Історія справи

Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 754/15278/17

провадження № 61-9151св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (далі - КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року позов задоволено частково. Зобов`язано КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва відновити ОСОБА_1 її трудову книжку без внесення до неї записів, визнаних недійсними. Стягнуто з КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року в частині зобов`язання КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва відновити ОСОБА_1 трудову книжку без внесення до неї записів, визнаних недійсними, змінено. Зобов`язано КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва видати ОСОБА_1 «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї записів, визнаних недійсними. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами.

11 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано аналогічну за змістом заяву.

Заяви мотивовані тим, що після закінчення розгляду справи, Деснянським УП ГУ НП м. Києва було надано ОСОБА_1 завірену копію особової справи, яка була вилучена з КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва у рамках кримінального провадження. Заявник зазначає, що у особовій справі відсутні три накази, а саме: наказ № 91 від 27 квітня 2017 року, наказ № 217 про втрату чинності наказу № 91, наказ № 216 від 31 жовтня 2017 року про те, що «Запис за № 17 недійсний, поновлено на попередній роботі», на які посилається суд у своєму рішенні. Зазначене свідчить про те, що відповідач підробив накази, та видав їх уже під час розгляду справи у суді.

Вказані обставини мають істотне значення для вирішення справи і постановлення правильного судового рішення, оскільки на їх підставі можна зробити висновок про наявність підстав для поновлення позивача на роботі та задоволення позову у повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 від 21 серпня 2019 року та від 11 вересня 2019 року про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами. Постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишено в силі.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилання заявника на особову справу, копію якої вона отримала у серпні 2019 року, не є нововиявленою обставиною, оскільки даний документ існував на момент розгляду справи апеляційним судом, а наявність чи відсутність наказів у особовій справі могли бути відомі як учасникам справи так і суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У січні 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що станом на час розгляду справи по суті КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва належала особова справа ОСОБА_1 , а відповідач надав суду сфальсифіковані копії наказів, які не існували в оригіналі, на підставі яких вносилися записи до трудової книжки ОСОБА_1 щодо її поновлення на роботі, яке фактично не відбулося внаслідок незаконних дій КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року змінено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року в частині зобов`язання КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва відновити ОСОБА_1 трудову книжку без внесення до неї записів, визнаних недійсними. Зобов`язано КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва видати ОСОБА_1 «дублікат» трудової книжки без внесення до неї записів, визнаних недійсними. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду в частині зобов`язання КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва відновити ОСОБА_1 трудову книжку без внесення до неї записів, визнаних недійсними, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що такий обов`язок роботодавця не передбачено чинним законодавством України, і в даному випадку трудова книжка не відновлюється, а працівнику видається її дублікат.

Залишаючи рішення суду без змін в частині відмови в позові про визнання дій неправомірними, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем під час заповнення трудової книжки позивача дотримано вимоги закону та положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що нововиявленою обставиною є відсутність у її особовій справі трьох наказів, а саме: наказу № 91 від 27 квітня 2017 року, наказу № 217 про втрату чинності наказу № 91, наказу № 216 від 31 жовтня 2017 року про те, що «Запис за № 17 недійсний, поновлено на попередній роботі».

Заявник дізналась про зазначене 16 серпня 2019 року, коли від Деснянського УП ГУ НП м. Києва отримала завірену копію особової справи, яка була вилучена у рамках кримінального провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання заявника на особову справу, копію якої вона отримала у серпні 2019 року, не є нововиявленою обставиною, оскільки даний документ існував на момент розгляду справи апеляційним судом, а наявність чи відсутність наказів у особовій справі могли бути відомі як учасникам справи так і суду.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Частиною другою вказаної статті визначено перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, якими є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених наведеними нормами, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані ОСОБА_1 нововиявлені на її думку обставини, а саме - відсутність у її особовій справі трьох наказів: наказу № 91 від 27 квітня 2017 року, наказу № 217 про втрату чинності наказу № 91, наказу № 216 від 31 жовтня 2017 року про те, що «Запис за № 17 недійсний, поновлено на попередній роботі», про що вона дізналася 16 серпня 2019 року, коли від Деснянського УП ГУ НП м. Києва отримала завірену копію особової справи, яка була вилучена у рамках кримінального провадження, не є нововиявленими.

Отже, обставини, на які посилалась заявник в апеляційній скарзі, могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що посилання заявника на особову справу, копію якої вона отримала у серпні 2019 року, не є нововиявленою обставиною, оскільки вказаний документ існував на момент розгляду справи апеляційним судом, а наявність чи відсутність наказів у особовій справі могли бути відомі як учасникам справи так і суду.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, положень закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилалася заявник не є нововиявленими обставинами.

Установивши зазначені обставини, здійснивши належне тлумачення норм права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм процесуального права та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їх дослідження та встановлення судом дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому зводяться до переоцінки доказів у справі.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані заявником докази, правильно застосував норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко