Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.09.2021 року у справі №743/1036/20

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 743/1036/20

провадження № 61-14448св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, відділ освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління Держпраці в Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 02 серпня 2021 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання наказу про звільнення із займаної посади незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 01 липня 2020 року упродовж 12 років він займав посаду директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області. Одночасно він є депутатом Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, очолюючи у вказаному органі місцевого самоврядування постійну комісію. ОСОБА_1 зазначав, що упродовж останніх трьох років зі сторони Любецького селищного голови та начальника відділу освіти на нього чиниться адміністративний тиск, пов'язаний з його депутатською діяльністю та спрямований на його звільнення як із займаної посади, так і з роботи взагалі. 02 липня 2020 року з телефонного повідомлення заступника директора школи ОСОБА_2 він дізнався, що його звільнено з посади керівника закладу освіти. На день звернення до суду з позовом йому не видали трудову книжку, не ознайомили з наказом про звільнення, не провели повний розрахунок та письмово не повідомили про здійснені нарахування. ОСОБА_1 вказував, що починаючи з 30 червня 2020 року він згідно із затвердженим графіком повинен був знаходитись у щорічній відпустці, про надання якої подавав заяви начальнику відділу освіти 09 червня 2020 року та 16 червня 2020 року. Йому стало відомо, що підставою для звільнення стала його незгода продовжувати роботу директором навчального закладу на умовах контракту та відмова від підписання контракту. Позивач вказував, що свою письмову згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору терміном шість років без проведення конкурсу він надавав після ознайомлення з наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради № 72-к від 27 липня 2020 року, що підтверджується вказаним наказом. Стверджував, що внаслідок незаконного звільнення і затримки видачі трудової книжки він був позбавлений засобів існування та можливості працевлаштуватись або стати на облік до центру зайнятості. Крім того, він не зміг отримати страхове відшкодування в розмірі 10 тис. грн за договором добровільного страхування непередбачуваних фінансових витрат внаслідок втрати роботи від 18 грудня 2014 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 01 липня 2020 року № 104-к про його звільнення та поновити його на посаді директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 249 264,80 грн, починаючи з 01 липня 2020 року по квітень

2021 року; стягнути вихідну допомогу в розмірі 57 078,66 грн; стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 11 000 грн, яка складається з моральної шкоди в сумі 1
000 грн та безповоротно втраченого відшкодування за договором страхування непередбачуваних фінансових витрат внаслідок втрати роботи в сумі 10 000 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області у складі судді Жовток Є. А. від 05 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 01 липня 2020 року № 104-к про звільнення з посади директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області

ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року згідно з пунктом 9 частини першої

статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області з 02 липня 2020 року.

Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області

на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу

в розмірі 167 130,28 грн, без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області

на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області

на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області

на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування судового збору

1 771 грн 62 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги

ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України є незаконним, оскільки наказ про звільнення позивача з роботи був винесений неуповноваженою особою, а тому позивач підлягає поновленню на роботі з 01 липня 2020 року на посаді директора закладу загальної середньої

освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, а з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 130,28 грн і 1 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року апеляційну скаргу Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області задоволено.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області у відшкодування судових витрат 4 760,14 грн.

Компенсовано Любецькій селищній раді Ріпкинського району Чернігівської області за рахунок держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку судові витрати в сумі 1 261,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 зокрема заявляв вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які стосуються прав та обов'язків закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача). Суд апеляційної інстанції зазначив, що ці позовні вимоги є нерозривними та взаємопов'язаними з іншими позовними вимогами, належним відповідачем при розгляді яких є заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові, оскільки вимоги до належного відповідача не заявлені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня

2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення

заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 та постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17

(пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України), і на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до розгляду справи у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи, неналежне дослідження судом зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 731/115/20, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка переглядається, не є подібними. На думку заявника, відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області є належним відповідачем у цій справі, оскільки позовна вимога про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі може бути виконана тільки ним. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились численні порушення трудового законодавства, допущені при звільненні позивача. Наголошує на тому, що його вже поновлено на роботі, оскільки рішення суду в цій частині допущено до негайного виконання. Суд апеляційної інстанції не врахував, що з позивачем укладено контракт на період з 07 квітня 2021 року по 06 квітня 2027 року. ОСОБА_1 вважає, що розгляд справи проведено з порушенням статей 368, 369 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Особа, яка подала відзив, вважає, що позивач відмовився від укладення нового контракту, у той час як відділ освіти, молоді і спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області при звільненні позивача діяв у відповідності до вимог трудового законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 09 грудня 1996 року ОСОБА_1 працював вчителем хімії та біології Тарасо-Шевченківської середньої школи Ріпкинського району Чернігівської області.

З 01 вересня 2001 року ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника директора Тарасо-Шевченківської середньої школи Ріпкинського району Чернігівської області з навчально-виховної роботи, а з 27 серпня

2008 року - на посаду директора навчального закладу.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 квітня 2020 року № 72-к відповідно до підпункту 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про повну загальну середню освіту" та розпорядження селищного голови від 27 квітня 2020 року № 31 "Про уповноважену особу на укладання (припинення) строкових договорів (контрактів) з керівниками закладів загальної середньої освіти", пункту 9 частини першої

статті 36 КЗпП України попереджено керівника Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_1 про припинення трудових відносин на умовах безстрокового трудового договору з 01 липня 2020 року з одночасним укладанням строкового трудового договору терміном на 6 років без проведення конкурсу за умови письмової згоди.

З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Відповідно до доповідної секретаря Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовився підписувати два примірники контракту, які були йому надані для ознайомлення та підписання.

Розпорядженням Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 30 червня 2020 року № 95-к/тм створено комісію, якій доручено ознайомити директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 з рішенням селищної ради від 24 червня 2020 року "Про затвердження типової форми строкового трудового договору (контракту) з керівниками закладів загальної середньої освіти Любецької селищної ради" під підпис; надано директору Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів

ОСОБА_1 два примірники контракту для підписання (у разі згоди).

Відповідно до акту № 1 та акту № 2 від 30 червня 2020 року комісією Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області було здійснено два виїзди до Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з метою ознайомлення ОСОБА_1 та вручення йому для підпису контракту, проте останнього на робочому місці не було.

Протоколом засідання постійної комісії Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області з питань регламенту, освіти, культури, молоді і спорту, охорони здоров'я, питань соціального захисту населення, законності і правопорядку та депутатської етики від 01 липня 2020 року № 5 встановлено, що директор Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 не надав згоди на підписання строкового трудового договору (контракту), а тому було вирішено рекомендувати відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області вжити всіх вичерпних заходів щодо виконання Закону України "Про повну загальну середню освіту".

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 01 липня 2020 року № 104-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Тарасо-Шевченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради з 01 липня 2020 року згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до змісту статуту Тарасо-Шевченківького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, який затверджено рішенням Любецької селищної ради сьомого скликання Ріпкинського району Чернігівської області від 27 липня 2018 року № 13, Тарасо-Шевченківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів знаходиться у комунальній власності, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп, фірмові бланки та вивіску встановленого зразку і є неприбутковим. Засновником є територіальна громада в особі Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області. Управління закладом освіти здійснюється Любецькою селищною радою Ріпкинського району Чернігівської області, Управлінням освіти і науки Чернігівської обласною державною адміністрацією та відділом освіти, молоді та спорту Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (пункти
1.1,1.3,1.4,4.1 статуту).

Безпосереднє керівництво закладом освіти здійснює директор (пункт 4.2 статуту).

Директор закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника закладу або уповноваженого ним органу (пункт 4.2 статуту).

Відповідно до посадової інструкції директора школи, затвердженої начальником відділу совіти, молоді та спорту, керівник закладу освіти обирається за конкурсом і призначається на посаді відділом освіти або шляхом укладання з ним контракту чи трудового договору (пункт 1.2), директор школи підпорядковується безпосередньо начальнику відділу освіти (пункт 1.4).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1.

пункту 3 мотивувальної частини).

У відповідності до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини 3 статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частини 3 статті 368 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до змісту частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини 1 статті 369 ЦПК України розгляду справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється з повідомленням учасників справи.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суд від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про розгляд справи з викликом сторін. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розгляду справи з викликом учасників.

Згідно постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2020 року розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження. Разом із тим особливості такого розгляду встановлені, зокрема, частиною третьою статті 368 та

статтею 369 ЦПК України.

ОСОБА_1 подав позов про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі, стягнення з відповідачів на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі

249 264,80 грн, вихідної допомоги в розмірі 57 078,66 грн, моральної шкоди в розмірі 11 000 грн.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Отже ціна позову у цій справі становить 317 343,46 грн. Також у справі заявлені вимоги немайнового характеру, тому розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції на зазначені положення законодавства належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зазначене позбавило позивача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Пунктом 5 частини 1 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що ОСОБА_1, серед іншого, касаційну скаргу обґрунтовував тим, що апеляційний суд розглянув справу без його участі, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно дотриматись порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович