Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №295/3754/18

Постанова

Іменем України

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 295/3754/18

провадження № 61-14673св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Житомирська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, прийняту

у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що у власності ОСОБА_4, який був її батьком та батьком ОСОБА_2, за життя було 50/100 ідеальної частини житлового будинку та земельна ділянка площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Крім того

у користуванні батька перебувала земельна ділянка загальною площею 0,1182 га за вказаною адресою, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_3 власник 50/100 частини будинку та 1/2 частини земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Після смерті ОСОБА_4 власником 43/100 частини будинку та

1/2 частини вказаної земельної ділянки, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, стала ОСОБА_1

ОСОБА_2 успадкувала 7/100 ідеальної частини вказаного житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки.

Позивач вказувала, що у добровільному порядку ОСОБА_2 відмовлялася укладати угоду про порядок використання та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,1182 га.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1182 га, розташованої на АДРЕСА_1, між нею та іншим співвласником будинку ОСОБА_2, відповідно до варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2020 року, ухваленим у складі судді Лєньова Д. М., позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1182 га, розташованої на АДРЕСА_1, між співвласниками будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2

у відповідності до варіанту № 1, визначеного судовим експертом згідно

з судовою земельно-технічною експертизою від 24 квітня 2019 року № 422/19.

Виділено ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку загальною площею 0,1017 га - діл. № 1 + діл. № 2 (червоний колір), тобто 0,0940 га + 0,0077 га = 0,1017 га;

ділянка № 1 склала 0,0940 га - лінія розподілу ділянки проходить у точках:

1-13-14-15-16-17-18-19-1 = 0,0940 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 50,39 м - 18,49 м - 10,01м - 8,39 м - 12,00 м - 19,70 м - 2,64 м - 23,57 м;

ділянка № НОМЕР_1 становить 0,0077 га - лінія розподілу проходить у точках: 1-2 - 3-4 - 5-6 - 6а - 12-1 = 0,0077 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 3,30 м - по стіні будівлі (2-3 - 4-5) - 1,22 м - 6,28 м - 14 м - 5,55 м.

Виділено ОСОБА_2 в особисте користування земельну ділянку площею 0,0165 га - діл. № 3 (синій колір);

ділянка № 3 становить 0,0165 га, лінія розподілу проходить у точках: 11-12-6а - 6-7 - 8-9 - 10-11 = 0,0165 га і на плані ділянку позначено синім кольором зі сторонами: 10,30 м - 14 м - 6,28 м - 1,00 м - 2,40 м - 0,50 м - 12,30 м - 17,70 м.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що сторони є співвласниками домоволодіння, тривалий час не можуть добровільно вирішити питання користування земельною ділянкою, а тому з урахуванням заявлених вимог, необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 січня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1182 га, розташованою на АДРЕСА_1, між співвласниками будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2

у відповідності до варіанту № 2, визначеного судовим експертом згідно з судовою земельно-технічною експертизою від 24 квітня 2019 року № 422/19.

Виділено ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку загальною площею 0,1017 га - діл. № 1 + діл. № 2 (червоний колір), тобто 0,0940 га + 0,0077 га = 0,1017 га;

ділянка № 1становить 0,0940 га, лінія розподілу ділянки проходить у точках: 1-12-13-14-15-16-17-18-1 = 0,0940 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 50,39 м - 18,49 м - 10,01м - 8,39 м - 12,00 м - 19,70 м - 2,64 м - 23,57 м;

ділянка № НОМЕР_1 становить 0,0077 га, лінія розподілу проходить у точках: 1-2 - 2а - 2б - 10-11-1 = 0,0077 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 3,30 м - 5,36 м - 1,40 м - 9,70 м - 6,14 м - 15,85 м.

Виділено ОСОБА_2 в особисте користування земельну ділянку площею 0,0165 га - діл. № 3 (синій колір);

ділянка № 3-0,0165 га, лінія розподілу проходить у точках: 2-3 - 4-5 - 6-7 - 8-9 - 10-2б - 2а - 2 = 0,0165 га і на плані ділянку позначено синім кольором зі сторонами: по стіні будівлі: (2-3 - 4-5) - 2,22 м - 2,40 м - 0,50 м - 12,30 м - 11,56 м - 9,70 м - 1,40 м - 5,36 м.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суд першої інстанції про те, що сторони є співвласниками домоволодіння, тривалий час не можуть добровільно вирішити питання користування земельною ділянкою, а тому необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами. Однак, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, ухвалив судове рішення за відсутності доказів належного повідомлення

ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що найбільш доцільним і відповідним нормам законодавчих та підзаконних актів є встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 2 (додаток 3) висновку земельно-технічної експертизи, за яким сторони користуються земельними ділянками, що відповідають їхнім часткам у праві власності у домоволодінні, права співвласників домоволодіння щодо користування нерухомим майном не порушуються. Обидві сторони мають безперешкодний доступ до своїх частин земельної ділянки та домоволодіння. Також за вказаним варіантом вбачається можливим проїзд обох співвласників до виділених їм частин земельних ділянок, розташованих у глибині двору, який є достатнім за площею для руху транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, що значно мінімізує конфліктні ситуації між сторонами та дасть можливість дотримуватися правил добросусідства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня

2020 року, ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Богунського районного суду м. Житомира.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Житомирський апеляційний суд ухвалив рішення, яким порушив її законні права на користування тією частиною ділянки, якою вона фактично користується з 2009 року.

Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції незаконно відмовлено

у задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи. Оскільки вона не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, то не мала можливості оскаржити висновки експертизи. Вважає висновок судової земельно-технічної експертизи від 24 квітня

2019 року № 422/19 неналежним та недопустимим доказом, оскільки він вирішує питання розподілу земельної ділянки, а такої вимоги у позовній заяві не заявлялося. Також вона заперечує проти розподілу земельної ділянки згідно з варіантами, які вказані у висновку експертизи, оскільки жоден з варіантів не надає їй виходу із ділянки на вулицю Закам'янську. Заявник зазначає, що висновок експертизи не ґрунтується на первинних документах, оскільки вони відсутні у матеріалах справи та не витребувалися з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Також вказує, що в ухвалі про призначення експертизи зазначено, що: "Земельна ділянка в інших частинах належить учасникам справи як на праві власності, так і на умовах оренди, умови користування не оспорюються", хоча умови користування оспорювалися раніше та оспорюються на даний час.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, якою встановлено неможливість розподілу земельної ділянки під будинком.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу. Проти задоволення касаційної скарги заперечувала, просила касаційну скаргу залишити без задоволення

у зв'язку з її необґрунтованістю, стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина на 50/100 частини будинку та земельної ділянки площею 0,0500 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Спадкоємцями на належне йому майно є його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є співвласником 43/100 частин у праві власності на житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1. ОСОБА_2 на праві власності належить 7/100 частин за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 на праві власності належить 50/100 частини вказаного будинку.

Земельні ділянки площею 0,0662 га та площею 0,0200 га перебувають

у користуванні ОСОБА_3 на умовах оренди.

Рішенням Житомирської міської ради від 30 травня 2013 року № 556 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1182 га за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Житомирської міської ради від 20 серпня 2015 року № 977 ОСОБА_1 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1, площею 0,1182 га.

Рішенням Житомирської міської ради від 01 березня 2018 року № 970 визначено, що загальна площа земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 становить 0,3043 га.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками (кожна по 1/2 частини) земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 1810136300:10:076:0026, розташованої за вказаною адресою.

Між сторонами відсутня угода про користування земельною ділянкою площею 0,1182 га (кадастрові номери: 1810136300:10:076:0040 та 1810136300:10:076:0039), яка становить залишок від загальної земельної ділянки площею 0,3043 га та з урахуванням наявних прав власності та користування співвласників. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня 2019 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лазарчуку В. В.

Висновком експерта від 24 квітня 2019 року № 422/19 наведено три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,1182 га, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ідеальних часток у праві власності на будинок: ОСОБА_1 (43/100) - 0,1017 га, ОСОБА_2 (7/100) - 0,0165 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених статтею 12 ЦПК України; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

За змістом частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 4 статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За змістом частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором,

а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина 5 статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування

й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Встановлено, що у користування співвласників домоволодіння

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка загальною площею 0,1182 га, згідно зі статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України.

Визначаючи варіанти користування спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відсутні будь-які угоди щодо порядку її користування; немає погодженого або встановленого порядку користування цією земельною ділянкою, а тому найбільш доцільним

і таким, що відповідатиме нормам законодавчих та підзаконних актів є встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 2 (додаток № 3) висновку судової земельно-технічної експертизи, за яким сторони користуються земельними ділянками, що відповідають їхнім часткам у праві власності у домоволодінні. Крім того, права співвласників домоволодіння щодо користування нерухомим майном не порушуються. Обидві сторони мають безперешкодний доступ до своїх частин земельної ділянки та домоволодіння.

При цьому, визначаючи цей варіант користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції врахував можливість проїзду обох співвласників до виділених їм частин земельних ділянок, розташованих у глибині двору, який є достатнім за площею для руху транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, що значно мінімізує конфліктні ситуації між сторонами та дасть можливість дотримуватися правил добросусідства. Тобто, при вирішенні спору, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 759/16282/14-ц (провадження № 61-11222св18) та

від 26 березня 2020 року у справі № 666/897/16-ц (провадження № 61-25999св18).

З урахуванням встановленого статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про виділення у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 часток земельної ділянки пропорційно до їхніх часток у праві власності на будинок.

Посилання ОСОБА_2 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 295/355/12 (провадження № 61-2339св18) не заслуговують на увагу, оскільки є неправильним трактуванням норми закону.

Так, у справі № 295/355/12 судами встановлено, що між співвласниками будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який розташовано на

АДРЕСА_1, поділ земельної ділянки площею

0,05 га, що перебуває у власності сторін, є неможливим згідно з висновком судово-технічної експертизи від 06 лютого 2012 року № 326/41. Однак у цій справі спір виник щодо користування земельною ділянкою площею

0,1182 га.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що неможливий поділ земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, є неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про те, що визначаючись із варіантом порядку користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції не врахував варіант, яким вона користується з 2009 року, суперечать вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, тому на увагу не заслуговують.

Доводи ОСОБА_2 щодо відмови суду апеляційної інстанції призначити повторну судову земельно-технічну експертизу з тих підстав, що жоден варіант не є належним та не надає їй виходу на вул. Закам'янську, колегія суддів до уваги не бере, оскільки судом апеляційної інстанції заявлене нею клопотання розглянуто та ухвалено мотивоване судове рішення, тоді як доводи заявника, в цій частині, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі вимог статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені

у мотивувальних частинах рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник