Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 138/1849/17-ц

провадження № 61-19178 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача -ОСОБА_4;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Київської Т. Б. від 1 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Марчук В. С., від 8 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (далі - ТОВ «СХК «Вінницька промислова група») про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2013 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін» (далі - ТОВ «Рубін») було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, загальною площею 2,821 га, що розташована на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Зазначений договір оренди земельної ділянки 19 липня 2013 року пройшов державну реєстрацію.

Пізніше їй стало відомо, що у 2013 році ТОВ «Рубін» без її згоди передало право оренди вищевказаної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Ексад» (далі - ТОВ «Ексад») на підставі договору про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки, який рішенням господарського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року, що набрало законної сили, визнано недійсним. Одночасно з цим їй стало відомо, що належна її земельна ділянка на даний час знаходиться в оренді ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» як правонаступника прав та обов'язків ТОВ «Рубін».

Позивач вважала, що оскільки відбулась ліквідація ТОВ «Рубін» й відповідно передача належної їй земельної ділянки третім особам без її згоди, то вона згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 783 ЦК України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки орендар не виконав обов'язки користувача земельної ділянки та без її дозволу передав земельну ділянку у користування іншій особі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 16 травня 2013 року між нею та ТОВ «Рубін», правонаступником якого є ТОВ «СХК «Вінницька промислова група».

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 1 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Рубін» не передавало в оренду спірну земельну ділянку ТОВ «Ексад», так як договір між ними преюдиційним рішенням суду визнано недійсним, цим же рішенням господарського суду встановлено, що земельна ділянка не передавалась і використовувалась ТОВ «Рубін». У подальшому ліквідація орендаря, тобто ТОВ «Рубін», не відбулася, а мало місце його реорганізація, що не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 8 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 1 грудня 2017 року - без змін.

Погоджуючись із рішенням районного суду, апеляційний суд виходив із того, що фактичної передачі спірної земельної ділянки від ТОВ «Рубін» до ТОВ «Ексад» ні у 2013 році, ні у подальшому не відбулося. Використовуючи земельну ділянку за призначенням та сплачуючи орендну плату позивачці, яка отримувала цю плату та не заперечувала проти цього, ТОВ «Рубін» згодом було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», а не, як стверджувала позивачка, ліквідовано, що не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги доводи позивача про те, що ТОВ «Рубін», правонаступником якого є ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», двічі допустило порушення умов договору оренди земельної ділянки та чинного законодавства, передавши земельну ділянку у користування третім особам, а саме ТОВ «Ексад» та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», без згоди та відома орендодавця, після чого припинило свою діяльність шляхом ліквідації внаслідок приєднання до іншої юридичної особи, що є підставами для припинення договору оренди земельної ділянки згідно положень статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту 2 частини першої статті 783 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, загальною площею 2,821 га, що розташована на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а. с. 11).

16 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Рубін» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 16 травня 2023 року. Зазначений договір оренди 19 липня 2013 року пройшов державну реєстрацію (а. с. 12-16).

Згідно з пунктом 9.3. договору оренди земельної ділянки орендар має право передати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі в суборенду за згодою з орендодавцем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Аналогічні положення закріплені й у частині першій статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року, що набрало законної сили, установлено, що 30 грудня 2013 року ТОВ «Рубін» передало право оренди зазначеної вище земельної ділянки ТОВ «Ексад» на підставі договору про заміну сторони у договорі оренди землі (а. с. 17-22).

Цим же рішенням господарського суду за позовом ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», як правонаступника ТОВ «Рубін», визнано недійсним вищевказаний договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року з додатками, який укладений між ТОВ «Рубін» та ТОВ «Ексад», щодо земельних ділянок, які, у тому числі, знаходяться на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Ухвалюючи таке рішення, господарський суд виходив із того, що ТОВ «Рубін» фактично не укладало договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року, не передавало ТОВ «Ексад» земельні ділянки, які були предметом договорів оренди, а самостійно їх обробляло, сплачуючи орендну плату орендодавцям.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, преюдиційним рішенням суду доведено, що умови договору оренди земельної ділянки між позивачем та ТОВ «Рубін» не порушувались; ТОВ «Рубін» самостійно використовувало земельну ділянку й сплачувало позивачу орендну плату. Таким чином, право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушено не було.

Доводи позивача про ліквідацію орендаря, тобто ТОВ «Рубін», як підставу для задоволення позову та розірвання договору оренди земельної ділянки, також не знайшли свого підтвердження.

Судом установлено, що 1 листопада 2016 року загальними зборами учасників ТОВ «Рубін» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 01/11, про реорганізацію ТОВ «Рубін» шляхом приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група».

Відповідно до пункту 1.3 Статуту ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 9 лютого 2017 року, оформленого протоколом № 09/02/17, ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» є правонаступником ТОВ «Рубін».

10 лютого 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ТОВ «Рубін» у результаті приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», де останнє зазначено як правонаступник прав та обов'язків ТОВ «Рубін».

Згідно передавального акта, затвердженого зборами під час приєднання, ТОВ «Рубін» передало, а ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» прийняло зобов'язання перед кредиторами ТОВ «Рубін» по оренді земельних ділянок «паїв» у кількості 1 354 особи.

10 лютого 2017 року представниками ТОВ «Рубін» та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» було складено три акти приймання-передачі договорів оренди ділянок, що розташовані на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, Сугаківської та Тропівської сільських рад Могилів-Подільського району Вінницької області. Згідно вказаних актів ТОВ «Рубін» передало, а ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» прийняло 1 613 договорів оренди землі.

Отже, ліквідація орендаря, тобто ТОВ «Рубін», не відбулася, а мало місце його реорганізація, що також встановлено преюдиційним рішенням господарського суду.

Пунктом 12.6 договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Рубін», закріплено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За таких обставин, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що фактичної передачі спірної земельної ділянки від ТОВ «Рубін» до ТОВ «Ексад» ні у 2013 році, ні у подальшому не відбулося. Використовуючи земельну ділянку за призначенням та сплачуючи орендну плату позивачці, яка отримувала цю плату та не заперечувала проти цього, ТОВ «Рубін» згодом було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», а не, як стверджувала позивачка, ліквідовано, що не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Посилання касаційної скарги на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12 лютого 2014 року № 6-161цс13, безпідставні, так як у тій справі Верховний Суд України встановив, що орендар не використовував земельну ділянку за призначенням згідно з договором оренди, не сплачував орендну плату, яку сплачувала інша юридична особа, якій орендар передав земельну ділянку у суборенду. У справі, яка Верховним Судом переглядається, доведено абсолютні інші фактичні обставини, а саме орендар самостійно використовував земельну ділянку, сплачував орендну плату орендодавцю, а договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року визнано недійсним преюдиційним рішенням господарського суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дали оцінки всім аргументам заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року) не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення достатньо мотивовані виходячи із конкретних обставин справи, на всі суттєві аргументи сторін надано обґрунтовану відповідь, що є виконанням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням наведеного вище рішення Європейського суду, так і рішень цього ж суду у справі «Трофимчук проти України» від 28 січня 2011 року, «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 січня 1999 року, а також враховано Висновок № 11 (2008 рік) Консультативної ради Європейських суддів (пункти 34-35) про якість судового рішення у контексті його вмотивування.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 1 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 8 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк