Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 725/3828/20

провадження № 61-16461св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чернівецька міська рада,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Чернівецька районна державна адміністрація Чернівецької області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Лисака І.

Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно побудовані нежитлові приміщення,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі станції технічного обслуговування літера "А " загальною площею 112,70 кв. м, та мийки літера "Б" загальною площею 307,80 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Першотравневий районний суд міста Чернівці рішенням від 29 вересня 2020 року позов задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі СТО літера "А" загальною площею 112,70 кв. м та мийки літера "Б" загальною площею 307,80 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що будівництво було виконано на земельній ділянці, яка на законних підставах перебуває у користуванні позивача. Здійснене будівництво не порушує права інших осіб, а також власника земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Чернівецька районна державна адміністрація Чернівецької області (далі - Чернівецька РДА) подала апеляційну скаргу.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу Чернівецької РДА повернув заявнику.

Ухвала мотивована тим, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Чернівецька РДА зареєстрована 26 січня 2021 року та з вказаного часу набула цивільної процесуальної дієздатності. На час ухвалення та набрання оскаржуваним рішенням суду законної сили заявник як юридична особа не був створений, а тому не мав цивільної процесуальної дієздатності. Посилань на нормативні акти, що наділяли заявника здійснювати цивільно-процесуальні права до часу створення, апеляційна скарга не містить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від Чернівецької РДА у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення Чернівецька РДА посилається на частину 2 статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що Чернівецька РДА на відповідній території забезпечує дотримання законності (державного інтересу) при здійсненні будівництва фізичними та юридичними особами та виконує свій обов'язок у сфері нагляду, управління і контролю при здійсненні містобудівної діяльності на території міста Чернівці, що полягає у реагуванні на незаконне рішення суду, яким визнано право власності на об'єкти будівництва, що мають форму і ознаки "самочинного" і підтверджено від імені держави факт набуття права власності за позивачем, всупереч визначеного і встановленого Законом порядку.

Правонаступництво Чернівецькій РДА у сфері нагляду, управління та контролю будівництва на території міста Чернівці не передавалось, у зв'язку з відсутністю раніше районної державної адміністрації з переліку реорганізованих, які б поширювали свою діяльність, повноваження на територію міста Чернівці, і скаржник набув таке право і повноваження у силу вимог Закону, прийнятого рішенням Уряду, і постановою Верховної Ради України з питань адміністративного територіального устрою.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 26 січня 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2022 року відзив повернув заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Першотравневого районного суду міста Чернівці.

Справа № 725/3828/20 надійшла до Верховного Суду 01 грудня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Чернівецька РДА зареєстрована 26 січня 2021 року та з вказаного часу набула цивільну процесуальну дієздатність.

На час ухвалення та набрання оскаржуваним рішенням суду законної сили заявник як юридична особа не був створений, а тому не мав цивільної процесуальної дієздатності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, Чернівецька РДА посилалася на те, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вона зареєстрована як юридична особа (орган державної влади) 26 січня 2021 року, правонаступництво їй у сфері нагляду, управління та контролю будівництва на території міста Чернівці не передавалось, у зв'язку з відсутністю раніше районної державної адміністрації з переліку реорганізованих, які б поширювали свою діяльність, повноваження на територію міста Чернівці, тому на підставі Закону, розпорядження Кабінету Міністрів України та постанови Верховної Ради України забезпечує дотримання законності (державного інтересу) при здійсненні будівництва фізичними та юридичними особами і виконує свій обов'язок у сфері нагляду, управління та контролю при здійсненні містобудівної діяльності на території міста Чернівці.

Однак, при постановленні оскаржуваної ухвали не надавалася оцінка вищевказаним обставинам.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2021 року повернув апеляційну скаргу Чернівецької РДА з підстав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що цивільна процесуальна дієздатність Чернівецької РДА виникла з часу її державної реєстрації як юридичної особи, тому вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги суд повинен був перевірити її дієздатність на час звернення із апеляційною скаргою як особи, яка не брала участі у справі, а не правонаступника.

Також повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не врахував, що Чернівецька РДА звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вона на відповідній території забезпечує дотримання законності (державного інтересу) при здійсненні будівництва фізичними та юридичними особами і виконує свій обов'язок у сфері нагляду, управління та контролю при здійсненні містобудівної діяльності на території міста Чернівці, що полягає у реагуванні, зокрема на рішення суду, яким визнано право власності на самочинно збудовані об'єкти будівництва (частина 1 статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької РДА, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 357 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною 6 статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров В.

В. Сердюк