ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 915/47/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Покори І. Є. (адвокат),

відповідача - Кравченка О. А. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ? на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 (суддя Мавродієва М. В.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (головуючий - Богацька Н. С., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ?

до Миколаївської міської ради

про визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ? (далі - ТОВ ?ОВЕРТІ?, Товариство, орендар) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, Міськрада, орендодавець) про визнання недійсним рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1 "Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031" (далі - рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, оспорюване рішення), посилаючись на положення статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 31, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на підставі договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 Товариству передано в оренду земельну ділянку площею 2676 кв.м., розташовану по вул. Генерала Карпенка у м. Миколаєві, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною (далі - спірна земельна ділянка), з цільовим призначенням В.03.15, строк оренди - до 01.04.2017 з можливістю пролонгації (далі - договір оренди від 25.05.2015); 2) прийнявши оспорюване рішення, відповідач незаконно в односторонньому порядку припинив правомірно набуте право позивача на користування спірною земельною ділянкою, безпідставно посилаючись на порушення позивачем екологічних умов та нецільове використання спірної земельної ділянки; 3) на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 29.09.2016 № 9/1 об`єкт будівництва вже було побудовано позивачем і введено в експлуатацію, чому передувало отримання містобудівних умов та обмежень забудови, всіх необхідних погоджень і дозволів на будівництво, у тому числі проведення екологічної експертизи, при цьому земельна ділянка використовується за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, а зміна технічних характеристик об`єкта будівництва та додаткова побудова (порівняно із переліченими у договорі оренди від 25.05.2015 об`єктами) автозаправної станції (далі - АЗС) та газозаправного пункту не свідчить про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки побудовані об`єкти в цілому належать до інших будівель громадської забудови.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 (суддя Олейняш Е. М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Разюк Г. П.) та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2017 (головуючий - Сибіга О. М., судді Данилова М. В., Корсак В. А.), провадження у справі у частині позовних вимог про визнання недійсними пунктів 3, 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки зазначені вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 (суддя Олейняш Е. М.) позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 2 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1.

5. Рішення мотивоване тим, що відповідно до класифікації (В.03.15), визначеної умовами договору оренди від 25.05.2015, спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови і призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вичерпного переліку яких чинне законодавство не містить. При цьому розроблення проектної документації та отримання дозвільних документів на будівництво відбулося відповідно до законодавства, а зміни відбулися лише стосовно переліку, назви об`єктів будівництва та їх технічних характеристик, про що позивачу Управління архітектури та містобудування Миколаївської міськради видавало відповідні містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17-4031, що не може вважатися порушенням умов договору у виді нецільового використання землі. Жодних доказів порушення відповідачем екологічних вимог під час використання орендованої земельної ділянки суд не встановив.

6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Разюк Г. П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Постанова мотивована доведеністю використання Товариством земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки у договорі оренди від 25.05.2015 передбачено конкретний перелік об`єктів, для будівництва яких передавалася спірна земельна ділянка із цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, проте внаслідок включення недостовірної інформації до виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови орендар додатково здійснив будівництво АЗС та автомобільного газозаправного пункту, тобто об`єктів підвищеної екологічної небезпеки, експлуатація яких потребує застосування положень земельного законодавства щодо іншої категорії земель. Оскільки право орендодавця на одностороннє розірвання договору оренди від 25.05.2015, зокрема у випадку використання землі не за цільовим призначенням, передбачено умовами цього договору та нормами чинного законодавства, оспорюване рішення в частині дострокового розірвання договору відповідач прийняв у межах наданих повноважень. Апеляційний суд також зауважив, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 521/4789/17, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ ?ОВЕРТІ? до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, згідно з якими скасовано отримані Товариством містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17- 4031. Таким чином, станом на час розгляду цієї справи видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови, на підставі яких орендар збудував АЗС та автомобільний газозаправний пункт, скасовані за судовим рішенням.

8. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 (головуючий - Міщенко І. С., судді Берднік І. С., Суховий В. Г.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 915/47/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

9. Зазначену постанову аргументовано тим, що здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили: 1) до якої саме категорії земель з наведеного у статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) переліку належить віднести орендовану земельну ділянку внаслідок побудови на ній спірних об`єктів, натомість обмежилися лише загальною вказівкою на те, що особливості побудованих Товариством об`єктів потребують застосування положень іншого земельного законодавства, ніж те, що регулює використання земель житлової та громадської забудови; 2) чи здійснив позивач реалізацію завершального етапу будівництва об`єкта у виді реєстрації у встановленому порядку права власності на збудований об`єкт на дату прийняття Міськрадою оспорюваного рішення; 3) у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, тому зміна об`єкта будівництва на такій земельній ділянці у межах категорії земель, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, не вважається істотним порушенням умов цього договору; 4) напередодні прийняття орендодавцем рішення про розірвання договору оренди від 25.05.2015, а саме 16.09.2016, між сторонами було укладено договір № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, а розмір пайового внеску орендаря розраховано саме за об`єкт "будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту на вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), Заводський район, м. Миколаїв".

10. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.

11. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що з огляду на системний аналіз положень статей 19, 20, 67, 71 ЗК України АЗС можуть розміщуватися лише на землях із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", внаслідок чого особливості побудованих Товариством об`єктів та специфіка послуг, які надає за їх допомогою позивач на орендованій земельній ділянці, потребують застосування положень земельного законодавства, відмінного від того, що регулює сферу використання земель житлової та громадської забудови. При цьому скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031, оформлене рішенням Миколаївської міськради, законність якого підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі № 521/4789/17, уже після розробки проєкта та будівництва АЗС не може свідчити про дотримання орендарем порядку проєктування, будівництва АЗС та введення її в експлуатацію, так само як і укладення між сторонами 16.09.2016 договору № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва не може свідчити про незаконність рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, оскільки прийняття відповідачем такого рішення є правом Міськради, передбаченим у договорі оренди від 25.05.2015 за наявності для цього певних передумов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ТОВ ?ОВЕРТІ? звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 21, 651 ЦК України, статей 19, 20, 38, 67, 71, 144 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 13, 75, 76, 78, 79, 86, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, тому під час будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту було змінено вид використання земельної ділянки у межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, що дозволено чинним законодавством; 2) у жодному чинному нормативно-правовому акті не визначено окремого цільового призначення земельних ділянок для розміщення АЗС, а чинне на час прийняття оспорюваного рішення законодавство не встановлювало будь-яких заборон чи обмежень щодо розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови; 3) до земель автомобільного транспорту належать землі, надані виключно підприємствам, установам та організаціям автомобільного транспорту, у зв`язку з чим землі під АЗС включаються до земель автомобільного транспорту тільки у випадку, якщо така земельна ділянка відводиться автотранспортному підприємству, яке має право здійснювати відповідну діяльність, натомість позивач не належить до числа підприємств автомобільного транспорту, тому розміщення АЗС на земельній ділянці з кодом В.03.15. не суперечить чинному законодавству; 4)суди помилково надали преюдиціального значення не обставинам (фактам), які встановлено судовими рішеннями у справі № 521/4789/17, а правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом у зазначеній справі; 5) позивач як замовник будівництва повністю дотримався встановленого законодавством порядку проєктування та будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи) у м. Миколаєві, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були чинними до завершення будівництва об`єкта, як на дату прийняття відповідачем оспорюваного рішення, так і на теперішній час усі отримані позивачем дозвільні документи щодо будівництва об`єкта є чинними, не скасовані та не оскаржені у судовому порядку; 6) суд першої інстанції беззаперечно приймає аргументи відповідача про те, що розташування АЗС на спірній земельній ділянці не відповідає Генеральному плану м. Миколаєва, затвердженому рішенням Миколаївської міськради від 18.06.2009 № 35/18; 7) в оспорюваному рішенні відповідача не наведено жодної з обставин, з наявністю яких сторони у абзаці 4 пункту 12.4 договору оренди від 25.05.2015 пов`язали можливість одностороннього розірвання договору з ініціативи орендодавця, зокрема змісту допущеного позивачем порушення та доказів його істотності, настання випадків, передбачених у відповідному пункті договору; 8) відповідачу задовго до прийняття оспорюваного рішення було відомо про будівництво на спірній земельній ділянці автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту, а також під час дії договору оренди було визнано право користування земельною ділянкою саме для будівництва зазначених об`єктів, тому прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення є непослідовним і порушує права позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. Міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. Згідно з пунктом 4 рішення Миколаївської міськради від 18.08.2006 № 4/30 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради, та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку площею 2676 кв.м., залишивши її в землях іншого призначення для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи. Передано ТОВ "ОВЕРТІ" земельну ділянку в оренду строком до 01.04.2010 для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи.

16. На підставі зазначеного рішення 11.09.2006 між Миколаївською міськрадою та ТОВ "ОВЕРТІ" було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2006 за № 040600100586.

Земельну ділянку передано в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.10.2006.

17. Відповідно до пункту 24 рішення Миколаївської міськради від 06.09.2010 № 48/62 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва" продовжено ТОВ "ОВЕРТІ" на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 2676 кв.м., наданої за рішенням Міськради від 18.08.2006 № 4/30, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, згідно з висновком Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міськради від 25.05.2010 № 17- 657.

На підставі цього рішення 06.06.2011 між Миколаївською міськрадою та ТОВ "ОВЕРТІ" було укладено договір № 062- 11 про зміни до договору оренди землі, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК" 24.10.2006 за № 040600100586, за умовами якого термін оренди земельної ділянки було продовжено на 2 роки до 01.04.2012.

18. Згідно з пунктом 3 рішення Миколаївської міськради від 18.03.2015 № 46/45 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва" ТОВ "ОВЕРТІ" продовжено на 5 років строк оренди земельної ділянки загальною площею 2676 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:05:005:0003), наданої за рішенням Міськради від 06.09.2010 № 48/62, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, згідно з висновком Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міськради від 16.09.2014 № 17- 4720.

19. На підставі зазначеного рішення 25.05.2015 між Миколаївською міськрадою та ТОВ "ОВЕРТІ" укладено договір оренди землі, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25.05.2015 № 10859.

20. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2676 кв.м. (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її у суборенду (кадастровий № 4810136300:05:005:0003). На земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною. Цільове призначення земельної ділянки: В.03.15.

21. В абзацах 1, 2 пункту 5.3 договору оренди від 25.05.2015 сторони погодили умови збереження стану об`єкта оренди, зокрема на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Миколаївською міською радою рішення про затвердження проєкту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проєкту відведення сплачує орендар.

22. Підпунктом "г" пункту 9.4 та абзацом 4 пункту 12.4 договору оренди від 25.05.2015 передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Дія договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України (далі - ГК України), у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, що суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців), порушує строки завершення забудови земельної ділянки, здійснює самовільне будівництво, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

23. 07.07.2015 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міськради видало Товариству містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 56/17- 4031 на будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазином промислових товарів, закусочною та автомобільним газозаправним пунктом.

24. Відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було проведено експертизу проєкта будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту, за результатами якої отримано позитивний експертний звіт від 29.12.2015 № 7- 068- 15-ЕП/ЛО щодо розгляду проєктної документації за проєктом будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту на вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи) у Заводському районі м. Миколаєва.

Згідно з цим експертним звітом проєктна документація "розроблена відповідно до вихідних даних на проєктування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з вказаними у звіті технічними показниками".

25. 26.01.2016 ТОВ "ОВЕРТІ" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ115160260967 для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), Заводський р-н, м. Миколаїв, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

26. 16.09.2016 між сторонами укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, за умовами якого ТОВ "ОВЕРТІ" здійснює пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва шляхом перерахування коштів до міського цільового фонду створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, а Міськрада приймає ці кошти на окремий рахунок.

Товариство сплатило вартість пайової участі у повному розмірі (у сумі 268503,83 грн), що підтверджується довідкою Департаменту фінансів Миколаївської міськради від 21.09.2016 № 07.03- 14/217.

27. 21.09.2016 оформлено акт готовності закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації за підписами замовника будівництва, генерального проєктувальника, генерального підрядника будівництва та головного інженера проєкта.

28. 26.09.2016 позивач отримав сертифікат серії ІУ № 165162700421, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

29. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1 ухвалено: розірвати в односторонньому порядку за ініціативою Міськради договір оренди від 25.05.2015, зареєстрований у Миколаївській міськраді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 10859, з підстав, передбачених абзацом 3 пункту 12.4 зазначеного договору; зобов`язати ТОВ "ОВЕРТІ" повернути земельну ділянку (кадастровий № 4810136300:05:005:0003) у встановленому законом порядку Миколаївській міськраді; скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, від 07.07.2015 № 56/17-4031, видані ТОВ "ОВЕРТІ"; звернутися до ДАБІ у Миколаївській області про скасування декларації про початок будівельних робіт та про завершення будівництва на земельній ділянці по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи.

Оспорюване рішення прийнято за результатами розгляду звернень депутатів міської ради Яковлєва А. В. і Суслової Т. М., рекомендації постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста від 23.09.2016, оформленої протоколом № 28.

30. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 у справі № 521/4789/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ОВЕРТІ" до Миколаївської міськради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 і 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1.

Позиція Верховного Суду

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

32. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

33. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

34. Судовими рішеннями у справі № 521/4789/17 (між тими самими сторонами) встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають повторному доказуванню під час вирішення цього господарського спору, а саме: 1)відповідно до Генерального плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міськради від 18.06.2009 № 35/18, надана у користування земельна ділянка належить до земель, на яких розташовуються станції технічного обслуговування, та межує з територією громадської забудови. АЗС знаходиться поміж ще двох АЗС, що свідчить про відсутність загальної потреби в її розміщенні. Крім того, АЗС межує безпосередньо з багатоквартирним будинком. Таким чином, розташування АЗС та автомобільного газозаправного пункту на зазначеній земельній ділянці не відповідає Генеральному плану м. Миколаєва; 2) ТОВ "ОВЕРТІ", розмістивши на землях іншого призначення, що межують із територією громадської забудови, АЗС і газозаправний пункт, змінило цільове призначення наданої в оренду земельної ділянки та режим її використання, оскільки будівництво зазначених об`єктів передбачено, зокрема на землях транспорту.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд не бере до уваги необґрунтоване твердження скаржника про помилкове надання судами попередніх інстанцій преюдиціального значення не обставинам (фактам), встановленим судовими рішеннями у справі № 521/4789/17, а правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом у зазначеній справі.

З таких самих мотивів колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника про беззаперечне врахування судом першої інстанції аргументів відповідача про невідповідність розташування АЗС на спірній земельній ділянці Генеральному плану м. Миколаєва, так і посилання Товариства на недоведеність зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки шляхом побудови на ній АЗС і газозаправного пункту, тоді як згідно з абзацом 4 пункту 12.4 договору оренди від 25.05.2015 використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією із підстав одностороннього розірвання договору з ініціативи орендодавця.

34. Адже згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, судове рішення у справі № 521/4789/17, яке набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів.

35. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

36. Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

37. У пункті "ґ" статті 141 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням визначено як підставу припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

38. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

39. Наведені норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17).

40. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Цьому праву кореспондує обов`язок орендаря забезпечувати використання землі за цільовим призначенням (абзац "а" частини 1 статті 96 ЗК України).

41. Згідно з пунктом 12.5 договору оренди від 25.05.2015 розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди (договору про зміни). Договір вважається розірваним за взаємною згодою сторін з дати прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо цим рішенням не буде встановлена інша дата. У разі розірвання договору орендарю необхідно вжити заходів щодо припинення права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, сторони у договорі оренди від 25.05.2015 за взаємною згодою надали орендодавцю право на одностороннє розірвання договору оренди у випадках, визначених цим договором, шляхом прийняття Миколаївською міськрадою відповідного рішення.

42. Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

43. За змістом частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

44. Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

45. Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

46. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

47. Віднесення спірної земельної ділянки за цільовим призначенням до категорії В.03.15 також підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 21.03.2017.

48. Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 03.15 - землі громадської забудови, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

49. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

50. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про прийняття Міськрадою оспорюваного рішення про одностороннє розірвання договору оренди від 25.05.2015 без порушень вимог чинного законодавства з огляду на таке.

51. Як встановлено судами, за змістом пунктів 2.1, 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 спірна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель іншого призначення, а за цільовим призначенням "для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною" - до категорії земель житлової та громадської забудови.

Дійсно, ЗК України не визначає умов використання земель іншого призначення та їх складу.

Однак з урахуванням змісту диспозитивних положень статті 19 ЗК України, суди правильно зазначили, що землями іншого призначення є землі, не включені до інших категорій земель, передбачених пунктами "а-є" частини 1 цієї статті, проте входять до складу такої категорії земель як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт "ж" частини 1 цієї статті).

Водночас землі іншого призначення - це землі, відмінні від земель транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

52. З урахуванням наведеного та положень частини 5 статті 20 ЗК України зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлено. Виходячи із встановленого ЗК України принципу раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі у межах її цільового призначення має проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

53. Колегія суддів погоджується із твердженням скаржника про те, що зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій саме під будівництво, в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку відбувається лише зміна порядку використання земельної ділянки. У разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Однак касаційна інстанція зауважує на неврахуванні скаржником тих істотних обставин, що відповідна зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці має відбуватися виключно у межах відповідної категорії земель (землі житлової та громадської забудови), тоді як у цій справі внаслідок побудови орендарем АЗС спірна земельна ділянка за функціональним призначенням вже стала належати до земель іншого призначення, а саме до такої категорії як землі транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

54. Виконуючи під час нового розгляду справи вказівки, вміщені у постанові Верховного Суду від 20.06.2018, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що умови використання землі, переданої в оренду ТОВ "ОВЕРТІ", конкретизовані у договорі оренди від 25.05.2015 та можуть бути змінені лише шляхом внесення змін до цього договору.

Водночас наявне будівництво позивачем на відведеній в оренду земельній ділянці об`єктів АЗС та автомобільного газозаправного пункту, що не супроводжувалася внесенням відповідних змін чи доповнень до пунктів 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 шляхом розширення існуючого цільового призначення спірної земельної ділянки, фактично спричинило вихід орендаря не лише за межі її первісного цільового призначення, але й за межі режиму використання земель житлової та громадської забудови.

55. Наведене спростовує твердження скаржника про те, що під час будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту було змінено вид використання земельної ділянки у межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, що чинне законодавство дозволяє.

56. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особливості побудованих Товариством об`єктів та специфіка послуг, які надаються за їх допомогою позивачем на орендованій земельній ділянці, потребують застосування положень земельного законодавства, відмінного від того, що регулює сферу використання земель житлової та громадської забудови.

57. У свою чергу, згідно з частиною статті 67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, АЗС, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (частина 1 статті 71 ЗК України).

58. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту".

59. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про те, що ТОВ "ОВЕРТІ", розмістивши на землях іншого призначення, що межують із територією громадської забудови, АЗС та автогазозаправний пункт, не дотрималося вимог земельного законодавства та умов договору оренди від 25.05.2015 щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому відбулася не зміна переліку об`єктів будівництва, визначених у пункті 5.1 цього договору оренди, на що посилається позивач, а будівництво об`єкта, який не може бути віднесено до "інших будівель громадської забудови" з огляду на його належність до об`єктів, які законодавець у статті 71 ЗК України вважає за можливе розміщувати на землях автомобільного транспорту.

60. У зв`язку з наведеним касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про те, що: 1) у жодному чинному нормативно-правовому акті не визначено окремого цільового призначення земельних ділянок для розміщення АЗС, а чинне на час прийняття оспорюваного рішення законодавство не встановлювало будь-яких заборон чи обмежень щодо розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови; 2) до земель автомобільного транспорту належать землі, надані виключно підприємствам, установам та організаціям автомобільного транспорту, у зв`язку з чим землі під АЗС включаються до земель автомобільного транспорту тільки у випадку, якщо така земельна ділянка відводиться автотранспортному підприємству, яке має право здійснювати відповідну діяльність, натомість позивач не належить до числа підприємств автомобільного транспорту, тому розміщення АЗС на земельній ділянці з кодом В.03.15. не суперечить чинному законодавству.

Крім того, такі помилкові доводи ґрунтуються на довільному розширеному тлумаченні норм статей 19, 20, 38, 67, 71 ЗК України.

61. Касаційна інстанція також не погоджується з твердженням скаржника про те, що Товариство як замовник будівництва повністю дотрималося встановленого законодавством порядку проєктування та будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи) в м. Миколаєві, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були чинними до завершення будівництва об`єкта, а на дату прийняття відповідачем оспорюваного рішення, а також на теперішній час усі отримані позивачем дозвільні документи щодо будівництва об`єкта є чинними, не не оскаржені та не скасовані у судовому порядку, оскільки суди попередніх інстанцій під час вирішення спору врахували, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 у справі № 521/4789/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ ?ОВЕРТІ? до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, згідно з якими (пунктами) скасовано отримані Товариством містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17- 4031. Отже, законність та обґрунтованість відповідних юридично значимих дій Міськради підтверджено зазначеними судовими рішеннями.

Наведене переконливо свідчить про порушення орендарем порядку забудови спірної земельної ділянки, передбаченого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

62. Згідно з пунктом 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, АЗС слід розміщувати у промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

63. У преамбулі Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360- 92*", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, встановлено, що ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Відповідно до пункту 7.55* цих Державних будівельних норм України АЗС за умови дотримання санітарно-гігієнічних, екологічних, протипожежних та інших нормативних вимог можуть проектуватися також як автозаправні комплекси з приміщеннями і окремими об`єктами сервісного обслуговування водіїв і транспортних засобів: для роздрібної торгівлі, швидкого харчування, технічного обслуговування, миття і змащування автомобілів. У населених пунктах АЗС, автозаправні комплекси слід розміщувати на земельних ділянках, планувально-відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови, з урахуванням загальної потреби в залежності від рівня автомобілізації населеного пункту, інтенсивності руху та споживчого попиту. Вибір типу АЗС для конкретного місця розташування слід проводити в залежності від потужності та технологічних рішень, згідно з класифікацією, наведеною у таблиці 7.8*, а також з урахуванням містобудівних обмежень і вимог природоохоронного законодавства.

64. Згідно з пунктом 5.32 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, відстань від АЗС з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.

65. Відповідно до пункту 7.61* Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360- 92*", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992 № 44, розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчої споруди АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж у відповідності з таблицею 7.9* та додатком 8.3* з урахуванням правил безпеки дорожнього руху.

66. Наведені обставини стали підставою для висновку судів під час розгляду адміністративної справи № 521/4789/17 про те, що розташування АЗС та автомобільного газозаправного пункту із недотриманням встановлених розривів та відстаней від багатоквартирного будинку є порушенням державних будівельних норм.

67. Колегія суддів не бере до уваги безпідставні доводи скаржника про те, що відповідачу задовго до прийняття оспорюваного рішення було відомо про будівництво на спірній земельній ділянці автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту, а також під час дії договору оренди було визнано право користування земельною ділянкою саме для будівництва зазначених об`єктів, тому прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення є непослідовним і порушує права позивача, оскільки ці доводи повністю спростовуються фактом невнесення сторонами змін до договору оренди від 25.05.2015 щодо розширення визначеного цільового призначення спірної земельної ділянки.

68. Суд першої інстанції також правильно зазначив, що умови договору оренди від 25.05.2015 не обмежують право Міськради на одностороннє дострокове розірвання цього договору залежно від можливого укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, чим спростовується аргумент скаржника про те, що укладення між сторонами 16.09.2016 договору № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, тобто напередодні прийняття рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, може свідчити про незаконність цього рішення.

69. Верховний Суд відхиляє безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на прийняття оспорюваного рішення з порушенням положень статті 144 ЗК України, якою врегульовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного та екологічного законодавства, оскільки, прийнявши оспорюване рішення, Міськрада скористалася передбаченим пунктом 12.4 договору оренди від 25.05.2015 правом на одностороннє розірвання цього договору саме у зв`язку із використанням орендарем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не внаслідок її використанням способами, що суперечать екологічним вимогам.

70. Що стосується посилання скаржника на практику ЄСПЛ, зокрема у справах "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України" тощо, в яких ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей у майбутньому, оскільки їх можна вважати складовою частиною власності, то як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач достеменно знав, під які саме об`єкти будівництва йому передано у користування спірну земельну ділянку за договором оренди від 25.05.2015, але у подальшому на власний ризик отримав у липні 2015 року за своєю заявою містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки дещо іншими об`єктами (АЗС та газозаправний пункт), які й почав будувати.

Отже, у цьому спорі не йдеться про "правомірне очікування" особи після дотримання нею всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення.

71. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог унаслідок прийняття Міськрадою оспорюваного рішення відповідно до чинного земельного законодавства та у межах наданих їй повноважень.

72. У свою чергу, колегія суддів погоджується із викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджують наведені раніше висновки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

74. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Розподіл судових витрат

75. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ? залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №915/47/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков