Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.11.2020 року у справі №330/626/20

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 330/626/20

провадження № 61-15015св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

представник заявника - Проценко Оксана Миколаївна,

заінтересовані особи: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Проценко Оксаною Миколаївною, на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2020 року у складі судді Ковальчук О. А., та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року Кухаря С. В., Гончар М. С., Маловічко С. В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У квітні 2020 року заявник ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6. Після його смерті залишилася спадщина до складу якої увійшла земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

На час відкриття спадщини ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Але фактично тривалий час проживав без реєстрації до дня смерті за адресою АДРЕСА_2 за місцем реєстрації та у сім'ї свого сина ОСОБА_1.

Заявник постійно проживав зі спадкодавцем, прийняв спадщину та фактично використовував її. Однак у визначений законом термін не звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. При зверненні 24 січня 2020 року до нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявник протягом шестимісячного терміну заяву про прийняття спадщини не подав, інших документів, які підтверджують факт прийняття спадщини не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини з метою оформлення та видачі заявнику свідоцтва про право на спадщину.

Заявник просив суд встановити факт постійного його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 15 травня 2020 року до участі у справі залучено у якості заінтересованих осіб ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт постійно проживання заявника ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини не доведений, оскільки не надано жодного належного, достовірного та достатнього доказу для встановлення даного факту.

Постановою Запорізький апеляційний суд від 27 серпня 2020 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2020 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.

Залишаючи заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даній справі наявний спір про право.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_4 посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 315 ЦПК України без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 квітня 2020 року в цивільній справі № 302/991/19. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме пояснення заінтересованих осіб з приводу відсутності заперечень щодо задоволення заяви ОСОБА_4 (пункти 1 , 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Окрім того, факт проживання зі спадкодавцем підтверджується довідкою Кирилівської селищної ради та поясненнями заінтересованих осіб - братів заявника.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області помер ОСОБА_6 (а. с.11).

Згідно довідки Виконавчого комітету Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 02-30/95 від 28 лютого 2020 року ОСОБА_6 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.13).

Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 (а. с.12).

Після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

З матеріалів спадкової справи № 10/2020, початої 24 січня 2020 року встановлено, що заявник ОСОБА_1 звернувся до Долинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, в якій він зазначив, що останнє місце проживання та реєстрації померлого батька ОСОБА_6, було с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області.

Згідно копії паспорту завника встановлено, що ОСОБА_4 на день смерті батька був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 11 січня 2008 року, до цього в АДРЕСА_2 з 19 вересня 2001 року, яке пізніше увійшло в склад населеного пункту смт Кирилівка.

При цьому в спадковій справі № 10/2020, крім заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини, міститься повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_6, серії НОМЕР_1, виданого повторно Долинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 26 грудня 2019 року.

24 січня 2020 року державний нотаріус Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на тих підставах, що ОСОБА_4 протягом 6-ти місячного терміну заяву про прийняття спадщини, інших документів, які підтверджують факт прийняття спадщини, не надав (а. с.15).

В підтвердження того факту, що заявник на день смерті батьком постійно з ним проживав ОСОБА_4 надав довідку Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 530 від 17 березня 2020 року, згідно якої ОСОБА_6 проживав тривалий час у сім'ї сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 без реєстрації до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 похований у с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області (а. с.14).

Вказана довідка була видана селищною радою на підставі слів самого заявника.

З кінця грудня 2008 року заявник ОСОБА_6 більше не бачив. В 2019 році сестра ОСОБА_7, яка проживала в Долинському районі Кіровоградської області повідомила ОСОБА_4, що ОСОБА_6 помер взимку 2009 року та залишив земельний пай, який необхідно оформити. Про його смерть заявник не знав, оскільки йому ніхто не повідомив, та той час у нього не була ані мобільного, ані стаціонарного телефону.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даній справі наявний спір про право, оскільки встановлення вказаного факту необхідно заявнику для оформлення в подальшому спадкових прав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у Частиною 1 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Оскільки встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем необхідно заявнику для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що існує спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 335/5457/20.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що заінтересовані особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 пояснили суду, що не претендують на частку у спадщині, оскільки вказане не спростовує того факту, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для вирішення в подальшому спору щодо спадкових прав.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що судом апеляційної інстанції не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, оскільки у вказаній справі підлягало встановленню інший факт.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Проценко Оксаною Миколаївною, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук