Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №752/5690/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 752/5690/15-ц

провадження № 61-4228св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Морозов Євген Олександрович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Мазура Ю. Ю. від 30 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідома Т. О.,

Соколова В. В., Цуран С. С., від 20 березня 2025 року,і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У квітні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

2. На обґрунтування позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» зазначало, що

27 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 24 листопада 2018 року -

АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11105176000. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 78 000, 00 доларів США.

3. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , 27 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11105176000 та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. за № 7688.

4. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 у визначений кредитним договором строк взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 05 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі

30 229, 81 доларів США та пеня у розмірі 23 646, 33 грн.

5. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у вказаному розмірі та судовий збір.

6. У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л. М., про визнання договору поруки припиненим та договору іпотеки недійсним.

7. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що договір іпотеки було укладено незважаючи на те, що в іпотечній квартирі на той час проживала дитина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

8. Вказував, що договір іпотеки № 41317 від 27 грудня 2006 року не містить підпису іпотекодержателя, а тому є недійсним.

9. Зазначав, що з розрахунку заборгованості слідує, що останній платіж зроблений позичальником ( ОСОБА_1 ) по договору про надання споживчого кредиту 31 березня 2014 року.

10. Також додана до первинного позову вимога № 30-11/20294 від 12 грудня 2006 року, факт направлення якої на адресу ОСОБА_2 підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 168 від 12 грудня 2014 року та фіскальним чеком № 8493 від 12 грудня 2014 року.

11. ОСОБА_2 зазначав, що позичальник припинив сплачувати, щомісячні платежі у квітні 2014 року і кредитор відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України мав пред`явити вимоги до поручителя до

01 листопада 2014 року, але цього не зробив. Отже договір поруки № 11105176000 від 26 грудня 2006 року укладений між АКІБ «Укрсиббанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручителем) є припиненим з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.

12. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір іпотеки № 41317 від 27 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. за реєстровим номером № 7688, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , а договір поруки від 27 грудня 2006 року № 11105176000 - припиненим.

13. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони позивача правонаступником у цивільній справі № 752/5690/15-ц задоволено, замінено у справі позивача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс».

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року первісний позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі.

15. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня

2006 року № 11105176000 у розмірі 30 229, 81 доларів США - заборгованість по кредиту та процентами і 23 646, 33 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: 26 590, 35 доларів США - кредитна заборгованість,

3 639, 46 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15 846, 59 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 7 799, 74 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

16. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л. М., про визнання договору поруки припиненим та договору іпотеки недійсним відмовлено.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопервісні позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки умови кредитного договору боржником не виконувалися належним чином внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь кредитора. Відповідачами не надано доказів на спростування суми заборгованості та не надано належних та допустимих доказів відсутності заборгованості. Будь-яких контррозрахунків та доказів невідповідності розрахунку заборгованості, який був поданий позивачем, відповідачем суду надано не було.

18. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки позивач звернувся з позовом до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Суд першої інстанції врахував відсутність у доньки позивача ОСОБА_3 права користування спірною квартирою на час укладення оспорюваного договору іпотеки, недобросовісність дій позивача щодо неповідомлення банку та нотаріуса про фактичне проживання в квартирі, що передавалася в іпотеку, дітей сторін.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

19. Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року - без змін.

20. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову ТОВ «ДіджиФінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення

30 229, 81 доларів США заборгованості за кредитом та процентами і

23 646, 33 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

21. Правильними визнані також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та договору іпотеки недійсним. Враховуючи відсутність у дочки позивача ОСОБА_3 права користування квартирою на час укладення оспорюваного договору іпотеки, недобросовісність дій позивача щодо неповідомлення банку та нотаріуса про фактичне проживання в квартирі, що передавалася в іпотеку, дітей сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 02 квітня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат

Морозов Є. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва

від 30 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс».

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 501/793/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 752/4653/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17, від 16 листопада 2022 року у справі № 700/722/17, від 16 листопада 2022 року у справі 461/4145/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 904/9428/21, від 01 травня 2023 року у справі № 520/926/21, від 12 липня 2023 року у справі № 910/5080/21, від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, указує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). А також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Також посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про зупинення провадження у цій справі до моменту розгляду Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/13852/23, не вирішив клопотання про витребування оригіналів документів, які підтверджують правонаступництво (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Заявник зазначає, що судами не було враховано заперечення факту укладення (відсутність підпису) між сторонами договору іпотеки № 41317

від 27 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. за реєстраційним номером № 7688. Вказаний договір не містить підпису іпотекодержателя.

25. Крім того заявник зауважує, що суд першої інстанції вирішив питання щодо правонаступництва, не пересвідчившись навіть у наявності оригіналів відповідних документів (договорів) у сторін, належним чином не надавши оцінки запереченням щодо заміни сторони у борговому зобов`язанні. Також матеріали справи не містять доказів оплати за договором факторингу та відступлення права вимоги. У матеріалах справи відсутнє платіжне доручення про оплату згідно з договором факторингу № 13-10/2022 від 2022 року. Вказаний договір містить значні недоліки. У порушення умов договору факторингу клієнт не виконав свого обов`язку щодо повідомлення боржника.

26. Згідно з доводами касаційної скарги, первинний договір факторингу

№ 13-10/2022 від 2022 року трансформувався у договір відступлення права вимоги (цесії) № 11-01/ФК-23 від 11 січня 2023 року, що є неможливим, оскільки правонаступник не має відповідної ліцензії (дозволу).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/5690/15-ц, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

28. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У поданому відзиві на касаційну скаргу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л. М. посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних вимог. Вказує, що договір іпотеки було укладено з додержанням усіх вимог закону, а тому відсутні підстави для визнання правочину недійсним, оскільки у момент вчинення правочину було дотримано вимоги статті 203 ЦК України. Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що договір іпотеки було укладено з порушенням житлових прав дитини не відповідає дійсності. Звернення позивача за зустрічним позовом до суду свідчить лише про небажання нести відповідальність за раніше прийнятті рішення та підтверджує недобросовісне використання процесуальних прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. 27 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 24 листопада 2018 року -

АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 11105176000.

31. Відповідно до пункту 1 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 78 000, 00 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором.

32. У пункті 1.2.2 кредитного договору сторони погодили, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше

27 грудня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або на підставі умов розділу 11 цього договору.

33. Згідно з пункту 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів встановлюється процента ставка у розмірі

12,2 % річних.

34. Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позивальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

35. За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) (пункт 7.1 кредитного договору).

36. Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 , позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 78 000,00 доларів США.

37. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та

ОСОБА_2 27 грудня 2006 року укладено договір поруки № 11105176000 та договір іпотеки № 41317 від 27 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. за реєстраційним № 7688.

38. Відповідно до договору іпотеки № 41317 від 27 грудня 2006 року

ОСОБА_2 передає в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме житлове приміщення - квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 50,70 кв. м.

39. Оскільки умови кредитного договору боржником не виконувались належним чином, станом на 05 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 30 229, 81 доларів США та 23 646, 33 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: 26 590, 35 дол. США - кредитна заборгованість,

3 639, 46 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

15 846, 59 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 7 799, 74 - пеня за прострочення сплати процентів.

40. 13 жовтня 2022 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено договір факторингу № 13-10/2022, за умовами якого всі права та обов`язки за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 1110517600 від 27 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк»), перейшли від АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».

41. 11 січня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та

ТОВ «ДіджиФінанс» (ЄДРПОУ 42649746) було укладено договір відступлення права вимоги № 11-01/ФК-23, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1110517600 від 27 грудня 2006 року перейшло до

ТОВ «ДіджиФінанс».

42. 12 січня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та

ТОВ «ДіджиФінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 27 грудня 2006 року Івановою Л. М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 7688 відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Позиція Верховного Суду

43. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

44. Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

45. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

48. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

49. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

50. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

51. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

52. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

53. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

54. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

55. Відповідно до статті 553 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки), за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

56. Згідно зі статтею 554 ЦК України України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

57. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

58. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

59. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

60. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

61. Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

62. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

63. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

64. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договоромстаном на 05 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 30 229, 81 доларів США та 23 646,33 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких:

26 590, 35 дол. США - кредитна заборгованість; 3 639, 46 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15 846, 59 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 7 799, 74 - пеня за прострочення сплати процентів, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя у солідарному порядку.

67. Відповідачами не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, або ж належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

68. Належним чином дослідивши подані сторонами докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ДіджиФінанс» про визнання договору поруки припиненим та договору іпотеки недійсним.

69. Суди встановили, що відповідно до умов кредитного договору

від 27 грудня 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили 27 грудня 2017 року.

70. Пунктом 11.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку настання обставин, визначених у підпунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважається термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, а у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

71. З урахуванням умов кредитного договору щодо дострокового повернення кредитних коштів та дати направлення вимоги - 12 грудня 2014 року, шестимісячний строк на пред`явлення вимог до поручителя спливав

12 червня 2015 року (12 грудня 2014 року + 6 місяців), а з цим позовом кредитор звернувся до суду 23 березня 2015 року, тобто позивач за первісним позовом звернувся до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, а тому доводи поручителя про припинення договору поруки не знайшли свого підтвердження.

72. Слід також зазначити, що не знайшли свого підтвердження й доводи касаційної скарги про порушення прав малолітніх дітей укладенням договору іпотеки.

73. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, врахував письмові заперечення на позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л. М., в яких вона зазначила, що оспорюваний іпотечний договір укладено відповідно до закону та посвідчено нотаріусом з додержанням вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Закону України «Про нотаріат» та вимог ЦК України.

74. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л. М. повідомила суд, що до вчинення правочину встановила дійсні наміри кожної із сторін, а також чи відсутні у сторін заперечення щодо кожної з умов правочину, нотаріус ідентифікувала сторони правочину за паспортами, записала паспортні дані в реєстр реєстрації вчинених нотаріальних дій та перевірила дієздатність та правоздатність сторін, переконалась у тому, що сторони розуміють значення своїх дій та усвідомлюють їх правові наслідки, перевірила належність майна, що передається в іпотеку, іпотекодавцеві. Після особистого прочитання договору іпотеки сторонами, нотаріусом були роз`яснені правові наслідки, які настають після укладання договору іпотеки. Потім сторонами було підписано вищевказаний договір іпотеки в присутності нотаріуса, після чого договір посвідчено приватним нотаріусом. У договорі іпотеки містяться всі істотні умови, погоджені сторонами, у нотаріальній справі наявні всі необхідні копії документів.

75. Позивачем за зустрічним позовом на день укладення договору іпотеки подано довідку форми 3, згідно з якою в квартирі зареєстрований лише позивач з 14 травня 1996 року, а в договорі іпотеки у пункті 1.3 зазначено, що укладання цього договору не порушує права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі дітей.

76. Під час розгляду справи в апеляційному суді представник приватного нотаріуса надала суду належним чином засвідчену копію оспорюваного договору іпотеки, оригінал якого міститься у справах нотаріуса.

77. Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

78. Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

79. Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, щодо порушень, допущених під час укладення договорів факторингу, не знайшли підтвердження. Вказаним аргументам надана належна оцінка апеляційним судом, який звернув увагу на те, що такі доводи вже досліджувались апеляційним судом під час перегляду ухвали Голосіївського районного суду міста Києва

від 08 листопада 2023 року про заміну позивача його правонаступником у межах цієї справи.

80. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року у справі

№ 753/6971/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 , про визнання відсутнім права вимоги за договором споживчого кредиту та за пов`язаними з ним договорами відмовлено.

81. Варто також звернути увагу на процесуальну поведінку відповідачів за первісним позовом, які неодноразово протягом тривалого час (з квітня

2016 року по грудень 2022 року) оскаржували ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2015 року про відкриття провадження, що безумовно вплинуло на дотримання розумних строків розгляду справи.

82. З урахуванням зазначеного слід погодитися з судами попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних.

83. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

85. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. Суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

86. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду таВерховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги. Підстави для відступу від висновків Верховного Суду відсутні.

87. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

88. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Морозов Євген Олександрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович