Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.05.2025 року у справі №759/23377/20

Постанова

Іменем України

15 травня 2025 року

м. Київ

Справа № 759/23377/20

Провадження № 61-6752св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Прессер Руслан Владиславович (далі - адвокат позивачки),

відповідач - Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - сільська рада), Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» (далі - ТОВ «Житлоіндбуд-2»),

про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивачки на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року, ухвалене суддею Ковальчук Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивачка проживає у садибі, що межує з територією Вумівського лісу у безпосередній близькості до земельної ділянки, вид використання якої сільська рада змінила на будівництво й обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Для цього рада затвердила товариству з обмеженою відповідальністю, яке є користувачем земельної ділянки, відповідний проєкт землеустрою. Вважаючи такі дії ради незаконними, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування вказаного рішення та про внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру. Відповідачами за цими вимогами зазначила сільську раду й орган Держгеокадастру відповідно. Стверджувала, що позов спрямований на захист законного інтересу у сталому розвитку села з урахуванням громадських і приватних інтересів під час планування та забудови територій, проєктування об`єктів будівництва із дотриманням містобудівного, земельного, лісового та природоохоронного законодавства.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, тоді як апеляційний суд позов задовольнив. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і скерував до останнього справу на новий розгляд. Мотивував так: цей суд не з`ясував, до якої категорії земель належить земельна ділянка і яке її цільове призначення; порушення права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє природне середовище треба довести, недостатньо лише тверджень про те, що позивачка є носієм прав членкині територіальної громади та має право на захист права на безпечне довкілля.

3. Під час нового розгляду справи апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Мотивував тим, що позивачка не довела знищення зелених насаджень унаслідок прийняття оскарженого рішення сільської ради, а також те, що вказане рішення її стосується і обмежує право на вільне користування природними об`єктами.

4. Позивачка із судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що суди попередніх інстанцій не оцінили оскаржене рішення сільської ради на предмет відповідності земельному та містобудівному законодавству; рада прийняла те рішення на підставі містобудівної документації, яку скасував суд в іншій справі. Крім того, зазначила, що оскаржене рішення ради порушує права й інтереси позивачки, бо впливає на традиційний характер середовища села протиправною його забудовою багатоповерховими будинками, перевищенням допустимої щільності населення, перевантаженням технічних комунікацій, транспортних й інших мереж та інфраструктури населеного пункту.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) хто є належним відповідачем за вимогою про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради щодо затвердження товариству проєкту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки? (2) чи є належним способом захисту прав позивачки вимога про зобов`язання органу Держгеокадастру скасувати у поземельній книзі запис, внесений на підставі оскарженого рішення сільської ради?

Вирішив, що належними відповідачами за вимогою про оскарження вказаного рішення сільської ради ж не лише остання (її правонаступник), але й користувач відповідної земельної ділянки - товариство, проєкт землеустрою якого щодо зміни цільового призначення ділянки ця рада затвердила; вимога зобов`язати орган Держгеокадастру скасувати у поземельній книзі запис, внесений на підставі оскарженого рішення сільської ради, є неналежною, бо такий орган мав би внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру у разі скасування судом рішення сільської ради.

(2) Зміст позовної заяви

6. У грудні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:

6.1. Визнати незаконним і скасувати рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 5 травня 2016 року № 91 «Про розгляд та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » (далі - рішення № 91).

6.2. Зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати у поземельній книзі внесений на підставі рішення № 91 запис про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,8 га з кадастровим номером 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка), шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування цього запису.

7. Мотивувала позовну заяву так:

7.1. Позивачка проживає у садибі, що межує з територією Вумівського лісу у безпосередній близькості до земельної ділянки. Має законний інтерес у збереженні зелених насаджень населеного пункту, недопущенні незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку території села й екологічної безпеки. Крім того, як членкиня територіальної громади позивачка має право в інтересах мешканців села оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень.

7.2. За її позовом, зокрема з тими самими вимогами, 16 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закрив провадження у справі № 826/17429/16. Вважав, що спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, бо він виник з приводу реалізації повноважень власника земельної ділянки.

7.3. Рішення № 91 сільська рада прийняла всупереч частинам третій і четвертій статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з порушенням встановленого порядку оприлюднення як порядку денного сесії сільської ради, так і проєкту вказаного рішення й останнього.

7.4. Про незаконність вирубки зелених насаджень на місці будівництва багатоквартирних житлових будинків зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року в справі № 826/13584/16. Згідно з цією постановою суд визнав протиправним рішення 13-ої сесії VI скликання сільської ради від 6 червня 2012 року № 4 «Про затвердження Генерального плану села Петропавлівська Борщагівка».

7.5. Позовна давність не спливла, оскільки правопорушення є триваючим.

(3) Зміст судових рішень (первинний розгляд справи)

8. 15 липня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу, згідно з якою залучив до участі у справі як відповідача Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області (правонаступника Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області).

9. 3 квітня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так: рішення № 91 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки сільська рада прийняла у межах її компетенції, застосувавши «профільні норми права»; у ньому немає загальнообов`язкових правил поведінки, а є індивідуалізовані приписи щодо будівництва об`єкта на земельній ділянці ТОВ «Житлоіндбуд-2»; рішення № 91 не регулює певний вид суспільних відносин, не розраховане на багаторазове застосування та вичерпало дію після його реалізації; позивачка не довела належними і допустимими доказами «наявність її достатньої зацікавленості, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, а саме порушення яких конкретних її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача».

10. 27 вересня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав незаконним і скасував рішення № 91; у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із сільської ради на користь позивачки 2 101,70 грн судового збору. Мотивував так:

10.1. Відповідно до ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року № 832-ХІV Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) і Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» позивачка має право на представництво у суді як власних екологічних інтересів, так і екологічних інтересів суспільства й окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або для усунення порушень вимог екологічного законодавства.

10.2. Позивачка є членкинею територіальної громади Петропавлівської Борщагівки. Тому має право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля, яке належить кожному, і яке може реалізовувати будь-яка зацікавлена людина.

10.3. Позивачка зареєстрована та проживає поруч із земельною ділянкою; на якій розташовані зелені насадження. Рішення № 91 порушує права позивачки на екологічну безпеку, на повагу до її приватного життя та житла (у зв`язку із забудовою території багатоповерхівкою), а також право на безпечне довкілля.

10.4. Незаконне будівництво багатоповерхівки на земельній ділянці збільшить кількість населення на території села, що зумовить додаткове навантаження на технічні комунікації, транспортні й інші мережі, інфраструктуру цього населеного пункту, безпосередньо вплине на умови проживання позивачки та користування нею вказаною інфраструктурою.

10.5. Станом на дату прийняття рішення № 91 не було плану зонування та/або детального плану території, на якій розташована земельна ділянка.

10.6. Необґрунтованими є доводи ТОВ «Житлоіндбуд-2» про те, що згідно з рішенням № 91 сільська рада змінила не цільове призначення земельної ділянки, а лише вид її використання. Пункт 2 цього рішення передбачає зміну саме цільового призначення тієї ділянки, яку орендує вказане товариство.

11. 13 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував постанову апеляційного суду та скерував справу до останнього на новий розгляд. Мотивував так:

11.1. Апеляційний суд не з`ясував, до якої категорії земель належить земельна ділянка та яке її цільове призначення. Він обмежився формальним посиланням на назву рішення № 91 і формулювання його положень, не оцінюючи характер спірних правовідносин. Без з`ясування цільового призначення земельної ділянки передчасним є висновок про те, що рішення № 91 змінило саме таке її призначення.

11.2. Не є підставою для задоволення позову висновок апеляційного суду про те, що позивачка є носієм прав членкині територіальної громади та має право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля. Позивачка згідно з вимогами статей 12 і 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) має довести порушення права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє природне середовище, а суд - оцінити відповідні доводи та докази, що їх підтверджують.

(4) Зміст постанови апеляційного суду (новий розгляд)

12. 24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так:

12.1. Те, що позивачка є мешканкою села та належить до відповідної територіальної громади, ще не означає, що рішення № 91 порушує її права. Це рішення взагалі не стосується прав позивачки та не обмежує її право на вільне користування природними об`єктами. Позивачка не довела, що саме внаслідок прийняття рішення № 91 могло відбутись або відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень.

12.2. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку про те, що зміна виду використання земельної ділянки у межах її цільового призначення має відбуватися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої ділянки. Процедури зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії чинне законодавство не передбачає. Зміна такого виду у межах однієї категорії земель не є зміною цільового призначення земельної ділянки, а отже, не потребує застосування процедур, які відповідно до земельного законодавства застосовуються для зміни цільового призначення (розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження цього проєкту тощо).

12.3. Зміна виду використання земельної ділянки із «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (Розділ секція В підрозділ 03.15) на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» (Розділ секція В підрозділ 02.03) не зумовила зміну цільового призначення земельної ділянки; змінився лише вид її використання у межах однієї категорії (землі житлової та громадської забудови, «Розділ секція В»).

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

13. 8 травня 2024 року адвокат позивачки подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду від 24 квітня 2024 року й ухвалити нове - про задоволення позову.

14. 28 травня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки.

15. 31 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:

16.1. Апеляційний судзастосував приписи статей 17, 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 20 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17 (провадження № К/9901/47386/18), від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18 (провадження № К/9901/6458/19), від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 (провадження № К/9901/12710/21), від 19 квітня 2021 року у справі № 640/11650/20 (провадження № К/9901/2295/21), від 7 вересня 2022 року у справі № 620/6024/20 (провадження № К/9901/28195/21), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/20745/20, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/47/17, від 7 вересня 2021 року у справі № 910/597/18.

16.2. Згідно з пунктом 2 рішення № 91 сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки із земель громадської забудови на землі житлової забудови.

16.3. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 524/2422/17 (провадження № К/9901/59642/18), від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16 (провадження № К/9991/27117/19), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18 (провадження № 61-393св24) щодо порушень прав та інтересів позивачів і потенційної загрози таких порушень, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17 (провадження № К/990/4900/22) щодо порушеного права на інформацію, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/3277/19 (провадження № К/9901/30618/19), Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) щодо оскарження рішення сільської ради.

16.4. Права й інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, полягають у прагненні користуватися природними об`єктами права власності народу, реалізовувати право на безпечне для життя та здоров`я довкілля, щогарантують статті 13 і 50 Конституції України, а також у збереженні традиційного характеру середовища ПетропавлівськоїБорщагівки, недопущенні протиправної забудови цього села багатоповерховими будинками, перевищення допустимої щільності населення, перевантаження технічних комунікацій, транспортних й інших мереж та інфраструктуринаселеного пункту. Рішення № 91 безумовно зачіпає та порушує права й інтереси позивачки, а також інших мешканців села.

16.5. Незалежно від того, чи виявлені порушення законодавства, дії суб`єктів владних повноважень не можна вважати правомірними через недотримання процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті містобудівної документації. Виключно правомірні рішення та дії суб`єктів владних повноважень і їхніх посадових осіб є юридичними фактами в адміністративній процедурі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16 (провадження № К/9991/27117/19)).

16.6. Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми земельного та містобудівного законодавства, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, проігнорували доводи позивачки щодо незаконності рішення № 91 про зміну цільового призначення земельної ділянки. Це рішення сільська рада прийняла всупереч приписам частин третьої та четвертої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за відсутності плану зонування та/або детального плану території на підставі місцевої містобудівної документації (генплану села2012 року), яку скасував інший суд (його рішення набрало законної сили).

16.7. Апеляційний судне оцінив рішення № 91 щодо підстав і порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, не зазначив будь-які висновки стосовно відповідності чи невідповідності цього рішення земельному та містобудівному законодавству, законодавству про інформацію, місцевій містобудівній документації тощо. Про відсутність порушення прав й інтересів позивачки апеляційний суд виснував передчасно. Цей висновок не ґрунтується на встановлених фактах.

16.8. Суди попередніх інстанцій не застосували норми про місцеве самоврядування, про інформацію, про порядок висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, про доступ до публічної інформації, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, повністю проігнорували доводи позивачки про порушення встановленого законодавством порядку оприлюднення порядку денного сесії сільської ради, рішення № 91 і його проєкту.

16.9. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи статей 1, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» стосовно забудови територій, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, а також Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, стосовно визначення поняття «індивідуальний акт», підстав і порядку його оскарження. Юрисдикцію та повноваження загальних судів вирішувати цивільні спори і порядок здійснення цивільного судочинства визначає ЦПК України.

16.10. Апеляційний суд безпідставно застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19. Та постанова стосується інших спірних правовідносин; предметом позовубули вимоги прокурора про визнання незаконним іскасування рішення сільської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, переданняземельної ділянки в оренду та визнання недійсним договору оренди землі. За обставинами справи № 925/929/19 рішення щодо зміни виду використання спірних земельних ділянок уповноважений орган не приймав, відповідноїземлевпорядноїдокументації не було. Тому суди розглядали лише питання законності зміни виду використання земельної ділянки.

17. 24 червня 2024 року позивачка подала через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на касаційну скаргу ТОВ «Житлоіндбуд-2». Вказала, що повністю підтримує касаційну скаргу та просить врахувати її пояснення. Мотивувала так:

17.1. Апеляційний суд безпідставно застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі №925/929/19. На відміну від справи № 759/23377/20, у справі № 925/929/19 рішення щодо зміни виду використання спірних земельних ділянок уповноважений орган не приймав, і відповідної землевпорядної документації не було. Тому суди розглядали лише питання законності зміни виду використання земельної ділянки.

17.2. Наявність чи відсутність порушення прав та інтересів позивачки пов`язаний із оцінкою відповідності рішення № 91 вимогам чинного законодавства. Однак апеляційний суд таку відповідність не перевірив.

17.3. Порушення сільською радою процедури оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні зумовило неналежне ознайомлення громадськості з відповідною інформацією та позбавило можливості реалізувати законні права й інтереси членів територіальної громади села.

17.4. Твердження ТОВ «Житлоіндбуд-2» про непропорційність втручання у його право на мирне володіння майном є необґрунтованим, оскільки це товариство набуло земельну ділянку внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.

18. 5 липня 2024 року позивачка подала через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на касаційну скаргусільської ради. Вказала, що повністю підтримує касаційну скаргу та просить врахувати її пояснення. Мотивувала так:

18.1. Дискреційні повноваження сільської ради не можуть полягати у вчиненні нею дій усупереч закону. Ця рада не мала права приймати рішення № 91 усупереч вимогам частин третьої та четвертої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за відсутності плану зонування та/або детального плану територій земельної ділянки.

18.2. Сільська рада у відзиві на касаційну скаргу та під час розгляду справи не надала жодного доказу, зокрема, публікації на її офіційному вебсайті, які б підтверджували факт оприлюднення рішення № 91 та порядку денного відповідної сесії сільської ради.

18.3. Безпідставним є твердження сільської ради про те, що позивачка не зазначила жодних обставин втручання у її права внаслідок прийняття рішення № 91. Позивачка зазначила відповідні доводи, однак суд на них не звернув увагу.

(2) Позиції інших учасників справи

19. 19 червня 2024 року ТОВ «Житлоіндбуд-2» подало через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу. Просило залишити оскаржену постанову без змін. Мотивувало так:

19.1. Доводи позивачки спрямовані на переоцінку доказів. У касаційній скарзі немає вказівок на те, які саме обставини, що мають значення для справи, суди з`ясували неповно, або які є недоведеними.

19.2. Постанови Верховного Суду, згадані у касаційній скарзі, стосуються інших обставин, ніж у справі № 759/23377/20, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

19.3. Безпідставним є посилання позивачки на частини третю та четверту статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки за обставинами справи відбулася зміна виду використання земельної ділянки, а не зміна її цільового призначення.

19.4. Необґрунтованими є заперечення позивачки у касаційній скарзі щодо неможливості застосування поняття індивідуального акта, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.

20. 4 липня 2024 року сільська рада подала через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу. Просила залишити оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так:

20.1. Позивачка не зазначила про жодне втручання у її права внаслідок дій сільської ради під час прийняття оскарженого рішення № 91. Доводи позивачки про порушення її прав, свобод чи інтересів є абстрактними.

20.2. Немає жодного обґрунтування негативного впливу рішення № 91 на конкретні права, свободи чи інтереси позивачки. Її аргументи засвідчують незгоду з діями сільської ради, що не означає порушення прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 травня 2024 рокувідкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).

23. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Хто є належним відповідачем за вимогою про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради щодо затвердження товариству проєкту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки?

24. Позивачка вважала, що рішення № 91 щодо затвердження проєкту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки суперечить законодавству України. Тому вона як членкиня територіальної громади, проживаючи у безпосередній близькості до цієї ділянки, мала законний інтерес у недопущенні протиправної її забудови багатоповерховими будинками та реалізовувала право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, коли просила скасувати рішення № 91.

25. Верховний Суд скеровуючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, вказав про те, що слід з`ясувати, до якої категорії земель належить земельна ділянка та яке її цільове призначення, а також встановити наявність або відсутність порушення прав позивачки. Тоді апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Виснував, що позивачка не довела знищення зелених насаджень унаслідок прийняття рішення № 91 та порушення її права на вільне користування природними об`єктами.

26. Позивачка не погодилася із судовими рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу. Стверджувала, зокрема, що ці суди не оцінили рішення № 91 на відповідність земельному та містобудівному законодавству, а також не врахували, що сільська рада ухвалила зазначене рішення на підставі містобудівної документації, яку скасував суд в іншій справі.

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що рішення № 91 щодо затвердження ТОВ «Житлоіндбуд-2» проєкту землеустроюпро зміну цільового призначення земельної ділянки стосується прав сільської ради (представника інтересів власника відповідної ділянки), яка ухвалила те рішення, та ТОВ «Житлоіндбуд-2» (користувача цієї ділянки). Тому саме вони, а не тільки сільська рада є належними відповідачами за вимогою про визнання незаконним і скасування рішення № 91.

28. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частини друга та четверта статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

29. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України (частина четверта статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

30. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок (частини перша та друга статті 20 ЗК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення № 91).

31. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (абзац перший частини п`ятої статті 20 ЗК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення № 91).

32. Заявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки суд у порядку, визначеному ЦПК України, здійснює заміну неналежного відповідача чи відмовляє у позові до останнього й ухвалює рішення щодо суті вимог до належного відповідача. Обов`язок встановити належність відповідачів й обґрунтованість позову суд виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття у ній провадження (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18, від 9 квітня 2025 року у справі № 761/6093/22).

33. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

34. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

34.1. Позивачка є членкинею територіальної громади Петропавлівської Борщагівки. Вона зареєстрована у цьому селі та проживає поруч із земельною ділянкою, якою користується ТОВ «Житлоіндбуд-2» на підставі договору оренди землі від 18 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А. за реєстраційним номером 1067 (право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 13765069).

34.2. 5 травня 2016 року на 7-й сесії VII скликання сільська рада прийняла рішення № 91 (т. 1, а. с. 17). Згідно із цим рішенням сільська рада змінила призначення земельної ділянки із земель для будівництва й обслуговування інших будівель громадської забудови - офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення для організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні) - на землі для будівництва й обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

34.3. Зміна виду використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (Розділ секція В підрозділ 03.15)) на вид використання «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (Розділ секція В підрозділ 02.03) не призвела до зміни цільового призначення земельної ділянки, бо змінився лише вид її використання у межах однієї категорії землі (землі житлової та громадської забудови, Розділ секція В).

34.4. Станом на дату прийняття рішення № 91 не було плану зонування та/або детального плану території земельної ділянки, що підтверджує рішення сільської ради від 19 березня 2019 року № 127 «Про надання дозволу на розробку детального плану забудови території для будівництва житлового комплексу та об`єктів соціально-побутового призначення в селі Петропавлівська Борщагівка на АДРЕСА_1» (т. 1, а. с. 19-20).

34.5. 23 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/13584/16 ухвалив рішення, яке залишили без змін Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 5 вересня 2019 року та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року. Згідно з цим рішенням задовольнив позов ОСОБА_2 до сільської ради та Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА): визнав протиправним і скасував рішення 13-ої сесії VI скликання сільської ради від 6 червня 2012 року № 4 «Про затвердження Генерального плану села Петропавлівська Борщагівка»; визнав протиправною бездіяльність Києво-Святошинської РДА, що полягає у невиконанні належним чином публічно-правових обов`язків з планування територій на місцевому рівні, зокрема під час розроблення сільською радою генерального плану села; визнав протиправними дії цієї ради та Києво-Святошинської РДА щодо зміни затвердженого 6 червня 2012 року генерального плану села; визнав протиправним і скасував розпорядження Києво-Святошинської РДА від 23 вересня 2015 року № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до Генерального плану села Петропавлівська Борщагівка». У тій справі суди встановили:

- невідповідність нормам містобудівного, земельного й іншого законодавства Генерального плану села Петропавлівської Борщагівки, затвердженого сільською радою 6 червня 2012 року згідно з рішенням № 4, оскільки цей план передбачав забудову території села багатоповерховими житловими будинками та вирубку зелених насаджень на місці їхнього будівництва. Незалежно від того, чи виявлені порушення законодавства, подальші дії суб`єктів владних повноважень не можна вважати правомірними, а будь-яке прийняте на цій підставі рішення підлягає скасуванню;

- оскаржені рішення можуть мати негативні наслідки для позивачки та зумовити порушення її майнових прав, зокрема на вільне володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності майном.

34.6. 16 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закрив провадження у справі № 826/17429/16 за позовом позивачки до сільської ради в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення № 91 та зобов`язання скасувати внесений на підставі цього рішення запис у поземельній книзі. Вважав, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, бо він виник з приводу реалізації повноважень власника земельної ділянки.

35. За змістом встановлених судами обставин позивачка має матеріально-правовий інтерес у тому, щоб усунути порушення норм містобудівного та земельного законодавства під час планування та забудови земельної ділянки у селі, поблизу якої вона проживає. Цей інтерес позивачка реалізувала за допомогою вимоги визнати незаконним і скасувати рішення № 91 щодо затвердження ТОВ «Житлоіндбуд-2» проєкту землеустроюпро зміну цільового призначення тієї ділянки. Така вимога стосується прав не лише сільської ради, яка представляє інтереси територіальної громади як власника земельної ділянки, але й ТОВ «Житлоіндбуд-2» як користувача останньої, який здійснює на цій ділянці господарську діяльність.Зміст і характер відносин учасників справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують, що сільська рада та ТОВ «Житлоіндбуд-2» є належними відповідачами за вказаною вимогою, проте останнє залучене до участі у справі лише як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

36. З огляду на неналежний склад відповідачів за вимогою про визнання незаконним і скасування рішення № 91 у задоволенні цієї вимоги слід відмовити. Тому немає підстав аналізувати інші доводи касаційної скарги, які стосуються суті спору, а судові рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги слід змінити у мотивувальних частинах.

(2.2) Чи є належним способом захисту прав позивачки вимога про зобов`язання органу Держгеокадастру скасувати у поземельній книзі запис, внесений на підставі оскарженого рішення сільської ради?

37. Позивачка просила зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати внесений на підставі рішення № 91 запис у поземельній книзі шляхом внесення відповідного запису до Державного земельного кадастру. Суди обох інстанцій відмовили у задоволенні цієї вимоги, оскільки вважали відсутніми підстави для скасування рішення № 91. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати запис у поземельній книзі є неналежним способом захисту прав позивачки.

38. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто зумовлювати у конкретному спорі той результат, на який спрямована мета позивача, - захист порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).

40. Приватноправові норми визначили обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права й інтересу особи. Такими підставами є: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

41. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що ГУ Держгеокадастру внесло на підставі рішення № 91 запис у поземельну книгу. Позивачка просила зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати цей запис шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про це скасування. Ця вимога є неналежним способом захисту, оскільки відповідні зміни мали би бути внесені у разі скасування судом рішення № 91. Тому заявлення окремої вимоги щодо скасування запису у поземельній книзі не є необхідним. З огляду на це рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у вказаній частині слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

42. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

44. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

45. Із урахуванням часткової обґрунтованості касаційної скарги позивачки, оскаржені судові рішення у мотивувальних частинах слід змінити, виклавши останні у редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

46. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

47. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

48. Під час розгляду справи судові рішення оскаржували лише позивачка та ТОВ «Житлоіндбуд-2». З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати позивачки слід залишити за нею. Крім того, позивачка має відшкодувати ТОВ «Житлоіндбуд-2» 3 363,20 грн (2 102 х 200% х 0,8) витрат за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог (т. 2, а. с. 112-127, 130).

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 рокузмінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині ці судові рішення залишити без змін.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» (адреса: вулиця Миру, 23-А, офіс 115, село Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130; код у ЄДР 36106370) 3 363,20 грн (три тисячі триста шістдесят три грн 20 коп.) відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко