Історія справи

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 474/783/17

провадження № 61-29св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

стягувач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники стягувача: Король Олена Леонідівна, Сокуренко Євген Сергійович, РемешевськийЄвген Анатолійович,

боржник - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року в складі судді Сокола Ф. Г. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення до виконання.

На обґрунтування заяви посилалося на те, що на виконання рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2012 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 727,87 доларів США, що еквівалентно 101 695,68 грн, який був пред'явлений та перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Врадіївського районного управління юстиції. Постановою державного виконавця від 28 серпня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У результаті проведеної перевірки щодо надходження до ПАТ КБ «ПриватБанк» виконавчого листа було виявлено, що ні постанови про повернення виконавчого листа, ні оригіналу виконавчого листа стягувач ПАТ КБ «ПриватБанк» не отримував. А тому банк вважав, що він був втрачений при пересилці та не з вини стягувача. Крім того, строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання на цей час вже минув з причин, не залежних від ПАТ КБ «ПриватБанк».

Враховуючи вищевикладене, заявник просив видати дублікат виконавчого документа та визнати поважними причини пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновити його.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року, в задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів, що виконавчий лист був втрачений при пересилці.

У грудні 2017 рокуПАТ КБ «Приватбанк»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з'ясовано усі обставини справи та не застосовано належну норму, що призвело до помилкового ухвалення рішення про відмову у видачі дублікатів.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині видачі дублікату виконавчого листа.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська