Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №198/68/17

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 198/68/17

провадження № 61-10923 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,

представник відповідача - адвокат Білоус АндрійВолодимирович,

представник відповідача - адвокат Далія СергійОлександрович,

третя особа - ОСОБА_7,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги адвокатів Білоуса Андрія Володимировича та Далії Сергія Олександровича, які діють в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року у складі судді Гайдар І. О. та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом про визнання безпідставним списання коштів з рахунку та припинення кредитних зобов'язань та просила визнати безпідставним списання Банком 17 680 грн з її карткового рахунку, відкритого за кредитним договором від 19 січня 2009 року № SAMDN51000095540958 (далі - договір), а також припинити кредитні зобов'язання, які виникли в неї перед Банком унаслідок указаного переказу коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що 19 січня 2009 року між нею та Банком був укладений договір, на підставі якого Банк видав ОСОБА_4 платіжну картку «Універсальна НОМЕР_1 (далі - картка «Універсальна»)з установленим кредитним лімітом 3000 грн.

У 2013 році ОСОБА_4 звернулася до Юр'ївського відділення Банку щодо зміни умов договору та платіжного засобу, в зв'язку з чим картка «Універсальна» була вилучена та знищена в її присутності працівниками Банку. Замість зазначеної картки ОСОБА_4 був виданий інший платіжний засіб: платіжна картка «Gold» НОМЕР_2 (далі - картка «Gold») зі встановленим кредитним лімітом 20 000 грн, а також з 03 липня 2013 року змінені умови кредитування за договором.

ОСОБА_4 зазначає, що 23 вересня 2014 року під час користування карткою «Gold» вона від працівника Банку дізналася, що 16 вересня 2014 року невідома особа здійснила несанкціоновану платіжну операцію, а саме: з карткового рахунку ОСОБА_4 із використанням картки «Універсальна» на платіжну картку НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_7, переведено 17 680 грн, внаслідок чого спрацювала електронна система безпеки Банку та належна ОСОБА_4 картка «Gold» була заблокована.

23 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Юр'ївського РВ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вчинення злочину, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_4 стверджувала, що на момент здійснення зазначеного переказу коштів у неї була відсутня картка «Універсальна», жодних дій, спрямованих на ініціювання платежу зі свого карткового рахунку з використанням картки «Універсальна» вона не вчиняла, а тому списання банком 17 680 грн у рахунок кредитного ліміту є безпідставним.

Банк, установивши, що з карткового рахунку ОСОБА_4 здійснено несанкціонований переказ грошових коштів у розмірі 17 680 грн, не відновив баланс карткового рахунку та розпочав нарахування кредитної заборгованості.

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року позов задоволено частково та визнано безпідставним списання 16 вересня 2014 року Банком грошових коштів у розмірі 17 680 грн з карткового рахунку ОСОБА_4, за яким обліковуються операції з використанням картки «Універсальна», на картковий рахунок ОСОБА_9, за яким обліковуються операції з використанням платіжної картки НОМЕР_3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що Банк порушив умови договору та надав послуги неналежної якості, що призвело до здійснення безпідставної платіжної операції (переказу коштів) із використанням картки «Універсальна», у зв'язку з чим права ОСОБА_4 як споживача порушені та підлягають захисту.

При цьому у ОСОБА_4 не виникло кредитних зобов'язань перед Банком з повернення 17 680 грн кредитних коштів та інших платежів, передбачених договором, оскільки списання з рахунку позивача таких кредитних коштів в межах кредитного ліміту є безпідставним.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що під час здійснення спірної платіжної операції Банк порушив порядок надання послуг клієнтам за допомогою віддалених каналів самообслуговування Банку, визначений Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-258 (далі - Умови), та порушив вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) в редакції, чинній станом на 16 вересня 2014 року щодо обов'язкового повідомлення клієнта про платіжну операцію та проведення відповідачем перевірки електронного підпису, достовірності та авторства електронного документа на переказ, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

14 лютого 2018 року адвокат Далія С. О., а 19 лютого 2018 року адвокат Білоус А. В. подали до Верховного Суду касаційні скарги на зазначені судові рішення та просили скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог.

07 березня та 28 березня 2018 року суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження в даній справі за вказаними касаційними скаргами відповідно.

Статтею 338 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 19 січня 2009 року про приєднання до Умов Банк видав їй картку «Універсальна» зі встановленим кредитним лімітом 3 000 грн.

Підписавши вказану заяву, ОСОБА_4 погодилася, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами, Тарифами Банку складають між нею та Банком договір.

У 2013 році в зв'язку із закінченням строку дії картки «Універсальна» на підставі усного звернення ОСОБА_4 до Юр'ївського відділення Банку працівником банку вказаний платіжний засіб у неї був вилучений та знищений в її присутності.

03 липня 2013 року ОСОБА_4 була видана картка «Gold» зі встановленим кредитним лімітом 20 000 грн.

Суди встановили, що 16 вересня 2014 року о 05 год. 17 хв. через систему дистанційного обслуговування Банку «Приват24» з карткового рахунку ОСОБА_4, за яким обліковуються операції з використанням картки «Універсальна», була здійснена платіжна операція шляхом списання в рахунок встановленого кредитного ліміту 17 680 грн на картковий рахунок ОСОБА_7, за яким обліковуються операції з використанням картки НОМЕР_3.

Цього ж дня, в 05 год. 23 хв.невстановленою особою в банкоматі, розташованому за адресою: вул. Київська, 135,м. Марганець, Дніпропетровська обл., за допомогою належної ОСОБА_7 картки знято готівкою 16 900 грн.

23 вересня 2014 року від працівників банку ОСОБА_4 дізналася, що картка «Gold» заблокована в зв'язку зі здійсненням зазначеної платіжної операції.

У цей же день ОСОБА_4 звернулася до чергової частини Юр'ївського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вчинення злочину, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014040620000327 та розпочато досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті185 Кримінального кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України в разі безпідставного списання грошових коштів банком з рахунка клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із 2 статті 37 Закону в редакції, чинній станом на 16 вересня 2014 року,в разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Банк у разі здійснення недозволеної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункти 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2010 року за № 474/17769, чинне станом на 16 вересня 2014 року).

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).

Пунктами 14.8, 14.14, 14.15 статті 14 Законувстановлено, що банк, зокрема, зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. При цьому, обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.9. Умов та правил в редакції, чинній станом на 16 вересня 2014 року, при здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування «Приват24», виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису Клієнта.

Суди правильно встановили, що спірний переказ коштів здійснено з карткового рахунку, за яким обліковуються операції з використанням картки «Універсальна», однак, вказана платіжна операція та нарахування заборгованості внаслідок її проведення також відображаються за рахунком, до якого прив'язана картка «Gold».

ОСОБА_4 під час підписання анкети-заяви на отримання банківських послуг зазначила контактний номер телефону «НОМЕР_4», на який Банком повинні були направлятись SMS-повідомлення з динамічними паролями для входу в систему «Приват24» та підтвердження переказу коштів.

Однак, під час здійснення спірного переказу на вказаний номер телефону відповідні SMS-повідомлення не надходили, що підтверджується матеріалами справи.

Суди правильно встановили, що Банк не надав доказів на підтвердження того, що за ОСОБА_4 у будь-яких системах Банку зареєстрований інший фінансовий номер телефону та доказів направлення SMS-повідомлень з динамічними паролями на інший номер телефону позивача, а також доказів на спростування тверджень ОСОБА_4, що банківську карту вона не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-коду нікому не повідомляла.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна говорити про вину позивача як підставу цивільно-правової відповідальності. (постанова Верховного суду України № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року).

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час здійснення 16 вересня 2014 року переказу коштів Банком порушений визначений Умовами та правилами порядок надання послуг клієнтам за допомогою віддалених каналів самообслуговування, а саме: ОСОБА_4 не був направлений одноразовий пароль для входу в систему «Приват24» та пароль, необхідний для підтвердження проведення платежу, що є порушенням Закону щодо обов'язкового повідомлення клієнта про платіжну операцію та проведення відповідачем перевірки електронного підпису, достовірності та авторства електронного документа на переказ та призвело до здійснення безпідставного переказу коштів із використанням картки «Універсальна» ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з нерпавильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги адвокатів БілоусаАндрія Володимировича та Далії Сергія Олександровича, які діють в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», залишити без задоволення.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат