Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2020 року у справі №760/5571/19

Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 760/5571/19

провадження № 61-3938св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Суханової Є.

М., Лівінського С. В., Сержанюка А. С., від 20 січня

2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство "Трест

"Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з наданням іншого житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" є власником гуртожитку по АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом на право власності від 18 вересня 1998 року серія ЖБ №23475 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23 серпня 2018 року №
135378618.

Гуртожиток побудований у 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції, технічний стан його конструкцій відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та до IV категорії технічного стану (аварійний). Таким чином приміщення не відповідає встановленим законодавством України санітарним та технічним вимогам, а відтак є нежилим та не може використовуватись для проживання людей.

Позивач зазначав, що ним, як власником гуртожитку, з метою захисту життя та здоров'я мешканців, а також запобіганню можливому руйнуванню будівлі, яка знаходиться в аварійному стані, 20 серпня 2018 року було прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та її часткове від'єднання від комунікацій.

За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи із червня

2018 року, усім мешканцям гуртожитку запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в гуртожитку по

АДРЕСА_2, власником якого також є позивач. Однак, листами від 23 листопада 2018 року відповідачі відмовилися переселитися у запропоноване житло, продовжують незаконно знаходитись у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим позбавляють власника права розпочати роботи по реконструкції будівлі, на проведення якої отримано усі дозвільні документи.

З урахуванням викладеного, ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, разом з дитиною, та ОСОБА_6 із займаних ними кімнат № НОМЕР_1,

НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 та переселити їх до кімнат № НОМЕР_4 та

НОМЕР_5 гуртожитку по АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва, у складі судді

Усатової І. А., від 31 травня 2019 року позов ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" задоволено.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що є законним представником та діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 з кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку

по АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнат № НОМЕР_4 та

НОМЕР_5 гуртожитку по АДРЕСА_2.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами аварійності спірного будинку, потреби у реконструкції та небезпечності умов для проживання в ньому людей, позивачем доведено, що виселення із аварійної будівлі відповідачів є виправданим, не порушує прав мешканців гуртожитку та відповідає вимогам закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано й ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2".

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що переселення відповідачів із гуртожитку є допустимим лише у випадку прийняття виконавчим органом відповідної місцевої ради рішення про визнання будівлі аварійною чи непридатною для проживання людей, на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку з наступним затвердженням сесією цієї ради. Такого рішення позивачем до суду надано не було. Крім того, незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення, у зв'язку з капітальним ремонтом будинку, врегульовано статтею 101 ЖК УРСР. Позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК УРСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" на постанову Київського апеляційного суду

від 20 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/5571/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19 (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Вважає, що висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам. При вирішенні спору апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 319, 322, 323, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4, 18, 101, 132 ЖК УРСР, порушено положення статей 76, 78, 89, 263, 265 Цивільного процесуального кодексуУкраїни (далі - ЦПК України), до спірних правовідносин не застосовано спеціальні будівельні норми та не застосовано положення статей 4, 18, 132 ЖК УРСР, статей 383 та 391

ЦК України, що призвело до незаконного скасування правильного рішення суду першої інстанції і прийняття незаконної постанови.

Наголошує на тому, що ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" є власником спірного гуртожитку.

Зазначає, що належними та допустимими доказами доведено, що будівля гуртожитку є непридатною для проживання, такою, що не відповідає санітарним та технічним вимогам, є аварійною і такою, що загрожує обвалом, що дає правові підстави для виселення відповідачів з такого приміщення в порядку статті 132 ЖК України.

Законодавством України чітко встановлено, що житлове приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей, а обов'язок прийняття рішення щодо виведення з експлуатації непридатного для використання житлового будинку приватного житлового фонду, відселення осіб, проведення капітального ремонту, реконструкції, чи знесення будинку покладається виключно на власника майна - позивача у справі.

Стверджує, що апеляційним судом проігноровано той факт, що правовідносини, які виникли між сторонами як мешканцями гуртожитку є цивільно-правовими, а позивач як приватний власник в силу приписів спеціальних будівельних норм зобов'язаний виселити відповідачів та має право, а не обов'язок надати відповідачам інше жиле приміщення.

Вказує, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано

статтю 101 ЖК УРСР до тимчасового житла, а крім того цей суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 189 від 26 квітня

1984 року (далі - Положення) та не врахував лист Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 056/920-3940

від 19 лютого 2019 року, який є належним та допустимим доказом правомірності дій позивача, як приватного власника.

З огляду на характер спірних правовідносин положення статей 19, 20 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" не підлягали застосуванню та застосовані апеляційним судом передчасно.

Проживання осіб у гуртожитку на цивільно-правових підставах без дотримання обов'язкової передумови, а саме: наявності у особи ордера та договору найму жилого приміщення, що відповідають та видані згідно із статтею 129 ЖК УРСР, не дає таким особам прав, визначених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат

Шпакович О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Іншими учасниками справи у встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" є власником гуртожитку по АДРЕСА_1,1953 року побудови, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 18 вересня 1998 року.

Згідно з актом огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, складеним відповідно до наказу ПрАТ "Трест" Київміськбуд-2" від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.

Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у висновку науково-виробничого підприємства "Будконструкція" від 07 вересня

2011 року.

У технічному паспорті на будинок, виготовленому 27 грудня 2018 року

ФОП ОСОБА_8, у графі 21 "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд" зазначено, що процент зносу будинку складає 81 %.

Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1,

від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.

Наказом ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" № 40 від 01 червня 2018 року, у зв'язку із незадовільним станом будівлі гуртожитку, вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов'язаних з виведенням будівлі із експлуатації.

ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" видано наказ № 53 від 20 серпня 2018 року щодо виведення з експлуатації будівлі гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_1, та його часткового від'єднання від комунікацій.

За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня

2018 року, мешканців гуртожитку, зокрема і відповідачів, листами

від 06 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, 14 вересня 2018 року,

08 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року та 04 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення будівлі із

17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.

Цими ж листами відповідачам запропоновано переселитися до гуртожитку ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" на АДРЕСА_2.

Листом від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 повідомив позивача про відмову від переселення у запропоноване житло.

Листом № 00116 від 24 січня 2019 року Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація були повідомлені позивачем про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим). У цьому листі позивач просив визначити доцільність додаткового визнання жилого будинку на АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).

Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 056/920-3940 від 19 лютого 2019 року повідомлено, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 2 та 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому згідно із частиною 4 статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Питання правових підстав виселення з гуртожитків врегульовано зокрема статтею 132 ЖК УРСР, а також положеннями спеціального Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Згідно із частинами 1 , 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії частинами 1 , 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених частинами 1 , 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія частинами 1 , 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія частини 1 статті 8 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2 ", увійшов до статутного фонду ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" у порядку приватизації, що не заперечується позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Згідно статті 20 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Отже належною підставою віднесення будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням такого рішення сесією цієї ради.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції.

Апеляційним судом вірно враховано, що позивачем не зазначено та не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено існування відповідного рішення органу місцевого самоврядування про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 аварійним чи непридатним для проживання людей.

Саме по собі направлення позивачем у січні 2019 року до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації листа про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є належним доказом визнання будівлі гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним.

При цьому, судом апеляційної інстанцій враховано, що Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у зазначеній відповіді одночасно роз'яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням, з метою встановлення відповідності будинку гуртожитку санітарним та технічним вимогам і визнання жилих будинків, жилих приміщень непридатними для проживання.

Особливі гарантії забезпечення та реалізації прав мешканців гуртожитків підлягають реалізації з дотриманням Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", що є спеціальним під час визначення належного правового регулювання таких відносин.

Одночасно апеляційним судом враховано, що такі спеціальні норми не перебувають у протиріччі із загальними правилами житлового законодавства в разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані.

Так, згідно із частиною 5 статті 132 ЖК УРСР особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому особам, які виселяються надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.

Відповідно до Положення, - у разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для поживання.

Згідно із пунктом 5 Положення, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Відповідно до пунктів 6,7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.

При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.

Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно із пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку.

Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.

Вирішуючи спір, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, врахувавши наведені норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав з якими ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" пов'язувало виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 із займаних ними кімнат у гуртожитку по

АДРЕСА_1.

Висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками викладеними у постановах Верховного Суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 760/7975/19 (провадження № 61-7707св20), від 12 листопада 2020 року у справі № 760/7981/19 (провадження № 61-2691св20), від 19 серпня

2020 року у справі № 760/7004/19 (провадження № 61-4170св20),

від 02 червня 2020 року у справі № 760/7972/19 (провадження № 61-4688св20), від 25 травня 2020 року у справі № 760/7979/19 (провадження № 61-3940св20), від 11 березня 2020 року у справі № 760/7008/19 (провадження № 61-2318св20).

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що прийняте із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У березні 2020 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, заявник вважає, що існує необхідність для відступу від висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 760/7965/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 760/7471/19 та від 29 січня 2020 року у справі № 760/7000/19.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шпакович О. В. у відзиві на касаційну скаргу заперечувала проти передачі справи № 760/5571/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду (частина 3 статті 403 ЦПК України).

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404

ЦПК України).

Наведені ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" доводи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини 5 статті 403 ЦПК України, не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

Підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах:

від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 760/7965/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 760/7471/19 та

від 29 січня 2020 року у справі № 760/7000/19 колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, клопотання ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" про передачу справи № 760/5571/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трест

"Київміськбуд-2" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта