Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/1337/17

провадження № 61-11862св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

позивач - ОСОБА_4,

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2017 року у складі судді Литвиненко І. В. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати неправомірними дії ПАТ «Облтеплокомуненерго» щодо завищення та нарахування їм (позивачам) витрат теплової енергії за місця загального користування за адресами: АДРЕСА_1 в сумі 4 987,33 грн; АДРЕСА_2 в сумі 4 987,33 грн; АДРЕСА_3 в сумі 4 958,13 грн за період із жовтня 2016 року до березня 2017 року (включно) та зобов'язати публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» припинити дії в частині неправомірного нарахування сум для оплати за місцям загального користування, здійснити перерахунок (коригування) по їх особовим рахункам сум нарахувань відповідно до вимог чинного законодавства, скасувавши неіснуючий борг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у їх квартирах встановлені лічильники тепла, проте розмір плати за місця загального користування відповідач нараховує їм у більших розмірах, ніж мешканцям квартир, які не обладнані приладами обліку теплової енергії, у зв'язку із чим вважають дії відповідача такими, що не відповідають чинному законодавству.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» щодо завищення нарахування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрат теплової енергії за місця загального користування за адресами: квартира АДРЕСА_1 в розмірі 4 987,33 грн, квартира АДРЕСА_2 в розмірі 4 987,33 грн та квартира АДРЕСА_3 в розмірі 4 958,13 грн за період із жовтня 2016 року до березня 2017 року (включно).

Зобов'язано публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» припинити дії в частині неправомірного нарахування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сум за місця загального користування за адресами: квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 за період з жовтня 2016 року до березня 2017 року (включно).

Зобов'язано публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресами: квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 за період з жовтня 2016 року до березня 2017 року (включно).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що розрахунки відповідача не відповідають Методиці розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних житлових, та визначення плати за їх опалення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з наступними змінами, Рекомендаціям щодо застосування Методики, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22 лютого 2008 року № 47 та Правилам надання послуг з централізованого опалення постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» відхилено, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що підміняючи методику розрахунку, визначену нормативним актом, який є чинним, іншою методикою, що здійснена не на підставі нормативно-правового акта, відповідач діяв не у передбачений законом спосіб.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарга аргументована тим, що суди на порушення статей 212-214 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, не перевірили доводи та надані публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» докази, чим, фактично, безпідставно звільнили позивачів від сплати за опалення місць загального користування за спірний період, всупереч вимогам частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, пунктів 1.1. 1.2, 1.4. 2.1. 2.2.1 Методики та цінового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Суди першої й апеляційної інстанцій фактично зобов'язали публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування позивачам, не зазначивши законодавчий акт, яким регламентовано визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, в результаті чого ухвалили незаконні рішення, які виконати неможливо.

Судові рішення оскаржуються лише в частині визнання неправомірними дій публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» щодо завищення нарахування та зобов'язання здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

У червні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заперечення, в яких просять залишити без задоволення касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» та залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 750/1337/17 передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, щоОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є споживачами послуг з централізованого опалення, як наймачі (власники) квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, які надає публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго».

Вказаний будинок обладнаний будинковим засобом обліку теплової енергії.

Квартири позивачів обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії.

19 лютого 2016 року Розпорядженням Чернігівської міської ради було створено робочу групу з метою вивчення питання правильності нарахування платежів за послуги, які надаються публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» та Чернігівською ТЕЦ товариства з обмеженою відповідальністю «Технова» з опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках міста.

28 лютого 2017 року публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» видано розпорядження № 03, яким зобов'язано абонентський відділ здійснити розрахунок середньомісячних витрат теплової енергії будинком АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на завищення нарахування відповідачем витрат теплової енергії за місця загального користування за період з жовтня 2016 року до березня 2017 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при визначені позивачам кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, не може бути застосований пункт 1.4. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31 жовтня 2006 року № 359, оскільки певна кількість квартир у будинку АДРЕСА_1, в тому числі і квартири позивачів, обладнані приладами обліку теплової енергії.

Крім того, суди послались на те, що формула визначення загальної кількості теплової енергії, спожитої будинком, встановлена пунктом 2.1.4 Методики, яку відповідач при розрахунку не застосував, а тому відсутні підстави застосування пунктів 2.2.1 та 2.2.2. Методики щодо розподілу визначених величин теплової енергії між окремими приміщеннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Правовідносини між виконавцем послуг та споживачем в сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву питної води від 01 травня 2013 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі - Методика) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

При нарахуванні плати за опалення місць загального користування у житловому будинку виконавець послуг з централізованого опалення зобов'язаний дотримуватися положень Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359

Судами встановлено, що квартири позивачів обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, а одне з приміщень використовує суб'єкт підприємницької діяльності.

Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», визначаючи позивачам кількість теплової енергії на опалення місць загального користування, та, розраховуючи розмір оплати, керувалось пунктами 1.4, 2.2.1, 2.2.2 Методики.

Відповідно до пункту 1.4. Методики кількість теплової енергії на опалення місць загального користування окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Пункти 2.2.1. і 2.2.2. Методики визначають формули розподілу визначених величин теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, між окремими помешканнями будинку.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнаючи неправомірними дії публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» при нарахуванні позивачам витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи) правильно застосував пункт 2.1.4 Методики, у якому визначено, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місцях загального користування витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1 Методики.

Аргументи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року в оскарженій частині, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат