Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №180/2121/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 180/2121/19

провадження № 61-5799ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі судді Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалось на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 лютого 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 280 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, кредитні кошти у добровільному порядку не повертає, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2019 виникла заборгованість у розмірі 22 162,18 грн, з яких: 1 083,80 грн - заборгованість за кредитом; 15 565,48 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 981,37 грн - заборгованість по пені та комісії; штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 1 031,53 грн (процента складова).

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 162,18 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 лютого 2011 року в сумі 1 083,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме - для надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного судувід 17 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 17 березня 2020 року мотивована тим, що копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявник отримав 21 лютого 2020 року, однак у встановлений судом строк недоліки не усунув, що відповідно до положень частини третьої статті 185 та частини шостої статті 357 ЦПК України є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ КБ «ПриватБанк», в якій заявник просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокупро залишення апеляційної скарги без руху заявник не отримував, а тому апеляційний суд безпідставно визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу, чим порушив право заявника на доступ до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 180/2121/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду, а саме - для сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» 21 лютого 2020 року отримало копію ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, що підтверджуєтьсязворотним повідомленням з поштової установи, проте недоліки скарги не усунуло.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду, а саме - для сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

Встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» 21 лютого 2020 року отримало копію ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, що підтверджується зворотним повідомленням з поштової установи (а. с. 84), проте недоліки скарги не усунуло, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявникові.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не отримував ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року спростовуються матеріалами справи, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким АТ КБ «ПриватБанк» отримало зазначену ухвалу 21 лютого 2020 року.

Доводи касаційної скарги про те, що повернення апеляційної скарги, обмежує право заявника на доступ до правосуддя не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Крім того, визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев