Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.09.2025 року у справі №727/5306/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 727/5306/24

провадження № 61-13213сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року в складі судді Одовічен Я. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення опіки та призначення опікуном.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 02 квітня 2024 року у справі № 727/367/24 визнав ОСОБА_2 недієздатною строком на два роки з моменту набрання рішенням законної сили.

Однією з підстав ухвалення вказаного судового рішення стало те, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 23 лютого 2024 року № 280 у ОСОБА_2 виявлено ознаки психічного захворювання. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Заявник зазначав, що для забезпечення й захисту немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 є потреба у встановленні над нею опіки та призначенні їй опікуна, а саме ОСОБА_1 , який перебуває з нею в родинних відносинах.

Дочка недієздатної особи, дружина заявника ОСОБА_4 , у зв`язку з виїздом за кордон надала згоду заявнику на здійснення ним опіки над її матір`ю ОСОБА_2 . Інші особи, які можуть бути опікунами недієздатної ОСОБА_2 , відсутні.

Позивач просив:

установити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Чернівців ухвалою від 29 травня 2024 року, крім іншого, залучив до участі у справі як заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 19 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Встановив опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.

Суд першої інстанції керувався тим, що заявник не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 . Недієздатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом та не є членами сім`ї. У недієздатної ОСОБА_2 є близькі родичі, а саме дочка та онуки. Подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, що свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .

Водночас у статті 65 ЦК України передбачено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення над ОСОБА_2 опіки.

У червні 2024 року заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, яку мотивовано тим, що у вступній частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року помилково вказано, що 19 червня 2024 року відбувся розгляд справи за участю представників заінтересованих осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Шевченківський районний суд м. Чернівців ухвалою від 02 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року відмовив.

Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, суд першої інстанції зазначив, що заява представника не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тому є необґрунтованою. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників учасників справи, адже представники заінтересованих осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 брали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано в описовій частині рішення.

Не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його неправильного сприйняття, розуміння або неможливості виконання. Представники були присутні у судовому засіданні 18 червня 2024 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Чернівецький апеляційний суд постановою від 10 вересня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 липня 2024 року - без змін.

Апеляційний суд керувався тим, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У цій справі подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 не містить належної мотивації, а лише констатує можливість заявника бути опікуном недієздатної особи та відсутність заперечень проти цього з боку її дочки та онуків, не надано доказів на підтвердження неможливості цих осіб виконувати опікунські обов`язки над недієздатною особою, не надано повного переліку документів, визначеного нормами законодавства.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 , отже, заявник не перебуває з недієздатною ОСОБА_2 у родинних відносинах. Також встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровані за різними адресами.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він із ОСОБА_2 є близькими особами, що хоча заявник і має одне зареєстроване місце проживання, але кілька місць проживання, одне з яких разом з ОСОБА_2 , є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність між ними сімейних зв`язків.

Установивши, що ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2 , у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав і обов`язків, отже, не є членами однієї сім`ї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_2 чи її близьким родичем, інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного залучення до участі у справі як заінтересованих осіб органів ІНФОРМАЦІЯ_5, адже вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 пов`язане з правом заявника на відстрочку від призову на військову службу під час дії в Україні воєнного стану.

Стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у виправленні описки в рішенні суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що аналіз змісту рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року свідчить про те, що у його вступній частині зазначено таке: дата і місце його ухвалення, найменування суду - «19 червня 2024 року, Шевченківський районний суд м. Чернівці, в залі суду м. Чернівці»; прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів - «Головуючого судді: Одовічен Я. В.»; прізвище та ініціали секретаря судового засідання - «за участю секретаря: Гелка А. С.»; номер справи - «727/5306/24»; ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи - «за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »; вимоги позивача - «про встановлення опіки та призначення опікуном»; прізвища та ініціали представників учасників справи - «за участю: заявника: ОСОБА_1 , представника заявника: ОСОБА_3 , представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про виправлення описки не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників заінтересованих осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано в описовій частині рішення.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його неправильного сприйняття, розуміння або неможливості виконання. Вказані представники заінтересованих осіб були присутні у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року. Вступна частина рішення суду від 19 червня 2024 року містить зазначення імен (найменувань) учасників справи, що повною мірою відповідає вимогам частини другої статті 265 ЦПК України, тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в частині незадоволених вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви в повному обсязі, а в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано таким.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, безпідставно залучивши за власною ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_5 як заінтересованих осіб у цій справі. Залучення заінтересованих осіб мотивовано тим, що з огляду на вік заявника правовідносини у цій справі можуть бути пов`язаними з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте суд не врахував те, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим. За змістом частини п`ятої статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону. Заявник ОСОБА_1 є народним депутатом України VII та VIII скликань Верховної Ради України. Ці відомості є публічно доступними, адже розміщені на офіційному вебпорталі Верховної Ради України у розділах «Народні депутати України VII скликання (2012-2014)» та «Народні депутати України VIII скликання (2014-2019)». Крім того, про зазначені обставини заявник повідомляв у додаткових письмових поясненнях у справі від 17 червня 2024 року, які наявні в матеріалах справи № 727/5306/24. Отже, ОСОБА_1 як народний депутат України VII та VIII скликань не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Цю обставину визнали представники ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у судовому засіданні. Отже, рішення суду у цій справі жодним чином не впливає на права та обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надані ними пояснення, аргументи, міркування та заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна суд не повинен був враховувати та тим паче покладати в основу судового рішення.

Суди у справах окремого провадження позбавлені можливості за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі. Отже, призначення заявника опікуном над недієздатною ОСОБА_2 не пов`язане із правом заявника на відстрочку від призову на військову службу під час дії воєнного стану в Україні та не свідчить про необхідність залучення до розгляду цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_5. Тому суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

Суд володіє виключними повноваженнями на встановлення опіки над недієздатною фізичною особою та призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. У свою чергу, під час встановлення опіки та призначення опікуна в судовому порядку виключними повноваженнями органу опіки та піклування є підготовка та звернення до суду з поданням щодо доцільності призначення конкретної особи опікуном. Подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 червня 2024 року ніким не було оскаржене, його не заперечували й не ставили під сумнів учасники цієї справи. Крім того, рішенням суду першої інстанції встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , проте не призначено їй жодного опікуна, попри наявність у матеріалах справи подання органу опіки та піклування. Це свідчить, що рішення суду ухвалено всупереч меті, з якою встановлюється опіка над недієздатними особами, а саме задля забезпечення їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Тобто рішення суду сприяє правовій невизначеності, адже, з одного боку, над недієздатною ОСОБА_2 встановлено опіку, а з другого - не визначено суб`єкта, котрий уповноважений забезпечувати таку опіку. Це свідчить, що рішення суду позбавлене реального сенсу та не спрямоване на досягнення правових наслідків. Апеляційний суд цих аргументів заявника також не врахував.

ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 , тому вони є близькими особами. Враховуючи це, ОСОБА_1 має переважне право на призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , що не врахували суди першої та апеляційної інстанцій. Відмова у призначенні особи опікуном з тієї підстави, що така особа не перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Законодавством не визначена можливість призначення конкретної особи опікуном над недієздатною особою за наявності відмови інших осіб від свого переважного права бути опікуном недієздатної особи. До того ж призначення одного опікуна недієздатній особі не обмежує інших осіб у можливості бути призначеними опікунами цієї ж особи. Отже, для призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не було необхідності отримувати та досліджувати докази на підтвердження відмови чи неможливості ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконувати опікунські обов`язки над недієздатною особою. Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункт 3.3 Правил опіки та піклування, який не підлягає застосуванню у цій справі. У суду не було підстав досліджувати повноту наданих органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради з боку ОСОБА_1 документів, передбачених пунктом 3.3 Правил опіки та піклування, оскільки норми указаного пункту правил у цій справі не застосовуються. Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що обстеження органом опіки та піклування умов проживання за місцем реєстрації заявника не здійснювалось, адже таке обстеження й складення відповідного акта перевірки умов життя майбутнього опікуна здійснюється під час призначення опікуна органом опіки і піклування. Натомість у цій справі опікун мав бути призначений судом для недієздатної особи за поданням органу опіки та піклування.

Оскільки ОСОБА_2 є недієздатною особою, має ознаки психічного захворювання, через що не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то отримати від неї особисті усні чи письмові пояснення, які б засвідчували позитивне ставлення до ОСОБА_1 , неможливо. Також через свій стан здоров`я ОСОБА_2 не може засвідчити наявність довірливих та доброзичливих стосунків із ОСОБА_1 . Водночас це підтверджується самим фактом звернення заявника до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 . Той факт, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме інтересам ОСОБА_2 , підтверджується й поданням органу опіки та піклування, згідно з яким указаний орган вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Рух справи

Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали.

Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року справу передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 червня 2025 року призначив справу до розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що наявні підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року в справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), та необхідно зробити висновок про те, що «розгляд питання про встановлення опіки, призначення, зміну опікуна або звільнення від обов`язків опікуна над недієздатною особою судом першої інстанції здійснюється у складі одного судді і двох присяжних».

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Таким чином, частина четверта статті 293 ЦПК України визначає особливості складу суду під час розгляду окремих категорій справ, а саме у складі одного судді і двох присяжних.

У статті 127 Конституції України передбачено, що правосуддя здійснюють професійні судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Участь присяжних у розгляді справ спрямована на реалізацію принципу колегіальності у правосудді. Забезпечення участі присяжних у функціонуванні органів судової влади є ознакою демократичності і є одним із заходів соціального контролю за законністю і справедливістю діяльності суддів.

Аналізуючи зміст частин другої, четвертої статті 293 ЦПК України в аспекті категорії справ, розгляд яких в обов`язковому порядку має відбуватися за участю присяжних, колегія суддів вважала, що такі справи є особливо важливими, зачіпають особисті немайнові права людини, а тому, враховуючи правові наслідки, зокрема, визнання фізичної особи недієздатною, розгляд таких справ за участю присяжних є гарантією повного, усебічного й об`єктивного розгляду, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Під час розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною судді ґрунтують своє рішення на підставі письмових доказів та ухвалюють рішення за результатами зіставлення медичного і юридичного критеріїв недієздатності. У таких справах акцентовано увагу на важливості оцінки усіх наявних у справі доказів, тому участь присяжних у цих справах окремого провадження є додатковим інструментом контролю за всебічним дослідженням усіх обставин та доказів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних, і така співпраця судді-професіонала і присяжних гарантує повний та всебічний розгляд таких спорів задля уникнення упередженості в наданні оцінки доказам та з метою справедливого, безстороннього розгляду згаданої категорії справ.

За змістом частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Склад суду щодо розгляду питання про встановлення піклування або опіки, призначення, заміни або звільнення піклувальника чи опікуна нормами ЦПК України не визначено.

Водночас норми законодавства не передбачають, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Проте якщо в одному провадженні вирішується питання про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною з одночасним призначенням піклувальника чи опікуна такій особі, то такі спори повинні розглядатися колегіально, як це передбачено частиною четвертою статті 293 ЦПК України, оскільки ключовим питанням за такими заявами є особисті немайнові права фізичної особи.

Отже, у разі коли особа вже визнана судом недієздатною, питання встановлення опіки та призначення, заміни або звільнення опікуна повинно вирішуватися також за участю присяжних, оскільки це є продовженням процедури визнання особи недієздатною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24) залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна, в тому числі рішення суду першої інстанції, ухвалене одноособово суддею. Постанова Верховного Суду у вказаній справі не містить висновків за результатом оцінки складу суду під час розгляду справи судом першої інстанції.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 13 листопада 2024 року у справі № 350/375/23 (провадження № 61-4558св24) залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про звільнення від обов`язків опікуна над недієздатним та призначення опікуна, в тому числі ухвалу суду першої інстанції, постановлену за результатом колегіального розгляду, у складі судді та двох присяжних.

Визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом, а розгляд питання про призначення, зміну опікуна або звільнення від обов`язків опікуна над недієздатною особою судом виникає саме з факту визнання особи недієздатною, тому колегія суддів вважала, що і розгляд такого питання має відбуватись у складі одного судді і двох присяжних.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зазначив, що суди у справі, яка переглядається, та у справі № 760/16466/23, від висновків Верховного Суду у якій пропонується відступити, неправильно застосували статті 293 300 ЦПК України, оскільки визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов`язаним процесом, а розгляд питання про призначення, зміну опікуна або звільнення від обов`язків опікуна над недієздатною особою судом виникає саме з факту визнання особи недієздатною, тому колегія суддів вважала, що і розгляд такого питання має відбуватись у складі одного судді і двох присяжних.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду повинна вирішити питання щодо належного складу суду під час розгляду питання про призначення опікуна в окремому провадженні. При цьому враховується історична та сутнісна складова питання.

І. Історична складова

Історичний аспект питання про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна та складу суду, визначеного для вирішення цих питань, свідчить, що:

1) у редакції Цивільного процесуального кодексу України 1963 року було визначено, що рішення суду про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Воно є підставою для призначення обмежено дієздатному піклувальника, а недієздатному - опікуна (частина перша статті 260). У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 «Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» (з подальшими змінами) зазначалося, що рішення суду в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинно відповідати вимогам статті 203 ЦПК України. В резолютивній частині рішення слід зазначати лише висновок суду про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог. Вирішення інших питань (наприклад, про призначення опікуна або піклувальника) до компетенції суду не входило. Справи про визнання громадянина недієздатним вирішувалися суддею одноособово (пункт 1 частини першої статті 254, частина четверта статті 255);

2) у редакції Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (стаття 241) зазначалося, що рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі про обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Таке рішення є підставою для призначення фізичній особі, обмеженій у цивільній дієздатності, піклувальника, а недієздатній фізичній особі - опікуна. Ця редакція практично не змінила попередню редакцію. Водночас склад суду для розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи було змінено з одноособового на одного суддю і двох народних засідателів (частина четверта статті 234);

3) Законом України від 16 березня 2006 року № 3551-IV «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» частину першу статті 241 ЦПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Такі зміни обґрунтовано необхідністю узгодження зі статтею 60 ЦК України, частину першу якої Законом України від 03 березня 2005 року № 2450-IV «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» викладено у новій редакції, а саме: суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. У пояснювальній записці до проєкту Закону України від 27 травня 2004 року № 5572 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо опіки і піклування)» внесення змін до статті 60 ЦК України обґрунтовано необхідністю надання суду повноваження щодо призначення опікуна чи піклувальника одночасно з призначенням опіки чи піклування у випадках, передбачених цією статтею. Зазначено, що призначення опікуна чи піклувальника саме судом має в цілому підвищити рівень захисту прав та інтересів фізичної особи, щодо якої встановлюється опіка чи піклування. Положення щодо складу суду для розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи залишилось незмінним (частина четверта статті 234);

4) Законом України від 09 лютого 2017 року № 1847-VIII, який набрав чинності 11 березня 2017 року, у частині четвертій статті 234 слова «народних засідателів» замінено словом «присяжних».

У чинній редакції частини першої статті 300 ЦПК України збережено повноваження суду під час розгляду питання про визнання фізичної особи недієздатною вирішувати питання про визнання такої особи недієздатною; встановлення над нею опіки; призначення їй опікуна за поданням органу опіки і піклування. Частина перша статті 300 ЦПК України у цій редакції не розділяє процес визнання особи недієздатною без одночасного настання наслідків для неї - встановлення опіки і призначення опікуна. Суд для розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначено у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293).

ІІ. Сутнісна складова

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у контексті дотримання конвенційного принципу «суду, встановленого законом» дотримується позиції, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування «суду», а й на склад колегії у кожній справі (рішення від 04 травня 2000 року у справі «Buscarini v. San Marino», заява № 31657/96); фраза «встановлений законом» охоплює не тільки законодавство, що стосується установи і юрисдикції трибуналу, але і склад суду у кожній справі (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Lavents v. Latvia», заява № 58442/00, пункт 114; від 02 квітня 2013 року у справі «Momcilovic v. Serbia», заява № 23103/07, пункт 29; від 21 червня 2016 року у справі «Ignat v. Romania», заява № 58613/08, пункт 22); фраза «встановлений законом» також охоплює питання дотримання судом особливих правил, що регулюють його діяльність (рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 і № 29465/04, пункт 24).

У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважує, що:

законодавець поряд із загальним правилом про одноособовий розгляд цивільних справ у суді першої інстанції передбачив особливі правила формування складу суду для розгляду певних категорій справ окремого провадження, зокрема, щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а саме у складі одного судді і двох присяжних;

під час вирішення питання про встановлення недієздатності особи суд одночасно вирішує питання про встановлення опіки і призначення їй опікуна (за поданням органу опіки та піклування), а склад суду з розгляду такої категорії справ одноособово змінився на визначення суду у складі одного судді та двох присяжних. Проте суд, установивши наявність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, може не визначитися із питанням встановлення опіки та призначення опікуна в єдиному провадженні, зокрема з огляду на невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та процесуальної форми. Законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі;

питання встановлення опіки і призначення опікуна, як і питання зміни чи звільнення опікуна, є похідними у справах про визнання особи недієздатною, а їх вирішення у наступному судовому процесі після вирішення питання про недієздатність фізичної особи не свідчить про те, що вони стосуються окремого факту, а є наслідком вирішення питання про недієздатність. Більше того, заява про призначення заявника опікуном в іншому судовому процесі може розглядатися, лише якщо суд вже встановив недієздатність фізичної особи, щодо якої ініціюється питання опіки. Встановлення опіки і призначення опікуна, які ініційовані та розглядаються після вирішення питання про недієздатність фізичної особи, є по суті продовженням незавершеної процедури визнання недієздатною фізичної особи, яка потребує особливого захисту та опіки з боку іншої особи / закладу, а їх вирішення в іншому судовому процесі не впливає на правила визначення складу суду;

норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов`язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв`язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України. Таке тлумачення змісту частини другої статті 300 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України з огляду на специфіку спірних правовідносин та їх соціальну важливість відповідає принципам справедливості, розумності та узгоджується з положеннями Конвенції, зокрема пунктом 1 статті 6. Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною;

вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.

З урахуванням висновків, сформульованих у цій справі, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), щодо розгляду справи про призначення заявника опікуном недієздатної особи суддею одноособово.

Щодо розгляду справи по суті

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

У справі, що переглядається, за наслідками розгляду заяви про встановлення опіки та призначення опікуномШевченківський районний суд м. Чернівців ухвалив оскаржуване рішення від 19 червня 2024 року одноособово, у складі одного судді (без двох присяжних). З огляду на висновки, викладені у цій постанові, судовий розгляд цієї справи повинен здійснюватися судом у складі судді та двох присяжних.

Отже, враховуючи, що справу в суді першої інстанції розглянуто неповноважним складом суду, а апеляційний суд на таке порушення норм процесуального права уваги не звернув, вказане є обов`язковою підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо суті справи не аналізуються, оскільки касаційний суд скасовує судові рішення з обов`язкової підстави.

Висновки про правильне застосування норм права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду робить такі висновки.

Вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська