Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 587/225/18

провадження № 61-37319св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Спільне агрохімічне підприємство «Родючисть» (Товариство з обмеженою відповідальністю),

відповідачі: ОСОБА_4, Фермерське господарство «НАТОН»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «НАТОН» на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22 березня 2018 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Спільне агрохімічне підприємство «Родючисть» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - САП «Родючисть» (ТОВ)) у січні 2018 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, Фермерського господарства «НАТОН» (далі - ФГ «НАТОН») про визнання недійсним договору оренди землі, просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 29 грудня 2015 року між ФГ «НАТОН» та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, розташованої на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер НОМЕР_1, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Лебединської міської ради (номер запису про інше речове право: 15599801 від 21 липня 2016 року).

28 лютого 2018 року САП «Родючисть» (ТОВ) звернулось до суду із заявою про зміну предмета позову, просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 24 вересня 2017 року між ФГ «НАТОН» та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, розташованої на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер НОМЕР_1, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Лебединської міської ради (номер запису про інше речове право: 24782917 від 09 лютого 2018 року).

У березні 2018 року САП «Родючисть» (ТОВ) звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, просило заборонити ОСОБА_4 та ФГ «НАТОН» укладати правочини щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та здійснювати дії щодо реєстрації та/або припинення реєстрації права оренди відповідної земельної ділянки.

Вимоги заяви обґрунтовувались тим, що після початку розгляду справи судом, достовірно знаючи про існування спору щодо земельної ділянки, відповідачами здійснено дії, направлені на зміну предмета позову, що ускладнює захист прав та інтересів позивача та направлено на ускладнення виконання рішення суду. Відповідачами розірвано оспорюваний договір оренди земельної ділянки та укладено інший договір оренди.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року, заборонено ОСОБА_4, ФГ «НАТОН» до ухвалення рішення суду укладати правочини щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та здійснювати дії щодо реєстрації та/або припинення реєстрації права оренди відповідної земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки спір між сторонами на момент розгляду заяви не вирішений і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, виникає необхідність у застосовуванні заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам до розгляду справи по суті укладати правочини щодо спірної земельної ділянки та здійснювати дії з приводу реєстрації та/або припинення реєстрації права оренди відповідної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що, будучи обізнаними про наявність спору між сторонами з приводу права оренди певної земельної ділянки, відповідачі розірвали оспорюваний договір від 29 грудня 2015 року та зареєстрували новий договір оренди, що, в свою чергу, призвело до необхідності змінювати предмет позову. Такі дії відповідачів, вчинені під час розгляду справи, підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Такий вид забезпечення позову як заборона відповідачам укладати правочини стосовно зазначеної земельної ділянки не порушує права ФГ «НАТОН» як орендаря земельної ділянки та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Питання щодо дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та орендодавцями, та про порушення прав позивача підлягають вирішенню судом під час ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у травні 2018 року до Верховного Суду, ФГ «НАТОН» просить скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та не встановив їх достовірності; суд не пересвідчився в існуванні спору між сторонами; не надав оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам; не передбачив настання негативних наслідків для власника земельної ділянки у вигляді обмеження права власності; не врахував відсутність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Апеляційним судом порушено правила статті 367 ЦПК України, не враховано допущені судом першої інстанції порушення та необґрунтовано залишено без змін ухвалу суду першої інстанції. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суди зобов'язані були дослідити питання, чи дійсно договір оренди між САП «Родючисть» (ТОВ) та орендодавцем є таким, що не закінчив своєї дії та чи є правомірним посилання позивача на те, що він має право оренди земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За змістом правил частини першої, третьої та четвертої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви апеляційним судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо чинності укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «НАТОН» договору оренди землі від 29 грудня 2015 року, оскільки цей договір укладений та зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, який був укладений між ОСОБА_4 та САП «Родючисть» (ТОВ) від 25 вересня 2007 року. Позивач просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ «НАТОН» від 29 грудня 2015 року.

28 лютого 2018 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 24 вересня 2017 року між відповідачами. Зазначає, що під час перебування справи у провадженні суду відповідачами додатковою угодою розірвано попередній договір оренди землі та 09 лютого 2018 року зареєстровано за ФГ «НАТОН» право оренди землі на підставі договору оренди від 24 вересня 2017 року. Вважає, що дії відповідачів спрямовані на уникнення відповідальності та вчинені з метою перешкоджання відновленню законних та інтересів товариства щодо користування земельною ділянкою.

Апеляційним судом встановлено та не спростовано ФГ «НАТОН», що між сторонами виник спір щодо права на оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21 липня 2016 року за ФГ «НАТОН» зареєстровано право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_4, строком дії 7 років, розмір орендної плати складає 6 287, 54 грн, що становить 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підстава внесення запису - договір оренди землі від 29 грудня 2015 року, а 09 лютого 2018 року внесено запис про право оренди зазначеної земельної ділянки за ФГ «НАТОН» на підставі договору оренди землі від 24 вересня 2017 року.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що позивачем оспорюється договір оренди земельної ділянки, вже після відкриття провадження у справі відповідачі зареєстрували інший договір оренди стосовно тієї ж земельної ділянки, що стало підставою для зміни предмет позову.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву, усунув порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд з'ясував питання наявності реального спору між сторонами, необхідності вжиття заходів забезпечення позову, можливості настання негативних наслідків у разі відмови у задоволенні заяви та ймовірного задоволення позову по суті. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд врахував поведінку відповідачів.

Посилання ФГ «НАТОН» у касаційній скарзі на те, що суд не врахував, що заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам укладати

будь-які правочини щодо спірної земельної ділянки не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, є необґрунтованими, оскільки заборона відповідачам укладати правочини стосовно зазначеної земельної ділянки не порушує права ФГ «НАТОН» як орендаря земельної ділянки та є співмірною із заявленими позовними вимогами.

Зважаючи на наведене, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів й обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції за правилами статті 400 ЦПК України, і висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «НАТОН» залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик