильної техніки струменевим способом з подальшим наведенням, штрихів підписів та рукописного тексту за допомогою кулькової ручки.

На думку позивача, складення заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3, померла його не підписувала, і тому позивач вважала заповіт підробленим. Крім того, ніяких відомостей про те, що заповіт був описаний іншою особою за дорученням ОСОБА_3 немає.

Тому позивач, з урахуванням заяви від 11 вересня 2017 року про зменшення розміру позовних вимог, просила суд визнати заповіт ОСОБА_3 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 позовну заяву задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С. П. 15 березня 2011 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1169 (нотаріальний бланк серія ВРЕ № 924760).

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходив з того, що заповіт не був підписаний особисто заповідачем ОСОБА_3 та відсутні дані щодо підписання його іншою особою за дорученням заповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 01 квітня 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги та рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/21351/17.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла позивач у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у зв'язку із смертю позивача ОСОБА_1 залучено правонаступника ОСОБА_5

25 лютого 2020 року від ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду заява про відмову ОСОБА_5, як правонаступника позивача від позову та про відмову ОСОБА_2 від касаційної скарги, з мотивів врегулювання спору мирним шляхом - шляхом укладення договору міни від 18 січня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2. З вищевказаного договору міни вбачається, що ОСОБА_5 передав належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 в обмін на належні ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, ѕ частини квартири АДРЕСА_1,1/2 частина гаражного боксу з підвалом АДРЕСА_5

Підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у заяві не завірені. До заяви додані незавірені копії договору міни та свідоцтв про спадщину від 16 грудня 2019 року на ім'я ОСОБА_5 у вигляді ј частини вищезазначеної квартири та Ѕ частини гаражного боксу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року з урахуванням ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2020 року про виправлення описки, у задоволенні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з непідтвердженням підпису обох сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено обставину витребування належним чином завіреного реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса щодо вчинення таких дій як підписання, укладення та завірення заповіту за період з 01 січня 2011 року по 15 травня 2011 року включно.

Також зазначає, що суд не досліди всі докази, наявні у матеріалах справи та визнаючи заповіт недійсним керувався лише висновками експертизи, відповідно до якого написи та підписи на оскаржуваному заповіті були вчинені за допомогою копіювально-множильної техніки струминним способом з подальшим наведенням штрихів підписів та рукописного тексту за допомогою кулькової ручки.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є дочкою, а відповідач - сестрою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

15 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С. П. посвідчений заповіт від імені ОСОБА_3, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй сестрі ОСОБА_2.

Згідно висновків експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 5 березня 2018 року, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, кольорові зображення рукописного тексту та підпису від імені ОСОБА_3, які містяться на бланку серії ВРЕ № 924760 із заповітом ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 15 березня 2013, а також кольорові зображення рукописного тексту і підпису від імені ОСОБА_3, які містяться у заповіті від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 15 березня 2011, виконаному на білому аркуші паперу формату А4, виконані з попередньою технічною підготовкою, а саме, за допомогою копіювально-множної техніки зі струминною технологією друку кольоровими чорнилами з подальшим наведенням отриманих зображень рукописного тексту та підпису синьо-фіолетовою пастою для кулькових ручок. Експертами зазначено, що враховуючи вищезазначені обставини, відсутня можливість проведення судово-почеркознавчого дослідження напису та підпису від імені заповідача на спірному заповіті, оскільки при вказаному способі нанесення ідентифікуючі ознаки почерку виконавця в даних почеркових об'єктах практично відсутні або проявляться у вкрай малому обсязі, недостатньому для встановлення виконавця.

Судами встановлено, що дійсність заповіту ОСОБА_1 не визнавалася у 2015 році, у зв'язку із чим 15 липня 2015 року вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про підробку заповіту ОСОБА_3.

Відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР і в рамках кримінального провадження була проведена експертиза 17 травня 2017 року, висновки якої є ідентичними тим, які зроблені експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1247 Цивільного Кодексу України (Далі - ЦК України) визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 статті 207 ЦК України - якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 ЦК України.

Згідно частини 2 статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Згідно частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що судами не встановлено обставини витребування належним чином завіреного реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса, оскільки в матеріалах справи наявна ксерокопія з реєстру реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса з записом щодо посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3, якій надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Верховний суд погоджується з висновками апеляційного суду, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису від імені ОСОБА_3 у реєстрі реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Ковирзіної С. П.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати заповіт таким, що не відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі оцінених доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак судами ухвалено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування у Верховного Суду немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров