Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 756/12401/17

провадження № 61-11513св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор Хиба Анна Володимирівна, державне підприємство "Сетам",

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кірюхова Наталя Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Безпалюк Наталією Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О. від 06 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного реєстратора Хиби А. В., ДП "Сетам", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кірюхова Н. С. про скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та скасування записів про право власності.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є співвласником будинковолодіння АДРЕСА_1. Указане будинковолодіння належить на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2000 року, наступним особам: ОСОБА_1 (63/100 частин), спадкоємцю ОСОБА_9 - ОСОБА_5 (11/400 частин), ОСОБА_6 (10/200 частин), спадкоємиці ОСОБА_10 - ОСОБА_7 (1/200 частин), спадкоємцю ОСОБА_11 - ОСОБА_8 (26/100 частин).

У судовому засіданні, яке відбулось 04 вересня 2017 року під час розгляду цивільної справи № 756/3358/15-ц за його позовом до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та відновлення становища, яке існувало до порушення, де позивач намагається скасувати незаконно виготовлений на ім'я ОСОБА_3 технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, його представнику стало відомо, що наразі право власності на будівлі під літ. "К ", "к ", "И ", "Л " та "л" зареєстровано за ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_3, на підставі договорів дарування, посвідчених 03 серпня 2017 та 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровими номерами 842 та 870.

Указані договори дарування не могли мати місце, оскільки будівлі під літ. "К", "к ", "И ", "Л " та "л" належать до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, і згоди на їх виділення та передачу у власність стороннім особам всі співвласники цього будинковолодіння не давали і ніяких правочинів зі сторонніми особами щодо цього не укладали. Позивач вважав спірні договори дарування, посвідчені 03 серпня 2017 року та 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровими номерами 842 та 870, недійсними, оскільки їх зміст суперечить нормам ЦК України.

На переконання позивача, мало місце незаконне вибуття з його власності та власності інших співвласників будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, будівель під літ. "К ", "К ", "И ", "Л " ТА "л" за цією адресою, що змусило його звернутися до суду з позовом для захисту його прав на дане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року позов задоволено. Скасовано рішення № 36031198 державного реєстратора ДП "Сетам" Хиби А. В. від 07 липня 2017 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_2, за суб'єктом: ОСОБА_3, податковий номер/ серія, номер паспорта НОМЕР_1, та відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, за номером 21275691, дата реєстрації: 05 липня 2017 року.

Визнано недійсним договір дарування Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, посвідчений 03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим номером 842, та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на Ѕ частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, за номером 21699815, дата реєстрації: 03 серпня 2017 рік. Визнано недійсним договір дарування Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, посвідчений 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим номером 870.

Застосовано наслідки недійсності договору дарування 1\2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна1294403780000, посвідченого 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим номером 870, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на Ѕ частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, за номером 21805932, дата реєстрації: 10 серпня 2017 рік.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будівлі під літ. "К ", "к ", "И", "Л " та "л", що у даний час мають адресу: АДРЕСА_2, та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності на ім'я відповідача ОСОБА_2, є складовими будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу ОСОБА_1 та іншим співвласникам. Жодних дій щодо виділення в окремий об'єкт та відчуження іншим особам будівель під літ. "К ", "к ", "И " та "л" співвласники зазначеного будинковолодіння не вчиняли, а тому у ОСОБА_3, яка подарувала відповідачці ОСОБА_2, спірний будинок за адресою: АДРЕСА_2, не могло виникнути права власності на нього.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов до помилкових висновків про порушення прав позивача відповідачами внаслідок реєстрації права власності на спірний будинок і надвірні будівлі на ім'я ОСОБА_3, а також подальшим укладанням договорів дарування на цей будинок.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на ім'я відповідача ОСОБА_3 ніколи не виготовлявся технічний паспорт ні на спірний житловий будинок під літ. "К", ні на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, тобто відсутні будь-які правовстановлюючі документи, що вказували б на виникнення у ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок під літ. "К". Отже, жодного законного правовстановлюючого документу на спірний будинок під літ. "К" ОСОБА_3 не має, а тому реєстрація на її ім'я права власності на нього та подальше його дарування ОСОБА_2 є неправомірними.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 607/11412/16-ц, від 11 червня 2020 року в справі № 694/846/16-ц, від 10 червня 2020 року в справі № 638/8086/17, від 16 січня 2019 року в справі № 2-390/2006, від 24 липня 2019 року в справі № 2-6322/04. Від 10 жовтня 2018 року в справі № 557/1209/16-ц, від 10 жовтня 2018 року в справі № 520/17520/14-ц, від 04 квітня 2019 року в справі № 750/4445/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 756/12401/17 з Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційним посвідченням.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2000 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, було затверджено мирову угоду, згідно з якою будинковолодіння по АДРЕСА_1 належать: ОСОБА_1 (63/100 частин), ОСОБА_9 (11/400 частин), ОСОБА_4 (11/400 частин), ОСОБА_6 (10/200 частин), ОСОБА_10 (1/200 частин), ОСОБА_11 (26/100 частин).

У подальшому частку ОСОБА_9 було успадковано ОСОБА_5, частку ОСОБА_10 - ОСОБА_7, ОСОБА_11 - ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

В указаній ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, якою було залишено без змін ухвалу про затвердження мирової угоди, було зазначено, що будівля під літ. "К" є самочинно переобладнаним з гаража будинком і відноситься до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з даними Департаментом з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації копіями матеріалів інвентаризаційної справи № 1294403780000 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, вбачається, що ОСОБА_3 05 липня 2017 року звернулась до державного реєстратора державного підприємства "Сетам" Хиби А. В. із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2. при цьому надавши наступні документи: рішення виконавчого комітету Пуща-Водицької селищної ради Подільського району м. Києва № 69/1 від 05 червня 2001 року "Про присвоєння поштової адреси житловому будинку по АДРЕСА_2, черговий кадастровий план (витяг з бази даних міського земельного кадастру від 30 червня 2017 року, довідку про показники, видану ТОВ "Благобудконсалт", технічний паспорт на садибний житловий будинок за вказаною адресою, виготовлений 21 лютого 2017 року ТОВ "Благобудконсалт".

На підставі вказаних документів державним реєстратором державного підприємства "Сетам" Хибою А. В. 07 липня 2017 року прийнято рішення № 36031198 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_2, за суб'єктом: ОСОБА_3.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок "К, к" 1980 року забудови, загальною площею 46,9 кв. м., житловою площею 27,9 кв. м., із сараями під літ. "И ", "л " та "Л" за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1294403780000, в результаті чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 21275691 від 05 липня 2017 року.

03 серпня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим № 842, було подаровано Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, разом з господарськими будівлями під літ. "К ", "к ", "И ", "Л " та "л" ОСОБА_2.

10 серпня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим номером 870, було подаровано іншу Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, разом з господарськими будівлями під літ. "К ", "к ", "И ", "Л" та "л" ОСОБА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позивач пред'явив в суд вказаний позов, обґрунтовуючи його порушенням відповідачами його права власності. Посилався на те, що він разом з іншими особами є співвласником будинковолодіння АДРЕСА_1, йому на праві власності належить 63/100 цього домоволодіння, отже і самочинно збудований будинок "К" та надвірні будівлі "к ", "И ", "Л " та "л".

Як убачається зі змісту ухвали Подільського районного суду від 29 червня 2000 року ОСОБА_13 отримав у власність відокремлену частину вказаного домоволодіння.

В поділі будинку не були враховані самочинні будівлі.

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Вбачається та встановлено судом, що за домоволодінням АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 1820 кв. м. на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23 серпня 1955 року, залишок в розмірі 3835 кв. м. за тим же рішенням підлягав вилученню і зарахуванню до міськземфонду, а 672 кв. м. самовільно зайнята земля.

Фактично всі будинки та надвірні споруди, які інвентаризовані за цим домоволодінням на даний час розташовані на земельній ділянці площею 6093 кв. м., тобто існує самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 4507 кв. м.

Отже, правильними є висновки апеляційного суду про те, що реєстрація права власності за ОСОБА_3 на будинок під літ. "К" не порушують права позивача як землекористувача, оскільки будинок співвласником якого він є, розташований на земельній ділянці площею 1820 кв. м., межі якої не визначено, ця земельна ділянка не розділена між співвласниками цих будинків. Всі інші будівлі, у тому числі і спірний будинок "К", розташовані на земельній ділянці загальною площею 6093 кв. м. Отже, вказаним будівництвом не порушено права ОСОБА_13 як власника земельної ділянки на якій розташовано домоволодіння по АДРЕСА_1, співвласником якого він є.

За таких обставин, правильними є висновки апеляційного суду про відсутність порушень прав позивача внаслідок реєстрації за ОСОБА_3 права власності на перебудований нею з гаража будинок, а також подальшим укладенням договорів дарування на нього.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Постанова суду апеляційної інстанцій містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року було зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Безпалюк Наталією Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю.

Тітов