Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №2-8029/2006

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 2-8029/2006

провадження № 61-8078св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_6 ;

третя особа - ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року у складі судді Плавич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на нежиле приміщення.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2006 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець продає, а покупець купує торговий павільйон, загальною площею 30 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належить продавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу № 5198 від 25 вересня 2006 року.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору вказаний в цьому договорі об`єкт продається за 10 000,00 грн. Оплата за об`єкт за цим Договором здійснюється покупцем шляхом передачі 100 % вартості відчужуваного нежилого приміщення продавцю протягом п`яти днів після підписання цього Договору, тобто до 04 жовтня 2006 року.

Позивач зазначає, що своїх зобов`язань за вказаним Договором відповідач не виконав, розрахунок за торговий павільйон не здійснив. При цьому укладений між сторонами Договір всупереч положенням Цивільного кодексу України не був нотаріально посвідченим, що суперечить статті 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Окрім того, позивачем проведено переобладнання торгового павільйону, внаслідок чого останній став нежилим приміщенням.

З урахуванням викладених обставин ОСОБА_2 просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на нежиле приміщення загальною площею 30 кв.м, яке знаходить за адресою: АДРЕСА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 16 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 задовольнив.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на нежиле приміщення загальною площею 30 кв.м, яке знаходить за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що вказане рішення є підставою для державної реєстрації КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» права власності не нежитлове приміщення, загальною площею 30 кв.м, у сквері АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради у лютому 2022 року оскаржив його в апеляційному порядку, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року прокурору поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2023 року залучив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до участі у справі як правонаступників померлого ОСОБА_6 . Залучив ОСОБА_1 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 .

Одеський апеляційний суд протокольною ухвалою від 12 червня 2023 рокузалучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 08 квітня 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року залишив без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що станом на 2017 рік як Одеська місцева прокуратура № 2, так і Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не тільки були безпосередньо обізнані про факти порушення прав територіальної громади, а й об`єктивно знали про обставини набуття ОСОБА_7 права власності на спірне нерухоме майно, яке набуте ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного заочного рішення у цій справі та в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужено ним спочатку ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_7 .

Також апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтувань щодо того, як саме укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року порушує права Одеської міської ради, яка не є стороною вказаного договору, та яким чином рішення про визнання вказаного договору недійсним відновить порушене право чи інтерес скаржника.

Крім того, на думку апеляційного суду, враховуючи встановлені у справі обставини, скасування судового рішення, яке було чинним 18 років, за результатом ухвалення якого третя особа набула право власності, відкрито ним користувалась, про що як Одеська міська рада, так і органи прокуратури були обізнані, не відповідатиме легітимній меті. Втручання у право приватної власності призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 травня 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 19 червня 2024 року заявник просив суд скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. за реєстровим № 5197, суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 купив павільйон (міні-магазин), площею 30 кв.м (НОМЕР_1), тимчасово розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору про дозвіл на експлуатацію тимчасового об`єкту торгівлі від 10 лютого 2005 року, вид. Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, введений в експлуатацію актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 12 червня 1998 року.

29 вересня 2006 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір), у відповідності до пункту 1.1 якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купив торговий павільйон загальною площею 30 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору вказаний в цьому договорі об`єкт продається за 10 000,00 грн. Оплата за об`єкт за цим Договором здійснюється покупцем шляхом передачі 100 % вартості відчужуваного нежилого приміщення продавцю протягом п`яти днів після підписання цього Договору.

Відповідно до технічного висновку про можливість подальшої експлуатації об`єкту нерухомості (нежитлове приміщення) у сквері АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «Юган-ОСН» у 2006 році на замовлення ОСОБА_2 , одноповерховий об`єкт збудовано з дотриманням діючих нормативних документів, які пред`являються до індивідуальних забудовників. Одноповерховий об`єкт готовий для подальшої експлуатації в якості нежилого приміщення.

15 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу № 1154, відповідно до якого останній купив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2016 року ОСОБА_11 , діючи від імені ОСОБА_8 , уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 16 лютого 2018 року видано ОСОБА_7 містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою на другому поверсі.

Управлянням ДАБК Одеської міської ради 19 червня 2018 року зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 0611817012993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах, з надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 ».

Наказом Управління № 01-13/500 ДАБК від 27 грудня 2019 року скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 0611817012993.

Згідно розпорядження Одеської міської ради від 11 лютого 2020 року зобов`язано ОСОБА_7 привести до попереднього стану об`єкт нерухомості майна за адресою: АДРЕСА_1 у термін до 20 лютого 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 8815 від 26 серпня 2017 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Третьою Одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 1096/2017. З заявою про прийняття спадщини 15 листопада 2017 року за № 3019 звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 15 листопада 2017 року за № 3017 звернулася мати спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 15 листопада 2017 року за № 3018 звернувся батько спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 15 січня 2018 року за № 72 звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 851 від 22 січня 2020 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса заведена спадкова справа № 447/2020. З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 за № 978 звернулася дочка померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Із заявою про відмову від спадщини 29 травня 2020 року за № 979 звернулася дружина померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28 липня 2020 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , реєстровий № 6-1024.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом пунктом 2 частини третьої статті 2 ЦПК України віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що вказаним рішенням суд вирішив питання про права та обов`язки територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, власником якої є вказана територіальна громада, будь-які рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність або користування інших осіб не приймалося.

Залишаючи апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року без задоволення, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що станом на 2017 рік як Одеська місцева прокуратура № 2, так і Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не тільки були безпосередньо обізнані про факти порушення прав територіальної громади, а й об`єктивно знали про обставини набуття ОСОБА_7 права власності на спірне нерухоме майно, яке набуте ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного заочного рішення у цій справі та в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужено ним спочатку ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_7 .

Разом із тим, встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року прокурору поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Вказане судове рішення набрало законної сили, є чинним, а у відповідності до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При таких обставинах питання обізнаності прокурора та Одеської міської ради (її структурних органів) щодо наявності оскаржуваного рішення суду першої інстанції та щодо їх обізнаності про факти порушення прав територіальної громади вже було предметом дослідження апеляційного суду при вирішенні питання про поновлення заявнику пропущеного строку на апеляційне оскарження та жодним чином не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Крім того, ухвалюючи оскаржену постанову, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтувань щодо того, як саме укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року порушує права Одеської міської ради, яка не є стороною вказаного договору, та яким чином рішення про визнання вказаного договору недійсним відновить порушене право чи інтерес скаржника.

Разом із тим, якщо апеляційний суд в межах відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановить, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18)).

Водночас такі обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд також зазначив, що, враховуючи встановлені у справі обставини, скасування судового рішення, яке було чинним 18 років, за результатом ухвалення якого третя особа набула право власності, відкрито ним користувалась, про що як Одеська міська рада, так і органи прокуратури були обізнані, не відповідатиме легітимній меті. Втручання у право приватної власності призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно.

Такі висновки суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів Верховного Суду, є помилковими та такими, що суперечать положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та частини третьої статті 18 ЦПК України.

При цьому питання щодо позбавлення ОСОБА_7 права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не є предметом розгляду у цій справі, а тому дослідження балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно не є обґрунтованим.

При таких обставинах висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги є передчасними.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов