Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №154/1812/16

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 154/1812/16

провадження № 61-41107св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниця Анатолій Іванович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2018 року у складі судді Лященка О. В. та постанову апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниця А. І., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_2 у період із 09 вересня 1984 року до 23 липня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули у власність нерухоме майно на АДРЕСА_1 - комплекс «тарний склад», який належав відкритому акціонерному товариству «Володимир-Волинський консервний завод», а саме: лісопильний цех площею 59,9 м. кв., столярний цех площею 287,4 м. кв., складські приміщення площею 434,9 м. кв., навіс для зберігання площею 805 м. кв., з обладнанням: лісопильна рама, фуговальний станок, рейсмусовий станок, круглопильний станок, зварочний трансформатор.

У зв`язку з наведеним вважала це майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя, не зважаючи на те, що право власності на нього зареєстроване на ім`я ОСОБА_2

04 серпня 2003 року (після розірвання шлюбу) вона позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000 доларів США для проведення капітального ремонту комплексу «тарний склад», про що він написав їй відповідну розписку.

Разом із тим ОСОБА_2 за позичені кошти замість капітального ремонту здійснив реконструкцію комплексу «тарний склад» без її відома та згоди.

У подальшому ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 5 647 м. кв., на якій розташоване приміщення комплексу «тарний склад», на АДРЕСА_1 .

Зазначала, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 серпня 2007 року у справі № 2-1017/07 за ОСОБА_2 визнано право власності на адміністративне приміщення загальною площею 165,7 м. кв., виробничо-складські приміщення загальною площею 1 998,6 м. кв., магазин промислових товарів загальною площею 328,1 м. кв., прохідну загальною площею 5,3 м. кв., два навіси загальною площею відповідно 73,2 м. кв. та 65,9 м. кв., пилораму загальною площею 63,9 м. кв., вбиральню загальною площею 1,2 м. кв., що були самочинно збудовані на АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 травня 2016 року у справі № 2-1017/07 вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Указані приміщення, крім адміністративного приміщення загальною площею 165,7 м. кв., у результаті реконструкції були перероблені в приміщення торгового комплексу (центру).

25 вересня 2014 року між її колишнім чоловіком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено чотири договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А. І. та зареєстровані в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № №1805, 1807, 1809 та 1811.

Предметом цих правочинів є приміщення вищезазначеного торгового комплексу та земельна ділянка, а саме:

- нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2 363,6 кв. м. у АДРЕСА_1 (договір № 1805);

- адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 кв. м. у АДРЕСА_1 (договір № 1807);

- нежитлове приміщення торгового центру /3-1/ загальною площею 184,0 кв. м. у АДРЕСА_1 (договір № 1809);

- земельна ділянка загальною площею 0,5647 га у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу) (договір №1811).

Посилалася на те, що вона є співвласником вищевказаних приміщень, які створені внаслідок реконструкції колишніх приміщень «тарного складу».

ОСОБА_2 без її згоди відчужив спірне майно ОСОБА_3 .

Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, останній також є співвласником зазначених приміщень.

У зв`язку з наведеним просила визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 25 вересня 2014 року, укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При відмові у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що спільне майно подружжя - комплекс «тарний склад» повністю знищено, а натомість ОСОБА_2 самочинно збудовані спірні об`єкти, на які він у подальшому набув права власності, у зв`язку з чим згода ОСОБА_1 на укладення договорів купівлі-продажу від 24 вересня 2014 року не була потрібна.

Крім того, земельна ділянка, відчужена ОСОБА_3 відповідно до договору від 24 вересня 2014 року (реєстровий номер 1811), придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2003 року, після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , тому дане нерухоме майно не може вважатись об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст касаційної скарги

У липні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Заявник посилається на те, що при розгляді справи суди не врахували загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Суди зробили необґрунтований висновок про те, що комплекс «тарний склад» був знищений, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження.

Унаслідок неповного з`ясування обставин суди зробили помилкові висновки про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст відзиву

Від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Обставини справи

Суди встановили, що в період із 09 вересня 1984 року до 23 липня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва, виданого 12 травня 1999 року державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори Бобак Ж. П. за реєстр. № 3-836, на підставі акту про проведення публічних торгів, затвердженого начальником Володимир-Волинського ВДВС Волинської області Березою М. М. 12 травня 1999 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності майно, яке складається з комплексу «тарний склад», а саме: лісопильний цех площею 59,9 м. кв., столярний цех площею 287,4 м. кв., складські приміщення площею 434,9 м. кв., навіс для зберігання площею 805 м. кв., з обладнанням: лісопильна рама, фуговальний станок, рейсмусовий станок, круглопильний станок, зварочний трансформатор, в АДРЕСА_1 , що раніше належало відкритому акціонерному товариству «Володимир-Волинський консервний завод» і придбане ОСОБА_2 за 28 600 грн.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано 11 жовтня 1999 року за ОСОБА_2 .

Згідно з рішенням Володимир-Волинської міської ради від 02 серпня 2003 року № 10/4 та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2003 року ОСОБА_2 купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6 147 м. кв. на АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Володимир-Волинської міської ради від 27 серпня 2004 року № 15/6 змінене цільове призначення частини земельної ділянки площею 500 м. кв. з обслуговування виробничих приміщень на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ № 022703 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2003 року для ведення виробничої діяльності належить земельна ділянка площею 5 647 м. кв. у АДРЕСА_1 .

25 вересня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено чотири договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А. І. та зареєстровані в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № № 1805, 1807, 1809 та 1811.

Предметом цих договорів є:

- нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2 363,6 кв. м. у АДРЕСА_1 ;

- адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 кв. м. у АДРЕСА_1;

- нежитлове приміщення торгового центру /3-1/ загальною площею 184,0 кв.м. у АДРЕСА_1;

- земельна ділянка загальною площею 0,5647 га з цільовим призначенням - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу) у АДРЕСА_1.

Від імені ОСОБА_2 зазначені правочини укладав ОСОБА_4 , який діяв як представник продавця на підставі довіреності, посвідченої 25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І.

ОСОБА_1 як на підставу недійсності вказаних договорів, посилалася на те, що вона є співвласником вищевказаних приміщень.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/14 (провадження № 14-325цс18) міститься висновок про те, що розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності. Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

При відмові у задоволенні позову суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2014 року відчужив майно, яке було об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, без згоди ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не визначилися із характером спірних правовідносин, неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, що є підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15 (провадження № 61-36759св18) рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Визнано недійсними:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру загальною площею 2 363,6 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 ;

- договір купівлі продажу адміністративного приміщення (А-2) загальною площею 165,7 кв. м на АДРЕСА_1, укладений 25 вересня 2014 року ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 ;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184 кв. м на АДРЕСА_1, укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 ;

- договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,5647 га на АДРЕСА_1, укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) міститься висновок про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна уже визнані судом недійсними (постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15 (провадження № 61-36759св18), провадження у справі, яка переглядається, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення та постанова судів попередніх інстанцій - скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 154/1812/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниця Анатолій Іванович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук