Історія справи

Постанова

Іменем України

16 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2240/10

провадження № 61-27004св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,

зацікавлена особа - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області,

боржники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., від 13 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 23 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 24-096/08, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 365 000 доларів США строком до 22 липня 2016 року зі сплатою 16 % річних.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено укладеними 23 липня 2008 року з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договорами поруки та іпотеки № 24-096/08-ДИ01 та № 24-096/08-ДИ02.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 3 307 701 грн 92 коп. (414 353,6 доларів США), яку банк просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь.

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договору кредиту, договорів поруки та іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договором № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року в розмірі 3 307 701 грн 92 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду за заявою стягувача видано чотири виконавчих листи, на підставі яких відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області відкрито виконавчі провадження № 33703812, № 33707829, № 33703721, № 33703208.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 вересня 2017 року за заявою ПАТ «ВТБ Банк» видано дублікати виконавчих листів замість втрачених оригіналів.

У листопаді 2017 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що 18 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21 МБ та договорами забезпечення.

Оскільки відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, заявник просив суд замінити стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шевченківським районним судом м. Чернівці у справі № 2-2240/10, з ПАТ «ВТБ Банк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Поліс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі провадження з виконання виконавчих листів завершені і виконавчі листи повернуті стягувачу 26 червня 2014 року на підставі пункту 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Поліс» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2017 року скасовано та постановлено нову про задоволення заяви. Замінено сторону виконавчого провадження у справі № 2-2240/10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договором, а саме, стягувача - ВАТ «ВТБ Банк» замінено на його правонаступника - ТОВ «ФК «Поліс».

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

У травні 2018 ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати поставу апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ФК «Поліс» звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору на підставі застереження у іпотечному договорі № 24-096/08 від 23 липня 2008 року відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим заявник вважає, що відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договором № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року в розмірі 3 307 701 грн 92 коп.

На виконання вказаного рішення суду за заявою стягувача видано чотири виконавчих листи, на підставі яких відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області відкрито виконавчі провадження № 33703812, № 33707829, № 33703721, № 33703208.

18 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21 МБ та договорами забезпечення.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України 2004 року має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», про що обґрунтовано вказав суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат