Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №212/7779/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 212/7779/17

провадження № 61-39348св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року у складі головуючого судді Козлова Ю. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової А. П.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його батько ОСОБА_4 працював у відповідача на дільниці № 1 шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком». 13 червня 2003 року під час виконання трудових обов`язків він загинув внаслідок ураження електрострумом.

Позивач вважає, що у зв`язку зі смертю батька йому завдано моральну шкоду у розмірі 320 тис. грн, яку просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 74 460 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл сдових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу, у зв`язку зі смертю його батька, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 440, 441, 450, 456 ЦК УРСР. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг його душевних страждань, а також те, що нещасний випадок стався з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», який не забезпечив належних умов праці на виробництві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» залишена без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Короткий зміст касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно застосували норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, а саме положення статті 440-1 ЦК УРСР, якою передбачені загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, у той час як правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування шкоди члену сім`ї потерпілого, завданої його смертю (13 липня 2003 року) і правова норма, яка регулює такі правовідносини, з`явилася лише у Цивільному кодексі України 2004 року та підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли з 01 січня 2004 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року справу № 212/7779/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справив касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що 13 липня 2003 року, при виконанні трудових обов`язків гірничого майстра на дільниці № 1 шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудом», внаслідок ураження електрострумом, загинув батько позивача ОСОБА_4 .

За фактом нещасного випадку було складено акт № 21 про нещасний випадок на підприємстві від 26 липня 2003 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався 13 липня 2003 року о 03 год. 20 хв., смерть наступила внаслідок ураження технічним струмом. У пункті 10 зазначеного акта встановлені особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, серед яких ОСОБА_5 не зазначено.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСРморальна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була уповноважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції Україниабо випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв`язку із чим обґрунтовано зобов`язали ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодувати позивачу як сину загиблого завдану моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтею 440-1 ЦК УРСР. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди врахували характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, і при цьому виходили із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що матеріальна норма, що передбачає право члена сім`ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, з`явилася лише у Цивільному кодексі України 2004 року, та підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли з 01 січня 2004 року, є безпідставними, оскільки дійсно відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не була передбачена чинним на той час законодавством, то така моральна шкода за наявності для цього підстав відшкодовується відповідно статті 440-1 ЦК УРСР 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Твердження заявника в касаційній скарзі на те, що при задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суди посилалися, зокрема, на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 807 не вплинули на правильність висновків судів щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статями 409, 410, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик