Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 766/13264/18

провадження № 61-4601св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів:

Чорної Т. Г., Пузанової І. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2018 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -

АТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2019 року у задоволені позову АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Додатковою постановою Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Загоруйка Г. А., який діяв від імені ОСОБА_1, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі № 766/13264/18 за позовом

АТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасовано, справу в частині ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-3719св20).

Додатковою постановою Херсонського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з АТ "Альфа банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 895,00 грн.

Стягуючи з АТ "Альфа банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд врахував складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судової практики та фінансового стану сторін, дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 895,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Херсонського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував думку представника банку, висловлену в судовому засіданні щодо незгоди з із наданим розрахунком, до якого включено витрати відповідача на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду

від 23 січня 2020 року. Крім того, до загальних витрат також включено і витрати, понесені за розгляд апеляційної скарги АТ "Укрсоцбанк" ще у 2019 році, що є неправильним. Заявник вважає, що заява про стягнення витрат, понесених після 23 грудня 2019 року, повинна бути залишена без розгляду, оскільки заявлена із пропущенням відповідних строків.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 (провадження № К/9901/24344/18),

від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18 (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених частиною 1 статті 270 ЦПК України.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що Загоруйко Г. А. є адвокатом ОСОБА_1. на підставі договору № 13/2019 про надання правової допомоги, який укладений 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Загоруйком Г. А., нотаріально посвідченої довіреності та ордера про надання правничої (правової) допомоги серії ВТ № 1000663.

27 січня 2020 року адвокат Загоруйко Г. А., який діє від імені ОСОБА_1, відповідно до положень частини 8 статті 141 ЦПК України звернувся до Херсонського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, до якої додав довідку № 13/2019/766/13264/18 від 23 січня 2020 року про оплату ОСОБА_1 наданих послуг на професійну правничу допомогу та просив стягнути з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Загоруйко Г. А., який діє в інтересах ОСОБА_1, під час апеляційного розгляду справи надав: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким адвокат надав такі юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги з витратами часу 1 година, вартістю 417,30 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 1
251,90 грн з витратами часу 3 години (417,30 грн за 1 годину); участь у судових засіданнях в апеляційному суді 19 грудня 2019 року вартістю 1 251,90 грн з витратою часу 1 година, 23 грудня 2019 року вартістю 1 251,90 грн з витратою часу 1 година та 23 січня 2020 року вартістю 1 416,90 грн з витратою часу 1 година; копію договору про надання правової допомоги № 13/2019 від 01 жовтня 2019 року; акти виконаних робіт від 23 грудня 2019 року № 13/2019/766/13264/18 та від 23 січня 2020 року № 13/2019/766/13264/18/2, а також розрахунки-фактури від 23 грудня 2019 року № 13/2019/766/13264/18 та від 23 січня 2020 року № 13/2019/766/13264/18/2, підписані адвокатом Загоруйком Г. А. та ОСОБА_1. від 23 грудня 2019 року на суму 4 173 грн та від 23 січня 2020 року на суму 1 416,90
грн; рахунки на оплату зазначених сум, а також довідку від 23 січня 2020 року, що підтверджує факт повного розрахунку ОСОБА_1 з адвокатом Загоруйком Г. А. за послуги, надані на підставі договору від 01 жовтня 2019 року № 13/2019 про надання правової допомоги послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Надавши належну правову оцінку доказам, наданим відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що надані відповідачем докази підтверджують витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судової практики та фінансового стану сторін, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 895,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення прийнято без додержанням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець